15 березня 2012 року 2а-1025/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора державної патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції Дніпровського району м. Києва Ткаченка Віталія Валерійовича про визнання протиправними дій,
У березні 2011 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі -позивач) з позовом до інспектора державної патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції Дніпровського району м. Києва Ткаченка Віталія Валерійовича (далі -відповідач, інспектор) про визнання протиправними дій в частині ненадання інформації щодо суті скоєного правопорушення під час зупинки транспортного засобу «Ssang Yong», державний номер «НОМЕР_1»під керуванням ОСОБА_1 на вул. Червоноткацька в м. Києві 26.11.2010.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 155 КАС України.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспектор діяв всупереч вимогам пункту 15.5 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 №111 (далі -Інструкція №111), оскільки не повідомив про суть скоєного правопорушення, чим порушив право ОСОБА_1 на інформацію.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що діяв в межах Інструкції №111, позивача зупинив на підставі проведення оперативних заходів під назвою «Документ», а, оскільки порушень правил дорожнього руху ним скоєно не було, то інспектор дозволив подальший рух ОСОБА_1
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 26.11.2010 інспектор зупинив водія транспортного засобу «Ssang Yong», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1
У судовому засіданні відповідач повідомив суду, а позивач цієї інформації не спростовував, що зупинивши транспортний засіб позивача, відрекомендувався, зазначив причину зупинки - проведення оперативних заходів під назвою «Документ», показав водію службове посвідчення та запропонував, у зв'язку з наявністю пошкоджень на автомобілі, надати відповідну довідку. Жодних протоколів про адміністративне правопорушення складено не було у зв'язку з відсутністю порушень правил дорожнього руху та позивач з дозволу відповідача продовжив рух на транспортному засобі.
Також судом встановлено, що вважаючи дії інспектора протиправними, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до інспектора про визнання дій протиправними у зв'язку з безпідставним зупиненням транспортного засобу 26.11.2010.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2011 у справі №2а-324/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Як вбачається із вказаної постанови від 21.03.2011 у справі №2а-324/11/2670, судом встановлено наступні обставини справи.
Відповідач після зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1, відрекомендувавшись, зазначив причину зупинки - проведення оперативних заходів під назвою «Документ», показав водію посвідчення інспектора та запропонував, у зв'язку з наявністю пошкоджень на автомобілі, надати відповідну довідку.
Позивач, у свою чергу, зазначив про наявність в нього необхідної довідки, проте будь-яких документів на право керування транспортного засобу та вищезгаданої довідки не надав, звернувши увагу інспектора на роздруківку Закону України «Про міліцію», яка, на думку останнього, не містить положень, за якими передбачено витребування інспекторами у водіїв таких документів.
Будь-яких інших «...вимог...»з боку інспектора судом не встановлено. Крім того, не надавши жодного документу, позивач з дозволу відповідача продовжив рух на транспортному засобі.
Окружний адміністративний суд м. Києва та Київський апеляційний адміністративний суд, розглянувши справу №2а-324/11/2670, дійшли висновку, що дії інспектора при зупинці 26.11.2010 транспортного засобу «Ssang Yong», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, були правомірними.
Крім того, зі змісту довідки управління державної автомобільної інспекції від 24.12.2010 №10/Л-3438 вбачається, що заходи під умовною назвою «Документ»проводились на виконання вимог Указів Президента України від 30 березня 2005 року №567 та від 22 листопада 2007 року №1136/2007, метою яких «...є вилучення різного роду перепусток, талонів, посвідчень та інших документів, що сприяють безперешкодному пересуванню та паркуванню автомобільного транспорту по вулично-дорожній мережі міста...».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність у відповідача права на зупинку транспортного засобу, зокрема, у випадку проведення цільових заходів для перевірки документів, а тому в діях інспектора Ткаченка В.Б. щодо зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, відсутні жодні ознаки протиправності.
Пункт 14 Інструкції №111 визначає підстави для зупинки працівниками Державтоінспекції МВС транспортного засобу, до яких, зокрема, віднесені: наявність ознак, які свідчать про технічну несправність транспортного засобу (пп.. 14.1.4.); проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, а також документів на транспортний засіб і вантаж (пп.. 14.1.9); необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини скоєння ДТП, адміністративного правопорушення, злочину, свідками якого вони є або могли бути (пп. 14.1.7); необхідність залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції або як свідка при оформленні адміністративних матеріалів (пп. 14.1.8) тощо.
Пунктом 15 Інструкції №111 передбачено порядок зупинки транспортного засобу, згідно з яким, зокрема, після повної зупинки транспортного засобу, інспектор має підійти до водія з дотриманням мір особистої безпеки та під час звернення до останнього «...зобов'язаний прикласти праву руку до головного убору, привітатися, чітко й зрозуміло відрекомендуватися; назвати свою посаду, звання та прізвище, висловити вимогу про передачу водієм документів, зазначених у пункті 2.1 ПДР, для перевірки та повідомити про причину зупинки транспортного засобу і суть скоєного правопорушення.»
Судом встановлено та у судовому засіданні підтверджено позивачем, що інспектор про причини зупинки повідомив належним чином згідно з вимогами Інструкції №111.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 14 Інструкції №111 не всі підстави зупинки транспортного засобу обов'язково передбачають факт наявності правопорушення з боку водія. Оскільки позивачем порушень допущено не було, то інспектор після зупинки транспортного засобу та вчинення всіх передбачених Інструкцією №111 дій дозволив громадянину ОСОБА_1 продовжити рух.
Аналізуючи приписи п. 15 Інструкції №111, суд дійшов висновку, що суть скоєного правопорушення повідомляється водію транспортного засобу інспектором лише у випадку встановлення правопорушення та, як наслідок, складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 9 Закону України «Про інформацію»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Суд звертає увагу на те, що, право позивача на інформацію не було і не могло бути порушене відповідачем, оскільки інформації про скоєне правопорушення не існувало.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що правомірність дій інспектора доведено, наявність в діях відповідача факту порушення прав позивача не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд не присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 березня 2012 р.