Категорія №12.3
Іменем України
29 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/569/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Захарової О.В.,
суддів: Ушакова Т.С., Ципко О.В.,
за участю
секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.,
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача Жовтневого районного відділу Луганського
міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області ОСОБА_3 (довіреність від 16.02.2012 №42/2273),
представника відповідача Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Луганській області ОСОБА_6 (довіреність від 18.06.2009),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Луганській області про скасування незаконних рішень, поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
16 січня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Луганській області, яким просив скасувати незаконне рішення посадових осіб Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Луганській області про звільнення з роботи та зобов'язати управління поновити на роботі та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу; скасувати незаконне рішення Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про відмову позивачу в одержанні дозволу на поводження з вогнепальною зброєю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 грудня 2011 року його було звільнено з роботи у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді за п.2 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що положення п.2 ст.40 КЗпП України не може бути застосовано при його звільненні, оскільки позивач має кваліфікацію не меншу ніж інші інкасатори, стан здоров'я відповідає займаній посаді, про що свідчать записи в медичній картці про проходження щорічного медогляду держслужбовця, висновки нарколога, психіатра,висновки лікарсько-консультативної комісії за результатами медичного огляду для отримання дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи. Позивач вказує, що ним також виконані вимоги чинного законодавства та надані відповідні документи для отримання допуску до державної таємниці. Тому позивач вважає, що рішення посадових осіб Луганського управління НБУ із звільнення його з роботи є незаконним та підлягає скасуванню. Відмова Жовтневого РВ у наданні дозволу на поводження з вогнепальною зброєю не передбачена п.2 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає таку відмову незаконною, вказуючи на те, що жодної підстави, передбаченої Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21.08.1998 №622, для відмови позивачу у наданні згоди на придбання, зберігання і носіння вогнепальної, пневматичної чи холодної зброї, не має. У позивача відсутні медичні протипоказання, відсутня судимість, позивач склав заліки на знання матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та порядку застосування, наявність систематичного (тобто більше трьох протягом одного року) порушення громадського порядку, зловживання спиртними напоями, позивачем заперечується. Отже, підстав для відмови позивачу в одержанні дозволу на поводження з вогнепальною зброєю не має, тому рішення посадових осіб Жовтневого РВ є незаконним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеному у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову та зазначив, що 20.12.2011 до Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області надійшов лист Управління Національного банку України в Луганській області з проханням надати згоду на допуск до вогнепальної зброї гр.ОСОБА_1 Жовтневим РВ було направлено запит №42/17697 від 19.12.2011 до Артемівського РВ з метою перевірки гр.ОСОБА_1 за місцем мешкання на предмет оформлення допуску до відомчої вогнепальної зброї, на що були отримані матеріали перевірки, згідно яких останній за місцем мешкання характеризується з негативної сторони, зловживає алкогольними напоями, члени родини неодноразово зверталися в ОВС з жалобами відносно протиправних дій ОСОБА_1 до членів родини, останньому за вищевказані дії виносилося офіційне застереження про недопущення насилля в родині. За висновком Артемівського РВ, затвердженим начальником Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області 23.12.2011, гр.ОСОБА_1 допуск до зброї та боєприпасів Артемівський РВ не надає. Відповідач посилається на положення п.5.1., 5.2. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за N637/3077, згідно яких органи внутрішніх справ не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної, пневматичної чи холодної зброї, бойових припасів, пристроїв та зазначених патронів громадянам у разі, зокрема: наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім'ї, що підтверджується документально. За вимогами п.5.2 Інструкції у разі наявності обставин, що перешкоджають одержанню згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, орган внутрішніх справ у письмовій формі в місячний строк із дня надходження матеріалів повідомляє про це керівників цих підприємств, установ, організацій. Жовтневий РВ, розглянувши матеріали перевірки гр. ОСОБА_1 за місцем мешкання, вважало неможливим надання згоди на допуск до відомчої вогнепальної зброї гр.ОСОБА_1 26.12.2011 за №42/17997 Жовтневим РВ до Управління Національного банку України в Луганській області надіслано лист про неможливість надання згоди ОСОБА_1 на допуск до вогнепальної зброї. Відповідач зазначає, що діяв у відповідності з вимогами закону, та позов є необґрунтованим. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Представник відповідача Управління Національного банку України в Луганській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що 28.12.2011 ОСОБА_1 звільнено з роботи інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації Управління Національного банку України в Луганській області у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді відповідно до п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України. Звільнення ОСОБА_1 проведено Управлінням у повній відповідності з вимогами чинного законодавства про працю та з урахуванням законодавства про державну службу. Відповідач зазначає, що обов'язковою умовою призначення на посаду інкасатора відділу перевезень цінностей та організаціїї інкасації Управління, є оформлення індивідуального дозволу на право носіння відомчої зброї. Допуск ОСОБА_1 до виконання обов'язків, пов'язаних із носінням, зберіганням та використанням вогнепальної зброї, можливий тільки після отримання Управлінням та ОСОБА_1 відповідного дозволу на поводження зі зброєю. На відповідний запит Управління від 19.12.2011 №15-011/5432 листом від 26.12.2011 №42/17997 Жовтневий РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області повідомив про відмову у наданні згоди на допуск ОСОБА_1 до відомчої вогнепальної зброї. Письмова відмова уповноваженого органу (Жовтневого РВ) у надані згоди на допуск до відомчої вогнепальної зброї слугувала підставою для звільнення позивача з роботи згідно з вимогами ст.40 КЗпП України. Ніякі інші підстави щодо кваліфікації, стану здоров'я, допуску до державної таємниці, зазначених позивачем у позовній заяві, Управлінням як підстави для звільнення позивача не застосовувались. З метою дотримання вимог ч.2 ст.40 КЗпП України щодо можливого переведення на іншу роботу, ОСОБА_1 був ознайомлений із списком вакансій Управління. Станом на 28.12.2011 в Управлінні була наявна вакансія провідного економіста сектору організації роботи з готівкою, кваліфікаційним вимогам якої ОСОБА_1 не відповідав за освітою. Попередньої згоди первинної профспілкової організації Управління на звільнення ОСОБА_1 згідно з вимогами ст.43 КЗпП України не потребувало, оскільки позивач за повідомленням профкому не є її членом. Відповідач зазначає, що звільнення ОСОБА_1 проведено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства про працю та державну службу. На підставі вищевикладеного просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 20.05.1999 N679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Частиною 5 ст.3 Закону України «Про Національний банк України» встановлено право Національного банку відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Національний банк України» структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.
До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.
Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення.
Для інкасації та охорони цінностей та об'єктів Національний банк має відомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національний банк України» філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.
Статтею 64 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що умови найму, звільнення, оплати праці, надання відпусток, службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту службовців Національного банку визначаються Законом України «Про державну службу».
Працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом.
Правління Національного банку визначає перелік посад працівників, трудовий договір з якими укладається у формі контракту. Службовці Національного банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України «Про державну службу», якщо цей Закон не встановлює іншого.
Питання функціонування державної служби у Національному банку та класифікації посад вирішує Правління Національного банку відповідно до законодавства України. Ранги державних службовців Національного банку, що відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України. Інші ранги присвоюються Головою Національного банку. До складу обслуговуючого персоналу Національного банку входять працівники, обов'язки яких безпосередньо не пов'язані із виконанням функцій Національного банку.
Відповідно до положення «Про філії (територіальні управління) Національного банку України» затвердженого постановою Правління Національного банку України 22.12.2000 №495 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2001 року за №81/5272 згідно зі статтею 23 Закону України «Про Національний банк України» до системи Національного банку України входять філії (територіальні управління) Національного банку України, які діють у межах повноважень, визначених Законом України «Про Національний банк України», та вирішують питання, що належать до їх компетенції, на засадах єдності та централізації в здійсненні грошово-кредитної та валютної політики, банківського нагляду, бухгалтерського обліку і розрахункових операцій, при складанні фінансової та статистичної звітності тощо.
До філій (територіальних управлінь) Національного банку України належить зокрема Управління Національного банку України в Луганській області без статусу юридичної особи, яке має печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного герба України, інші печатки, штампи, що потрібні для його діяльності, згідно з чинним законодавством.
Згідно п.п. 3.8. положення «Про філії (територіальні управління) Національного банку України», затвердженого постановою Правління Національного банку України 22.12.2000 №495 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2001 року за №81/5272 у роботі з персоналом територіальні управління серед іншого здійснюють приймання та звільнення працівників (державних службовців і обслуговуючого персоналу), їх добір, розстановку та переміщення, облік, контроль за їх роботою.
Складають поточні та перспективні плани підготовки і підвищення кваліфікації працівників, організовують та здійснюють роботу із забезпечення їх реалізації.
Відповідно до Законів України «Про державну службу» та «Про Національний банк України» організовують прийняття присяги та присвоєння рангів державним службовцям, які відповідають посадам третьої - п'ятої категорій державних службовців та призначення і звільнення яких проводиться за місцем роботи; організовують стажування осіб, які вперше претендують на посаду державних службовців та конкурсне заміщення вакантних посад державних службовців; створюють кадровий резерв на посади державних службовців та проводять відповідну роботу з особами, зарахованими до нього; організовують та проводять атестацію державних службовців; обраховують стаж державної служби для встановлення надбавки за вислугу років, призначення пенсії, надання додаткової відпустки та інше.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду інкасатора у Луганську дільницю інкасації, згідно наказу від 25 жовтня 1991 року №345, присягу державного службовця прийняв 31.01.2000 (а.с.27).
Наказом Управління Національного банку України в Луганській області від 09.12.2009 №274-к, який позивачем був оскаржений у судовому порядку, ОСОБА_1 було звільнено з посади інкасатора відділу перевезень цінностей та організації інкасації у зв'язку із скороченням штату.
Луганським окружним адміністративним судом 14.12.2010 у адміністративній справі №2а-8393/10/1270 за позовом ОСОБА_1 до Управління Національного банку України в Луганській області про визнання нечинним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено (а.с.16-18).
01.12.2011 ОСОБА_1 поновлено на попередній посаді згідно судового рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 (а.с.86).
У звязку із звільненням ОСОБА_1 за скороченням штату були анульовані дозволи на право носіння вогнепальної зброї, видані останньому, що підтверджується листом Управління Національного банку України в Луганській області, актом Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області (а.с.87-88).
20.12.2011 Управління Національного банку України в Луганській області звернулося з листом №15-011/5432 від 19.12.2011 до Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області щодо надання допуску до вогнепальної зброї інкасатору відділу перевезень цінностей та організації інкасації ОСОБА_1 (а.с.76).
Листом від 26.12.2011 №42/17997 Жовтневий РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області повідомив Управління Національного банку України в Луганській області про неможливість надання ОСОБА_1 згоди на допуск до відомчої вогнепальної зброї у зв'язку з тим, що в ході перевірки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено, що останній за місцем мешкання характеризується з негативної сторони, зловживає алкогольними напоями, члени родини неодноразово зверталися в ОВС з жалобами відносно протиправних дій ОСОБА_1 до членів родини, останньому за вищевказані дії виносилося офіційне застереження про недопущення насилля в родині (а.с.72).
Відповідно до довідки профспілкової організації управління Національного банку України в Луганській області від 27.12.2011 №10/1617, ОСОБА_1 не є членом профспілки (а.с.50).
28.12.2011 позивача звільнено з роботи у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді, та відсутністю можливості переведення на іншу роботу, про що управлінням Національного банку України в Луганській області винесено наказ про звільнення №342-к від 28.12.2011 (а.с.37).
З наказом про звільнення №342-к від 28.12.2011 ОСОБА_1 ознайомився 28.12.2011, про що свідчить його особистий підпис в наказі.
Позивача ознайомлено з переліком вакансій станом на 28.12.2011, згідно якого наявна вакансія провідного економіста відділу готівкового обігу і касових операцій управління, кваліфікаційним вимогам якої ОСОБА_1 не відповідав за освітою, інші наявні вільні вакансії в управлінні за станом на 28.12.2011 в управлінні були відсутні (а.с.39-40).
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про Національний банк України» для інкасації та охорони цінностей та об'єктів Національний банк має відомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю.
Згідно ст.56 цього Закону, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Відповідно до статей 2 та 56 Закону України «Про Національний банк України», Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 N622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за N637/3077 та нормативно-правових актів Національного банку України, з метою впорядкування питань щодо придбання, зберігання, обліку і використання бойової вогнепальної зброї та боєприпасів у системі Національного банку України та для забезпечення належного рівня безпеки об'єктів Національного банку України (далі - об'єкти банку) і підвищення надійності захисту цінностей під час зберігання та перевезення, постановою Правління Національного банку України затверджено Інструкцію про порядок придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення, використання і застосування бойової вогнепальної зброї та боєприпасів у системі Національного банку України (далі - Інструкція) від 11.05.2010 N229, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.06.2010 за N352/17647.
За змістом п.1.3 Інструкції від 11.05.2010 N229 підрозділи Національного банку для виконання покладених на них функцій з охорони об'єктів мають на озброєнні бойову вогнепальну зброю, що належить до відомчої.
Відповідно до п.6.1, п.6.2. Інструкції на роботу, пов'язану з використанням відомчої зброї під час виконання службових обов'язків, приймаються особи, які досягли 21-річного віку і здатні за своїми діловими та моральними якостями виконувати таку роботу, за умови надання органами внутрішніх справ згоди на укладення відповідних трудових договорів та оформлення індивідуальних дозволів на право зберігання та носіння відомчої зброї.
Індивідуальні дозволи на право зберігання та носіння відомчої зброї оформляються органами внутрішніх справ за клопотаннями керівників установ Національного банку.
До клопотання додаються такі документи: списки осіб, яким оформляються індивідуальні дозволи на право зберігання та носіння відомчої зброї (посади, прізвища, імена та по батькові, дати і місця народження, місця проживання; відомості про попередню трудову діяльність; висновки медичної установи про те, що такі особи за станом здоров'я можуть виконувати роботу, пов'язану з використанням зброї; копії договорів страхування; довідки про складання заліків на знання матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та порядку застосування; по дві фотокартки розміром 3х4 см); копії наказів установи Національного банку про призначення цих осіб на відповідні посади; платіжне доручення (квитанція) банку про оплату послуг за отримання дозволу на право зберігання та носіння відомчої зброї. У клопотанні обов'язково зазначається мета отримання дозволу.
Орган внутрішніх справ протягом одного місяця з дня надходження клопотання і документів розглядає їх і видає індивідуальні дозволи з позначкою «Відомчий», а в разі відмови - письмово повідомляє про це керівництво установи Національного банку.
Судом встановлено, що Управління Національного банку в Луганській області звернулося до Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області з клопотанням про надання згоди на допуск до вогнепальної зброї ОСОБА_1 До клопотання були додані усі документи, передбачені п.6.2 Інструкції.
У судовому засіданні представником відповідача Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області не заперечувалось, що зазначені документи надані у повному обсязі відповідно до вимог Інструкції.
Підставою для відмови у наданні згоди на допуск до вогнепальної зброї ОСОБА_1 стали матеріали перевірки Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області у відношенні позивача.
Судом встановлено, що Жовтневий РВ звернувся листом від 19.12.2011 №42/17697 до Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, яким просив провести перевірку ОСОБА_1 за місцем мешкання з наданням висновку чи можливий допуск останнього до зброї та боєприпасів (а.с.74).
Так, згідно рапорту дільничного інспектору міліції ВДІМ Артемівського РВ Зеленського М.В., який здійснював перевірку ОСОБА_1, встановлено, що ОСОБА_1 за місцем мешкання характеризується з негативної сторони, зловживає алкогольними напоями, у відношенні ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол №682987 від 10.01.2009 за ч.1 ст.173 КУАП України, члени родини неодноразово зверталися до ОВС з жалобами відносно протиправних дій ОСОБА_1, а саме 02.06.2011 син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, звертався за фактом отримання тілесних ушкоджень, заподіяних його батьком ОСОБА_1, звернення зареєстровано в Журналі реєстрації заяв про злочини №6555 від 02.06.2011. Артемівським РВ за вищезазначені дії ОСОБА_1 виносилося застереження про недопущення насилля в сім'ї. Повторно, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, за фактом погроз спричинення тілесних ушкоджень його батьком ОСОБА_1 звернувся 03.10.2011, звернення зареєстровано в ЖРЗПЗ №12202 від 03.10.2011 (а.с.75).
Артемівським РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області складено висновок, затверджений начальником Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області 23.12.2011, за результатами якого громадянину ОСОБА_1 допуск до зброї та боєприпасів Артемівський РВ вважає не видавати (а.с.74).
Відповідно до п.13 ст.10 Закону України від 20.12.1990 N565-XII «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана: давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та функціонування цих об'єктів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України N622 від 21.08.1998 затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів,а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за N637/3077 (далі - Інструкція).
П.п.2.1 п.2 Інструкції визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України, серед іншого, видають міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям дозволи на придбання, зберігання, перевезення й використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї; громадянам - дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської, холодної, пневматичної зброї, пристроїв.
Відповідно до вимог п.п.5.1 п.5 Інструкції надання керівникам підприємств, установ, організацій згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, здійснюється після перевірки таких осіб працівниками органів внутрішніх справ за територією обслуговування (місця проживання таких осіб) на підставі листів керівників цих підприємств, установ, організацій, які з цією метою подають до органів внутрішніх справ необхідні дані (список осіб із зазначенням їхніх прізвищ, імен та по батькові, дати і місця народження і проживання, відомостей щодо попередньої трудової діяльності; медичні довідки; довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування).
Органи внутрішніх справ не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної, пневматичної чи холодної зброї, бойових припасів, пристроїв та зазначених патронів громадянам у разі:
- наявності в особи медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків та володіння зброєю;
- наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім'ї, що підтверджується документально;
- пред'явлення такій особі обвинувачення у вчиненні злочину;
- наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку;
- відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування.
За вимогами п.п.5.2 п.5 Інструкції у разі наявності обставин, що перешкоджають одержанню згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, орган внутрішніх справ у письмовій формі в місячний строк із дня надходження матеріалів повідомляє про це керівників цих підприємств, установ, організацій.
Згідно п.п.11.16 п.11 Інструкції орган внутрішніх справ упродовж місяця з дня надходження заяви і документів розглядає їх і видає дозволи на зберігання та носіння відомчої зброї, а в разі відмови у видачі дозволу на зберігання та носіння відомчої зброї - письмово повідомляє про це керівника підприємства, установи, організації із зазначенням причин відмови.
Виходячи з системного аналізу наведених норм закону та обставин справи, суд дійшов висновку, що дії Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області з відмови у наданні допуску до відомчої вогнепальної справи ОСОБА_1 відповідають вимогам закону. Оскільки Жовтневим РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області був отриманий висновок Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області про відмову ОСОБА_1 у допуску до зброї та боєприпасів, правомірним є висновок, що Жовтневим РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області у відповідності до вимог п.п.11.16 п.11 Інструкції від 07.10.1998 за N637 повідомлено Управління Національного банку України в Луганській області листом №15-011/5432 від 19.12.2011 про відмову ОСОБА_1 у видачі дозволу на зберігання та носіння відомчої зброї.
При цьому суд зауважує, що рішення про відмову ОСОБА_1 у допуску до зброї та боєприпасів прийнято Артемівським РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, за результатами п проведеної дільничним інспектором міліції перевірки за місцем проживання позивача.
За таких підстав, позовні вимоги про скасування рішення Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про скасування рішення про звільнення з роботи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).
Згідно ст.43 КЗпПУ країни розірвання трудового договору з підстав, передбачених
пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до п.21 Пленуму Верховного суду України N9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі. Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2 ст.40 КЗпП.
Пунктом 1.8 Посадової інструкції інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації, затвердженої заступником начальника Управління - начальником відділу готівкового обігу і касових операцій 06.06.2011, встановлені наступні кваліфікаційні вимоги до інкасатора: повна загальна середня освіта та індивідуальне навчання. Придатність за станом здоров'я, фізичною підготовкою, своїми особистими, моральними та діловими якостями до виконання службових обов'язків, за умови надання органами внутрішніх справ згоди на укладення відповідних трудових договорів та оформлення індивідуального дозволу на право носіння відомчої зброї.
З огляду на викладене, зайняття посади інкасатора супроводжується обов'язковою наявністю індивідуального дозволу на право носіння відомчої зброї згідно із законодавством
Оскільки позивач позбавлений в праві допуску до відомчої вогнепальної зброї, Управління Національного банку України у Луганській області правомірно прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з мотивів невідповідності займаній з додержанням правил ч.2 ст.40 КЗпП.
За таких підстав, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Сторонам роз'яснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Судом приймались заходи щодо всебічного та об'єктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у сторін додаткових доказів на підтвердження їх правової позиції з приводу заявленого позову. З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Представниками відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази на їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 29 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Луганській області про скасування незаконних рішень, поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 05 березня 2012 року.
Головуючий суддяО.В. Захарова
суддя
суддяТ.С. Ушаков О.В. Ципко