Копія
Україна
12 березня 2012 року Справа № 1170/2а-180/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя -Пасічник Ю.П., секретар -Юрчук Л.М.,
за участю представників: позивача -Розінко С.С., відповідача - Скрипник О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Газінтех»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,?
Приватне підприємство «Газінтех» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011р. №0001722310, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 84217 грн., 1 грн. штрафні (фінансові) санкції, а всього 84218 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.10.2011 року № 121/23-1/34629270 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за результатами діяльності з ПП «Белвас», оскільки, правочини вчинені з вказаним контрагентом не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Позивач, вказує, що відповідачем незаконно зроблено висновки про нікчемність правочинів укладених між ним та ПП «Белвас», оскільки вказані правочини підтверджені належними чином складеними первинними документами, в судовому порядку правочини недійсними не визнано, а тому висновки викладені в акті перевірки не обґрунтовані та не підтверджені будь-якими документами.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.
В судовому засіданні 12.03.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 17.03.2012р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах ПП «Белвас»за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.
Результати перевірки оформлені актом від 18.10.2011 року № 121/23-1/34629270 (а.с.151-155).
В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів та укладення угоди з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за перевірений період щодо придбання позивачем у контрагента постачальника - ПП «Белвас»не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
У зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено податок на додану вартість за перевірений період всього в розмірі 84217 грн., в т.ч. за квітень 2011р. -42550 грн., травень 2011р. -28333 грн., за червень 2011р. -13333 грн.
23.12.2011 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001722310, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 84217 грн., 1 грн. штрафні (фінансові) санкції, а всього 84218 грн. (а.с. 10).
Визначаючи позивачеві суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентом ПП «Белвас».
Згідно довідки про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «Белвас»від 10.10.2011р. №102/23-1/32222453 (157-161) складеної відповідачем, не встановлено в перевіряємому періоді фактів передачі товарів (послуг) від ПП «Белвас»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та інших первинних документів.
Враховуючи висновки вказаної довідки, на думку відповідача, первинні документи надані позивачеві від ПП «Белвас»не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність зазначеного контрагента була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Белвас», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.
Між позивачем та ПП «Белвас»01.04.2011р. був укладений договір купівлі-продажу (а.с.172) сантехнічних матеріалів.
На виконання умов вказаного договору, в період з 06.04.2011р. по 29.06.2011р., позивачеві було передано товарно-матеріальні цінності в асортименті на загальну суму 445300,63 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 12-14, 56, 79).
Оплата вартості поставлених товарно-матеріальних цінностей здійснена в готівковому та безготівковому порядку, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів та копіями платіжних доручень (а.с. 15-20, 167-171).
ПП «Белвас»виписано позивачеві податкові накладні №48 від 06.04.2011р. (а.с. 21), №60 від 08.04.2011р. (а.с. 22), №175 від 26.04.2011р. (а.с. 23), №138 від 26.05.2011р. (а.с. 59), №128 від 29.06.2011р. (а.с.80) на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту перевіреного періоду включено 84217 грн. податку на додану вартість сплаченого у складі вартості ТМЦ.
Використання позивачем у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей одержаних від ПП «Белвас»підтверджується договором укладеним позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт»від 02.09.2010р. (а.с.31-39, 90-99) та подальших додаткових угод до вказаного договору (а.с. 43, 44, 100, 101); актами приймання виконаних робіт за травень 2011р. (а.с. 62-65, 68-71) та червень 2011р. (а.с. 83-86).
Ухвалою суду від 24.01.2012р. (а.с. 116) від ПП «Белвас»було витребувано відомості щодо джерел надходження ТМЦ, які в подальшому реалізовані позивачеві та докази декларування та сплати податкових зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем протягом перевіреного періоду.
На виконання вимог ухвали суду ПП «Белвас» надано витребувані документи в повному обсязі (а.с. 125-144).
Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Белвас», оскільки, як свідчить п. 2.13. акту перевірки (а.с. 152), в ході перевірки первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Белвас»хоч і використовувались, але юридична оцінка їм не надавалась, а висновки ґрунтувались виключно на довідці про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «Белвас»від 10.10.2011р. №102/23-1/32222453 (а.с. 157-161).
Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на вказану довідку, як на доказ нікчемності угод між позивачем та ПП «Белвас»зважаючи на таке.
Відповідно до п. 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.
Оскільки за результатами перевірки ПП «Белвас»складено саме довідку, що вказує на невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, відповідач безпідставно посилається на вказану довідку, як на доказ нікчемності угод укладених позивачем з його контрагентом.
Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.
Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості робіт та послуг наданих ПП «Белвас».
Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з контрагентом ПП «Белвас»суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП «Белвас» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.
Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.
Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих результатів робіт, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.
У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.12.2011р. №0001722310, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84217 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн.
Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції грошові кошти в розмірі 32,19 грн.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 13.03.2012р.
Суддя-підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.