14 березня 2012 року 2а-102/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю
позивача: не з'явився,
представника відповідача: Мосінзової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
доБаришівської районної державної адміністрації Київської області
провизнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Баришівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_4 (надалі - відповідач) про: визнання протиправною бездіяльності Голови Баришівської державної адміністрації Київської області ОСОБА_4, яка виявилась у ненаданні відповіді на запит позивача від 14.11.2011; зобов'язання відповідача надати, відповідно до законодавства, належну обґрунтовану відповідь на запит від 14.11.2011; стягнення з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.11.2011 позивач, користуючись своїм правом, встановленим Конституцією України, Законами України «Про інформацію»та «Про доступ до публічної інформації», звернувся до Голови Баришівської районної державної адміністрації Київської області із запитом про надання йому інформації, а саме, довідок про заробітну плату померлого годувальника та про стаж роботи померлого годувальника.
Проте, як зазначає позивач, відповідач на дату звернення до суду, не надав йому обґрунтованих відповідей на запит, що унеможливило реалізацію позивачем права на отримання інформації.
Крім того, за твердженням позивача, ненадання обґрунтованої відповіді, нанесло йому душевну травму, внаслідок якої в нього погіршилося самопочуття та підвищилося нервове напруження. А отже, в силу приписів частини першої статті 31 Закону України «Про інформацію»він має право на відшкодування моральної шкоди, що оцінена у 10 000, 00 грн.
Позивач у судові засідання не з'являвся, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У ході розгляду справи судом встановлено, що розпорядженням Президента України від 27.09.2011 № 289/2011-рп ОСОБА_4, який є відповідачем по даній справі, звільнено з посади Голови Баришівської районної державної адміністрації Київської області.
Тобто, як на дату звернення позивача до відповідача з відповідним запитом, так і на дату звернення до суду з даним адміністративним позовом, ОСОБА_4 вже не перебував на посаді Голови Баришівської районної державної адміністрації Київської області, та, як наслідок, з 27.09.2011 не представляв відповідну місцеву державну адміністрацію у відносинах, зокрема, з громадянами.
А відтак, судом встановлено, що позовні вимоги заявлені позивачем до неналежного відповідача.
Відповідно до положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Беручи до уваги ту обставину, що позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, судом 22.02.2012 було оголошено перерву у судовому засіданні та зобов'язано позивача до 09.03.2012 подати до Київського окружного адміністративного суду пояснення по справі з приводу заміни первинного відповідача - Голови Баришівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_4 на належного відповідача - Баришівську районну державну адміністрацію Київської області або прибути у судове засідання, призначене на 14.03.2012 для вирішення питання щодо з'ясування кола осіб, які будуть брати участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 22.02.2012 позивач отримав 05.03.2012.
Проте, у судове засідання 14.03.2012 позивач не з'явився, жодних пояснень з приводу заміни первинного відповідача на належного відповідача до суду, станом на 14.03.2012 не надав.
З огляду на зазначене та беручи до уваги наявність клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, фактичні обставини справи, з метою гарантування дотримання і захисту прав, свобод і інтересів позивача, керуючись положеннями статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом було здійснено заміну первинного відповідача Голову Баришівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_4 на належного відповідача - Баришівську районну державну адміністрацію Київської області.
Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідачем було надано відповіді на звернення позивача у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовому засіданні 14.03.2012 представник відповідача заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору судом встановлено наступне.
16 листопада 2011 року (вх. № В.357.2. від 17.11.2011) відповідачем отримано запит позивача від 14.11.2011 у якому останній, у зв'язку із втратою годувальника, ОСОБА_5, відповідно до Законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про звернення громадян», «Про Національний архівний фонд та архівні установи» просив надати архівні довідки про заробітну плату та стаж її роботи у Березанському радгоспробкоопу, для призначення пенсії по втраті годувальника.
Як вбачається із змісту даного звернення, запит було здійснено відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а не відповідно до Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію», як стверджує позивач у позовній заяві.
Відповідно до положень пунктів 1, 2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348, діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - організаціях) ведеться окремо від інших видів діловодства.
Усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картах, придатних для оброблення персональними комп'ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2011 з огляду на ту обставину, що позивач при зверненні до відповідача покликався саме на положення Закону України «Про звернення громадян», відповідач, на виконання вимог вказаної Інструкції, зареєстрував звернення за № В.357.2 та оформив відповідну реєстраційно-контрольну картку (а.с. 66).
В цей же день, відповідач звернувся та отримав відповідь від Архівного відділу Баришівської районної державної адміністрації Київської області № 257 від 17.11.2011 про те, що «документи Березанського радгоспробкоопу на зберігання до архівного відділу не надходили. У 1994 році м. Березань стало містом обласного підпорядкування. У зв'язку з цим, всі документи Березанських підприємств, установ, організацій, що зберігались у Баришівському районному архіві, були передані до новоствореного архіву у м. Березань. Проте, серед переданих справ документів Березанського радгоспробкоопу не значилось».
З огляду на те, що архівний відділ Баришівської районної державної адміністрації Київської області не володів інформацією про стан та діяльність установ та організацій м. Березань, у зв'язку з відсутністю таких повноважень, останній для вирішення поставленого у листі позивача питання рекомендувало відповідачеві звернутись до Березанської міської ради.
17 листопада 2011 року відповідач листом за № В.357.2 повідомив позивача про те, що для отримання ним зазначеної у листі від 14.11.2011 інформації необхідно звернутись до Березанської міської ради.
Крім цього, 18.11.2011 листом за № 06-21-691 відповідач спрямував на адресу Березанської міської ради запит ОСОБА_2 за належністю з пропозицією надати необхідну відповідь заявникові.
Вказана обставина також була відображена у реєстраційно-контрольній картці у розділі «Результати розгляду», форма і зміст якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348 (а.с. 66).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути ці звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
З огляду на ту обставину, що позивач у своєму запиті від 14.11.2011 покликався саме на положення Закону України «Про звернення громадян», а відтак, самостійно визначив положення закону, які підлягають застосуванню при його розгляді, суд вирішуючи питання щодо встановлення факту наявності протиправності дій чи бездіяльності відповідача застосовує положення саме даного Закону України.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права врегульовані у Законі України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 №393/96-ВР (надалі -Закону України «Про звернення громадян»).
У статті 1 цього Закону України визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання (стаття 20 Закону України "Про звернення громадян").
Згідно частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Як встановлено судом, позивач звернувся з відповідним звернення до позивача 14.11.2011, яке отримане відповідачем 16.11.2011 та зареєстроване 17.11.2011. Крім цього, 17.11.2011 відповідач надав відповідь заявникові та 18.11.2011 переслав запит позивача від 14.11.2011 до Березанської міської ради за належністю.
Разом з цим, жодних доказів того, що лист від 17.11.2011 за № В.357.2 був надісланий на адресу позивача, доказів про його отримання позивачем, а також доказів інформування позивача про те, що його запит направлено за належністю до Березанської міської ради суду не надано.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.
Системно проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду звернення позивача, що виявились у ненаданні позивачеві відповіді або повідомлення його про пересилання звернення за належністю у порядку та строки, визначені положеннями статей 7 та 20 Закону України «Про звернення громадян».
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати, відповідно до законодавства, належну обґрунтовану відповідь на запит від 14.11.2011 суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 20.02.2012 повторно направив на адресу позивача відповідь на запит від 14.11.2011 з повторною довідкою Архівного відділу Баришівської районної державної адміністрації Київської області від 20.02.2012 № 24.
На підтвердження зазначеної обставини відповідач надав суду доказ надіслання позивачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення оригінал фіскального чеку від 21.02.2012 ПН 215600426655 та ФН 1004002289 (а.с.42, 43).
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що суду не надано жодних доказів того, що вказана відповідь є неналежною та необґрунтованою, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, станом на 14.03.2012, матеріали справи містять інформацію про надіслання позивачеві відповіді на його запит.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди, суд зазначає таке.
Як вбачається із змісту позовної заяви, за твердженням позивача, ненадання відповідачем обґрунтованої відповіді нанесло йому душевну травму, внаслідок якої в нього погіршилося самопочуття та підвищилося нервове напруження.
Відповідно положень статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 1167 Цивільного кодексу України).
З приписів чинного законодавства, в тому числі статті 1167 Цивільного кодексу України, вбачається, що наявність моральної шкоди має доводити потерпіла особа.
Позивач не надав до матеріалів справи жодного документа, які, на його думку, є підтвердженням нанесення йому моральної шкоди, внаслідок неправомірних дій відповідача, а також доказів причинно -наслідкового зв'язку між ними.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних, чи фізичних страждань або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому доведенню у спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач не надав доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних втрат, втрат немайнового характеру чи доказів приниження честі, гідності, а також ділової репутації (саме позивача).
Позивач не надав і доказів того, що моральна шкода нанесена йому неправомірними діями саме відповідача з доведенням причинно - наслідкового зв'язку між цим.
Заявлена позивачем моральна шкода оцінюється ним у 10000,00 грн.
Проте, позивач не надав обґрунтувань з чого він виходив, визначаючи суму моральної шкоди саме в цьому розмірі.
Разом з цим, в матеріалах справи міститься інформація про те, що позивач 29.11.2011 звернувся до виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, тобто через 12 днів після направлення відповідачем роз'яснень щодо необхідності звернення для отримання обґрунтованої відповіді з порушеного у листі від 14.11.2011 питання до виконавчого комітету Березанської міської Ради, щодо надання архівних довідок про заробітну плату та стаж для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_5 (а.с. 34).
05 грудня 2011 року виконавчий комітет Березанської міської ради Київської області листом від 05.12.2011 № 14-14-15 надав відповідь позивачеві про те, що зазначена інформація знаходиться у ДП «Березанський міськспоживкоопторг»(а.с.34).
14 грудня 2011 року позивач на підставі, зокрема, Закону України «Про звернення громадян», звернувся з відповідним запитом до ДП «Березанський міськспоживкоопторг»про надання довідки про заробітну плату за період з липня 1981 року по листопад 1993 року (а.с.33).
Суд звертає увагу на ту обставину, що період, який зазначений у даному зверненні повністю співпадає з періодом, який вказаний у зверненні від 14.11.2011 надісланому на адресу відповідача.
Крім цього, в матеріалах справи міститься дублікати довідок, які видані ДП «Березанський міськспоживкоопторг»про те, що Березанський радгоспробккооп було у 1995 році реорганізоване в Березанське міське споживче товариство, довідки про заробітну плату ОСОБА_5 для обчислення пенсії за період з 1981-1985 роки, 1986-1990 роки (а.с.38-41).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивачем за подання адміністративного позову відповідно до квитанції № 313 від 08.01.2012 сплачено судовий збір у розмірі 32,19 коп. та заявлено три позовні вимоги. Разом з цим, задоволенню підлягає лише одна.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 11, 14, 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Бездіяльність Баришівської районної державної адміністрації Київської області, що виявилась у неповідомленні ОСОБА_2 про надіслання за належністю його звернення від 14.11.2011 та дії Баришівської районної державної адміністрації Київської області, що виявились у наданні ОСОБА_2 відповіді на лист від 14.11.2011 з порушенням строків, встановлених Законом України «Про звернення громадян»,- визнати протиправними.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 10 (десять) грн. 73 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 березня 2012 р.