Україна
15 березня 2012 року Справа № 1170/2а-660/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Нагібіної Г.П.
при секретарі -Дигас В.М.
за участю:
представника позивача -Стегара І.М.
представника відповідача -Догана В.Й.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства «Кіровоград - Техпровод»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
«Кіровоград-Техпровод»(далі -позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач) щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Тревел-Ком»за грудень 2010 року, за результатами якої було складено акт № 188/23-1/32172345 від 15 грудня 2011 року протиправними;
- визнати таким, що не відповідає чинному законодавству та складений з порушеннями акт № 188/23-1/32172345 від 15 грудня 2011 року про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Кіровоград - Техпровод»;
- зобов'язати Кіровоградську ОДПІ скасувати акт № 188/23-1/32172345 від 15 грудня 2011 року про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Кіровоград - Техпровод».
Ухвалою судді від 01 березня 2012 року позивачеві відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання таким, що не відповідає чинному законодавству та складений з порушенням акт № 188/23-1/32172345 від 15 грудня 2011 року про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Кіровоград - Техпровод».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом не надсилалися підприємству письмові запити щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.
Крім того, позивач також не отримував і наказу та повідомлення про проведення перевірки, відтак відповідач не мав правових підстав для призначення та проведення перевірки.
Щодо висновків, викладених в акті перевірки -позивач вважає їх необґрунтованими та незаконними, оскільки чинним законодавством не передбачено права податкового органу визнавати правочини, укладені між суб'єктами господарювання, нікчемними.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги адміністративного позову у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з тих підстав, що позивачеві надсилалися як письмовий запит про надання інформації, так і повідомлення про проведення перевірки разом з наказом про проведення перевірки, разом з тим вони були повернуті до податкового органу у зв'язку з неможливістю вручення підприємству.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що перевірка була проведена законно, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 15 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 20 березня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд,
Приватне підприємство «Кіровоград - Техпровод»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.29).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, дії якого оскаржені.
28 березня 2011 року за № 8981/10/15-20 податковим органом позивачеві направлено запит «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження про взаємовідносини з ПП «Тревел - Ком»(а.с. 35).
Зазначений запит, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, вручений підприємству 06 квітня 2011 року (а.с. 35).
12 грудня 2011 року відповідачем винесено наказ № 4034 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Тревел- Ком»за грудень 2010 року терміном 1 робочий день 14 грудня 2011 року (а.с. 41).
Зазначений наказ разом з повідомленням про проведення перевірки від 12 грудня 2012 року № 637/23-1 (а.с. 38) направлений позивачеві за адресою: пров. Семенівський, буд. 22, м. Кіровоград кур'єрською службою доставки, проте у цей же день повернутий до податкового органу з відміткою кур'єра про незнаходження адресата за вказаною адресою (а.с. 42).
14 грудня 2011 року Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Кіровоград-Техпровод»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з приватним підприємством «Тревел-Ком»за грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 15 грудня 2011 року № 188/23-1/32172345 (а.с. 44-54).
Акт перевірки направлено позивачеві 15 грудня 2011 року кур'єрською службою доставки, але повернутий до податкового органу в цей же день у зв'язку з незнаходженням одержувача за вказаною адресою (а.с. 55 -56).
Стосовно позовної вимоги про визнання дій Кіровоградської ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства протиправними суд дійшов наступного висновку.
За змістом пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі -ПК України) органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Натомість, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
За правилами статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
З аналізу зазначених норм податкового законодавства України суд вбачає, що безпосередньою правовою підставою для проведення податковим інспектором документальної невиїзної перевірки є наказ керівника органу державної податкової служби, який разом з повідомленням про проведення перевірки надсилається платнику податків.
За умов винесення наказу про проведення перевірки та його надіслання разом з повідомленням про проведення перевірки платнику податків, податковий орган вправі приступити до проведення невиїзної документальної позапланової перевірки. При цьому законом не вимагається обов'язкової участі платника податків при проведенні такої перевірки.
З огляду на викладене, позивач, у разі з незгодою з підставами для проведення перевірки має оскаржувати насамперед наказ про проведення такої перевірки, оскільки він є підставою для проведення співробітниками органу державної податкової служби такої перевірки.
Крім того, судом встановлено, що податковим органом винесено як наказ про проведення перевірки, так і повідомлення про проведення такої перевірки, які надсилалися позивачеві належним чином, проте неотримання ним з незалежних від податкового органу причин.
Таким чином, суд, не досліджуючи законність наказу від 12 грудня 2011 року № 4034 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оскільки його законність не була предметом позову та не оспорювалася позивачем, дійшов висновку про виконання відповідачем усіх передбачених Податковим кодексом України умов, які передують та надають податковому органу право приступити до проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.
Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Дія -це конкретна фізична дія суб'єкта владних повноважень або його посадової особи, а бездіяльність -це пасивна дія або утримання від вчинення дії суб'єктом владних повноважень або його посадовою особою.
Позивач наполягав на тому, що відповідач вчинив протиправні дії саме щодо проведення перевірки, а тому суд дійшов висновку, що останній обрав невірний спосіб захисту права.
Стосовно посилання позивача в позовній заяві на неправомірність висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.
Посилання стосовно неправомірності, як на думку позивача, висновків викладених в акті перевірки фактично породжують факт оскарження такого акту, що є неприпустимим, оскільки акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскаржений в судовому порядку. Акт перевірки є службовим документом, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Більш того, суд звертає увагу, що акт перевірки є підсумовуючим службовим документом, а позивач наполягав на тому, що дії стосовно перевірки є незаконними, тобто написання самого акту перевірки знаходиться поза межами самих дій пов'язаних з перевіркою.
Крім того, суд звертає увагу, що ні зі змісту позовної заяви, ні в судовому засіданні, представником позивача не зазначено, які саме права позивача було порушено проведенням такої перевірки, відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання позивача скасувати акт № 188/23-1/32172345 від 15 грудня 2011 року про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Кіровоград - Техпровод»суд зазначає наступне.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Правовими наслідками діяльності контролюючого органу в даному випадку є визначення та донарахування податкових зобов'язань. Тобто оскарження тільки дій щодо проведення перевірки без оскарження рішень суб'єкта владних повноважень щодо визначення податкових зобов'язань -не є належним способом захисту порушеного права. Тому реальне відновлення порушеного права позивача можливо тільки в разі оскарження наслідків проведення перевірки, тобто податкових повідомлень -рішень (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Державний контроль за додержанням податкового законодавства реалізується державною податковою службою через проведення різного виду перевірок, які повинні забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства. Результати перевірки викладаються в акті.
Отже, вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії -податкове повідомлення - рішення, саме воно має вплив на його права та обов'язки.
Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як - то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для позивача права чи інтересу.
Право позивача або його законний інтерес може бути порушений лише в разі винесення податкового повідомлення -рішення, яке прийняте за висновками викладеними в акті перевірки.
Відповідно до абзацу першого-другого пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Враховуючи викладене, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, у розумінні пункту 1 частини першої статті 3, частини другої статті 2, пункту 1 частини другої статті 17 КАС України не є нормативно -правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків для ПП «Кіровоград - Техпровод», акт перевірки є службовим документом органу державної податкової служби, який підтверджує сам факт проведення перевірки, а також містить встановлені у ході проведення перевірки ті чи інші обставини та факти, що виключає розгляд вимог про скасування таких актів у порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного суд зазначає, що акт перевірки, складений органом державної податкової служби не є правовим актом індивідуальної дії, а є лише службовим документом, який містить інформацію про встановлені у ході перевірки обставини, відтак він не може бути скасований ні судом, ані, як просить позивач, самими податковим органом.
З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання податкового органу скасувати акт перевірки підприємства, не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.
Крім того, Податковий Кодекс України не містить в собі норму яка б встановлювала право податкового органу скасовувати акти перевірки які складені працівниками податкового органу в якому працюють ревізори так і акти перевірки складеними ревізорами інших податкових інспекцій.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач під час проведення перевірки діяв в межах та на підставі повноважень, які йому надані чинним податковим законодавством.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної заяви, оскільки відповідачем своїми діями не порушено жодних прав позивача, відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 2,17, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, Кіровоградський окружний адміністративний суд
Відмовити у задоволенні позовної заяви приватного підприємства «Кіровоград-Техпровод»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2012 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна