15 березня 2012 року Справа № 1170/2а-178/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.,
представників сторін:
позивача -Соловчук Є.В.
відповідача -клопотання без участі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА»
до відповідача: Новоукраїнської міжрайонної державної податково інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -відповідач) з вимогою визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення № 0000322310 від 20.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 31600,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 7900,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.
Спеціалістами Новоукраїнської МДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ЗГОДА»(код ЄДРПОУ -23100419) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарської діяльності за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року.
В ході перевірки було встановлено наступні порушення з боку позивача:
1) ст.203,215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість (спец декларація) за січень 2010 року про обсяги придбання у ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград»(а отже податковий кредит в розмірі 31600,00 грн. ПДВ) є недійсними;
2) пп.7.4.1,7.4.5, п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 та ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31600,00 грн., в тому числі за січень 2010 року на суму 31600,00 грн.
На підставі акту перевірки Новоукраїнською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від № 0000322310 від 20.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 31600,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 7900,00 грн.
Дане рішення було оскаржено до ДПА у Кіровоградській області, а потім до ДПС України.
За результатами повторного оскарження рішенням ДПС України №8656/6/10-2115 від 29.12.2011 року податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ та рішення ДПА в Кіровоградській області залишено без змін, а скарга без задоволення.
Позивач вважає дане рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград», а придбаний товар використаний ТОВ «ЗГОДА»виключно у межах господарської діяльності платника податку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, в судове засідання не прибув, при цьому подавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до змісту поданого до суду заперечення, Новоукраїнською МДПІ позов не визнається у повному обсязі, в зв'язку з тим, що позивач включив до податкового кредиту, належного до бюджетного відшкодування, податок на додану вартість за січень 2010 року в сумі 31600,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград», які не підтверджуються фактом надмірної сплати податку до державного бюджету платниками податку за ланцюгом постачальників операцій з відповідним товаром, а саме - усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків та є недійсними, оскільки об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, на думку відповідача, відсутні.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 557785, довідки АБ №253770 з ЄДР підприємств та організацій України товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА»зареєстроване Добровеличківською РДА, є платником податків та діє на підставі статуту /а.с. 12-30/.
Види діяльності за КВЕД :
- вирощування зернових та технічних культур;
- розведення свиней;
- розведення великої рогатої худоби;
- оптова торгівля зерно, насінням та кормами для тварин;
- інші види оптової торгівлі;
- овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників;
- рибальство, надання послуг у рибальстві;
- надання послуг у тваринництві;
- виробництво м'яса;
- перероблення та консервування овосів та фруктів, не віднесене до інших групувань;
- виробництво нерафінованої олії та жирів;
- виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості;
- оптова торгівля живими товарами;
- оптова торгівля фруктами та овочами;
- оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами;
- оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;
- інші види оптової торгівлі;
- надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту.
Згідно акту перевірки, підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України -«за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту».
Матеріалами справи встановлено, що, відповідно до наказу від 09.08.2011 року № 241, проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ЗГОДА»(код ЄДРПОУ -23100419) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарської діяльності за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 05.09.2011 року за № 257/2310/23100419 /а.с. 31-51/.
В ході перевірки було встановлено наступні порушення з боку позивача:
1) ст.203,215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість (спец декларація) за січень 2010 року про обсяги придбання у ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград»(а отже податковий кредит в розмірі 31600,00 грн. ПДВ) є недійсним;
2) пп.7.4.1,7.4.5, п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 та ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31600,00 грн., в тому числі за січень 2010 року на суму 31600,00 грн.
Згідно постанови старшого слідчого з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області встановлено, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА в Кіровоградській області знаходиться кримінальна справа №57-481 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212. Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, яке виражається в створенні суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності як ПП «Електропроммаш», ПП «Колос Кіровоградщини 2009», ТОВ «Агрорегіон Трейд -7», ПП «Протосс»з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі з умисного ухилення від сплати податків діючих суб'єктів господарювання, одним із яких є ТОВ "Агрохолдінг 2009", що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
В ході проведення досудового слідства встановлено, що вищевказані особи також зареєстрували або контролювали діяльність підприємств з ознаками фіктивності, зокрема ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград», яке є контрагентом ТОВ «ЗГОДА», останнє здійснювало формування свого податкового кредиту за рахунок відображення в звітності операцій з зазначеним контрагентом.
20.09.2011 року Новоукраїнською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000322310 /а.с. 52/.
Судом дані твердження відповідача не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Новоукраїнської МДПІ в частині визнання правочинів недійсними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої недійсності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Факт взаємовідносин між ТОВ «ЗГОДА»та ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград»підтверджується наступними первинними документами:
- накладною № 58 від 29.04.2009 року /64/,
- товарно-транспортними накладними, подорожнім листом /а.с. 66-67,70-71,74-75,78-79/
- видатковими накладними /а.с. 68,72,76/;
- податковими накладними /65,69,73,77/.
Оплата товару була проведена, що підтверджується платіжними дорученнями /а.с. 80-85/.
Крім того, відповідно до показів свідків встановлено наступні обставини.
Свідок ОСОБА_4 допитаний в судовому засіданні вказав, що працює водієм на ТОВ «ЗГОДА». 04 травня 2009 року автомобілем САЗ 53 №НОМЕР_3 з підприємства ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград»привозив секції КРН 46.040 в кількості 70 шт. на склад ТОВ «ЗГОДА»(відділок «Символ»), а також 07 травня 2009 року вище вказаним автомобілем привозив секції КРН 46.040 в кількості 36 шт. і підживлюючий пристрій КРНВ 5.6-04 в кількості 3 шт., які здав на склад ТОВ «ЗГОДА»(відділення «Символ»).
Свідок ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні показав, що працює головним інженером ТОВ «ЗГОДА». 22.05.2009 року перевозив службовим автомобілем НОМЕР_2 опорно-приводові колеса в кількості 6 шт., які отримав в ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград»(м. Кіровоград) та здав на склад відділення «Символ». Також був присутнім і відповідальним при перевезенні і отриманні в ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград»секцій КРН -46.040 в кількості 70 шт. автомобілем САЗ 53 №НОМЕР_3; 07 травня 209 року -36 штук секцій 46.040 і підживлюючий пристрій КРНВ 5.6 -04 в кількості 3 шт., які здав на склад ТОВ «ЗГОДА»(відділення «Символ»).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
З матеріалів справи не вбачається жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами щодо скасування податкового повідомлення-рішення, а тому за таких обставин суд дійшов висновку, що Новоукраїнською МДПІ було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000322310 від 20.09.2011 року.
Поряд з цим позовні вимоги позивача щодо визнання дій Новоукраїнської МДПІ під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ЗГОДА»протиправними задоволенню не підлягають з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд, зокрема, визнати дії відповідача протиправними щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ЗГОДА», а саме визнання правочинів між позивачем та його контрагентом недійсними та, як наслідок, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також складання акта перевірки від 05.09.2011 року №257/2310/23100419, що мотивується ним обставинами викладеними в акті, що по суті є його оскарженням.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 та зареєстрованого в Мін'юсті 12.01.2011 року за №34/18772, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п. 1 Р. ІІ даного Порядку, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.
У відповідності до п. 7 Р. ІV Порядку, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.
Як вбачається з системного аналізу норм Порядку, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів перевірки, зокрема, прийняті за її результатами рішення.
З огляду на те, що сам по собі акт перевірки не має для платників податків ніяких наслідків, які настають у зв'язку з прийняттям податковим органом на підставі акту перевірки відповідного рішення, суд вважає, що акти податкових перевірок не можуть бути предметом спору в суді оскільки ці документи не мають обов'язкового характеру, а викладені в них обставини можуть бути лише підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не відповідають визначеним законом правовим способам захисту порушеного права.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В зв'язку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі в сумі 16,10 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податково інспекції № 0000322310 від 20.09.2011 року, яким ТОВ «ЗГОДА»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 31600,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 7900,00 грн.
В решті заявлених вимог -відмовити.
Стягнути на користь ТОВ «ЗГОДА»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16,10 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом