29 лютого 2012 року 2а-668/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Тетіївський завод продовольчих товарів"
доТетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області
проскасування податкового повідомлення-рішення,
Відкрите акціонерне товариство "Тетіївський завод продовольчих товарів" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2011 року №0000272310, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 129115,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 103310,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25805,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскаржуване рішення прийняте на підставі помилкових висновків податкового органу про порушення позивачем порядку оподаткування операцій зі здійснення майнових внесків до статутного капіталу іншої юридичної особи в обмін на корпоративні права.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав рішення відповідача обґрунтованим та прийнятим без порушення чинного законодавства за результатами перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість", просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Позивач і відповідач заявили суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників. Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, судом встановлене наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 29.08.2011 року по 16.09.2011 року на підставі направлень від 29.08.2011 року № 171, від 29.08.2011 року № 172, від 29.08.2011 року № 173, від 29.08.2011 року № 174, виданих Тетіївською МДПІ, працівниками відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено Акт № 226/231/00378483 від 22.09.2011 року.
Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення, зокрема визначено, що позивачем порушено п. 10.1 ст. 10, п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 103310 грн.
На підставі встановлених порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2011 року №0000272310, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 129115,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 103310,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25805,00 грн.
ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" подало скаргу на вказане рішення до ДПА у Київській області, за результатами розгляду якої рішенням від 14.12.2011 року №3244/10/25-017/332-1672 оскаржуване рішення Тетіївської МДПІ залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
В подальшому, Позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення Тетіївської МДПІ від 26.09.2011 року № 0000272310 та рішення ДПА у Київській області від 14.12.2011 року № 3244/10/25-017/332-1672 до ДПС України, в результаті розгляду якої прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.
Як свідчать обставини справи, позивачем у вересні 2009 року було прийнято рішення про вступ ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" до складу учасників ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів", що затверджено протоколом № 3 від 29.09.2009 року.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" було вирішено прийняти ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" до складу учасників товариства, що затверджено протоколом № 1 від 01.10.2009 року.
На підставі рішень правління ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" про здійснення додаткового внеску, що затверджені протоколами: № 5 від 08.10.2009 року; №7 від 14.10.2009 року; № 13 від 26.10.2009 року; № 15 від 03.11.2009 року; № 17 від 06.11.2009 року; № 19 від 30.11.2009 року; № 21 від 03.12.2009 року; № 23 від 15.12.2009 року; № 25 від 25.01.2010 року; № 27 від 02.02.2010 року; № 09.02.2010 від 09.02.2010 року та рішень загальних зборів учасників ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" про збільшення розміру статутного капіталу, що затверджені протоколами: № 2 від 12.10.2009 року; № 3 від 16.10.2009 року; № 4 від 28.10.2009 року; № 5 від 05.11.2009 року; № 6 від 19.11.2009 року; № 7 від 02.12.2009 року; № 8 від 05.12.2009 року; № 9 від 17.12.2009 року; № 10 від 27.01.2010 року; № 11 від 04.02.2010 року; № 12 від 11.02.2010 року позивачем було внесено додаткові майнові вклади до статутного капіталу ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів".
Внесення позивачем додаткових майнових вкладів до статутного капіталу ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" підтверджується актами прийому-передачі (оцінки) додаткового вкладу, що були підписані між ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" та ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів": від 01.10.2009 року; від 12.10.2009 року; від 16.10.2009 року; від 28.10.2009 року; від 05.11.2009 року; від 19.11.2009 року; від 02.12.2009 року; від 05.12.2009 року; від 17.12.2009 року; від 27.01.2010 року; від 04.02.2010 року; від 11.02.2010 року.
Таким чином, позивачем були здійснені операції з внесення майнових вкладів до статутного капіталу ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" за компенсацію у вигляді корпоративних прав, про що свідчить остання редакція статуту ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів", який зареєстровано державним реєстратором Тетіївської районної державної адміністрації Київської області від 15.02.2010 року, номер запису 13491050011000484.
Із наданих до суду матеріалів встановлено та не заперечувалось відповідачем, що характер здійснених операцій, не суперечив законодавчим вимогам вступу/прийняття господарського товариства до складу іншого товариства, а внесення майнових вкладів до статутного капіталу юридичних осіб є таким, що прямо передбачено ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року № 1576, відповідно до якої вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Проте, доводи відповідача щодо порушення п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при здійснені позивачем вищенаведених операцій суд вважає необґрунтованими з наступних причин.
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Обґрунтування відповідача відносно того, що операції з внесення майнових вкладів до статутного капіталу юридичної особи та набуття в обмін на це корпоративних прав підпадають під поняття поставки товарів та є об'єктом оподаткування ПДВ, не відповідає загальним принципам оподаткування зазначеним податком.
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Тобто поставка товарів у розумінні наведеної норми передбачає укладення цивільно-правових договорів за такою операцією.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що під час внесення позивачем майнових вкладів до статутного капіталу ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" та набуття позивачем корпоративних прав зазначеного товариства, між позивачем та ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" не було укладено цивільно-правових договорів. Відтак, якщо операція не передбачає підписання між сторонами цивільно-правового договору на постачання товарів, то така операція не може вважатися продажем (поставкою) товарів.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що операції з внесення майнових вкладів до статутного капіталу юридичної особи та набуття в обмін на це корпоративних прав, в Законі України "Про податок на додану вартість" прямо не зазначені серед об'єктів оподаткування.
З прийняттям Закону України від 25.03.2005 року № 2505-ІV, яким внесено зміни до п.п.3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема, прямо виключено з об'єкту оподаткування податком на додану вартість всі операції з емісії та розміщення (продажу) корпоративних прав, незалежно від форми вираження.
Враховуючи, що спірні правовідносини допускають неоднозначне трактування норм Закону України "Про податок на додану вартість" в частині оподаткування операцій з внесення майнових внесків до статутного капіталу та набуття у власність корпоративних прав, суд вважає правомірним застосування в цьому випадку підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яким встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Також, суд зазначає, що відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" термін "корпоративні права" розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Як визначено у п. 1.28 ст. 1 наведеного Закону, під інвестицією розуміється господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Підпунктом 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" встановлено, що пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Як вбачається з приписів п.п.4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Згідно з п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Підпунктом 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" встановлено, що порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів для цілей цього пункту:
- до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного капіталу іншої особи;
- до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного капіталу такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.
Тобто, вказаними вище приписами встановлено, що до продажу основних фондів і нематеріальних активів прирівнюються операції по внесенню таких основних фонів і нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. До придбання основних фондів і нематеріальних активів прирівнюються операції по включенню таких основних фондів та нематеріальних активів у склад статутного фонду такої іншої особи.
Таким чином, приписи п.п.8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" використовуються для визначення порядку збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів, а для віднесення сум по таким операціям до складу валових доходів та витрат підприємства.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що приписами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" передбачається збільшення груп основних фондів ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" у зв'язку із отриманням майна від позивача для подальшої амортизації таких основних фондів і участі амортизаційних відрахувань при визначенні прибутку, який оподатковується. При цьому, сума податку на додану вартість при таких операціях не визначається і у склад груп основних фондів ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" включається вартість майна ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" по балансовій вартості, яка визначена у бухгалтерському обліку ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів".
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", при придбані товарів, операції по придбанню яких є об'єктом оподаткування ПДВ, у покупця виникає право на податковий кредит.
В спірному ж випадку, у позивача як покупця корпоративних прав податковий кредит не виникав, так як зазначене не передбачене нормами Закону України "Про податок на додану вартість".
Приписами п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно з п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Отже, приписами Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку по поставці товарів та послуг, а датою виникнення податкових зобов'язань при продажі товарів вважається або дата зарахування грошових коштів від продавця на банківській рахунок платника податку або дата оприбуткування грошових коштів у касу платника податку, або дата відвантаження товарів у якості оплати товарів (робіт, послуг), які призначаються для продажу.
З урахуванням викладених норм, суд дійшов висновку, що під час проведення господарської операції по внесенню майна до статутного фонду ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" від ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" об'єкт оподаткування по податку на додану вартість не виникає, оскільки оплата грошових коштів від ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" на користь ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" не проводилась та не проводилась поставка товару від позивача для ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів", а тому у позивача не виникає податковий кредит.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не встановлений порядок оподаткування ПДВ операцій по внесенню майна до статутного фонду підприємств, оскільки під час внесення такого майна підприємство не несе витрат у зв'язку із виробництвом таких господарських операцій, а тому обґрунтування відповідача не відповідає загальним засадам оподаткування таким податком.
Судом встановлено, що під час проведення операції з отримання від ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" майна до статутного капіталу ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" не понесено витрат, пов'язаних із отриманням цього майна, ВАТ "Тетіївський завод продовольчих товарів" були внесені прямі інвестиції в обмін на корпоративні права ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів".
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оподаткування податком на додану вартість господарської операції з внесення до статутного фонду ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" майна і віднесення до складу податкового кредиту по ПДВ по таким операціям є порушенням приписів Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки такі операції не є об'єктом оподаткування, у розумінні приписів цього Закону, а ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" не поніс жодних витрат у зв'язку із проведенням таких операцій.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що підстави для обкладання податком на додану вартість операцій з внесення позивачем майнових вкладів до статутного фонду ТОВ "Тетіївський завод продовольчих товарів" відсутні.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В силу частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Тетіївський завод продовольчих товарів" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області від 26.09.2011 року №0000272310, згідно з яким Відкритому акціонерному товариству "Тетіївський завод продовольчих товарів" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 129115,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 103310,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25805,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Тетіївський завод продовольчих товарів" сплачений судовий збір у розмірі 1324 (одна тисяча триста двадцять чотири) грн. 16 коп..
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.