13 лютого 2012 року 2а-5992/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовомТетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення заборгованості, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекція в Київській області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 682, 94 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами фінансово-господарської діяльності відповідача станом на день подання позову до суду у нього наявний податковий борг по сплаті єдиного податку у розмірі 522, 76 грн. та збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у розмірі 160, 18 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу у разі невизнання адміністративного позову в десятиденний термін з моменту отримання ухвали, подати суду заперечення.
Відповідач, повідомлений про відкриття скороченого провадження у справі належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення від 27.01.2012 № 0113312663855, заперечень чи відзиву на позовну заяву в установлений судом строк, не подав.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_1 має статус фізичної особи -підприємця, зареєстрована Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 18.09.2007, як платник податків перебуває на обліку у Тетіївській міжрайонній державній податковій інспекції в Київської області з 27.09.2002.
18.12.2009 відповідачу видано свідоцтву про сплату єдиного податку. Згідно із свідоцтвом відповідачу визначено вид підприємницької діяльності -роздрібна торгівля.
Згідно з рішенням Тетіївської районної ради від 26.11.2009 № 301-36-У, ставка єдиного податку у 2010 році для платників податків, що займаються роздрібною торгівлею становила 160, 00 грн. на місяць.
За даними податкового органу відповідач має податкову заборгованість по сплаті єдиного податку у розмірі 522, 76 грн. та щодо збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у розмірі 160, 18 грн.
У жовтні 2010 року позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності відповідачем. (акт від 05.10.2010 № 264). В ході перевірки встановлено несвоєчасне подання відповідачем податкової звітності щодо сум нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 № 0000301505/0 щодо визначення відповідачу за платежем «збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства»у розмірі 170, 00 грн.
Податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем особисто, про що свідчить підпис на його корінці.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства платники, які визначені у статті 1 цього Закону, сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця у строки, визначені законом для місячного звітного періоду.
З приводу заборгованості відповідача по сплаті єдиного податку, суд зазначає наступне.
Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, який підлягав застосуванню), надіслав відповідачеві податкову вимогу № 1/59 від 11.11.2010 на суму 682, 94 грн.
Зазначена податкова вимога була вручена відповідачеві, про що свідчить особистий підпис відповідача на її корінці.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, в адміністративному чи судовому порядку вказана податкова вимога відповідачем не оскаржувалися. Вона не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі - Указ від 03.07.1998 № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно з пунктом 2 Указу від 03.07.1998 № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Пунктом 2 Указу від 03.07.1998 № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідач повинен сплачувати суми єдиного податку до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, та надавати докази сплати податку до податкового органу разом з податковою звітністю.
Відповідно до пункту 1.2 статті 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Частиною першою підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності -протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ також передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Згідно з підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: відповідач є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, а також є суб'єктом оподаткування єдиним податком, ставка податку, податкова база, а також сума податкового зобов'язання, що належить до сплати податковим органом визначені правомірно і правильно. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 682, 94 грн. та станом на день розгляду справи відповідачем не сплачена.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 94 коп.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
.
Суддя Терлецька О.О.