м. Київ
02 лютого 2012 року Справа № 2а-5837/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Вітюк К.В., за участю:
представника позивача -Гущі О.Ю.,
представника відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
до
про фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
стягнення податкового боргу,
Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 податкового боргу у сумі 17104 грн. 19 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності утворилася заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.
У судовому засіданні, призначеному на 19 січня 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав адміністративний позов в частині вимог про стягнення податкового боргу у сумі 11126 грн. 14 коп.
В іншій частині представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що податковим органом невірно визначено суму погашеного відповідачем податкового зобов'язання, що у свою чергу вплинуло на розмір штрафних (фінансових) санкцій.
У судовому засіданні судом, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 24 січня 2012 року о 15 год. 15 хв., яку в подальшому було продовжено до 2 лютого 2012 року о 13 год. 40 хв.
У судове засідання, призначене на 2 лютого 2012 року, з'явились представники позивача та відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Ялинкова, буд 7) зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області як фізична особа -підприємець 22.01.2004 (копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серії В02 № 284866 (а.с. 7) та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 45).
Відповідач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області, що підтверджується даними довідки Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 19.09.2011 № 698 (а.с. 4).
Судом встановлено, що у січні 2009 року відповідачем було подано до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік (а.с. 50-51).
Відповідно до даних вказаної податкової звітності, відповідачем самостійно визначено розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що підлягає сплаті ним за січень -грудень 2009 року, у загальній сумі 114633 грн. 00 коп.
У подальшому, фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 подано до податкового органу уточнюючі декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.
Узгоджену суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік платником податків сплачено з порушенням строку, визначеного законом.
У лютому та грудні 2010 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, проведено невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, за результатами яких складено акти від 16.02.2010 № 22/1703/НОМЕР_1 та 02.12.2010 № 256/1703/НОМЕР_1.
Під час перевірок податковим органом встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
На підставі актів перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення -рішення від 03.03.2010 № 0000501703/0 та 24.12.2010 № 0007051703/0, якими відповідно до приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-III до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму, відповідно, 6474 грн. 61 коп. та 11126 грн. 14 коп.
Враховуючи вимоги пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-III, відповідачу було виставлено першу податкову вимогу від 05.01.2009 № 1/6 на суму 3936 грн. 62 коп. та другу податкову вимогу від 06.07.2009 № 2/2971 на суму 23203 грн. 82 коп., які були отримані ним особисто, відповідно, 05.06.2009 та 23.07.2009, що підтверджується копіями повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 21,22).
У зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлені законодавством строки податкового обов'язку щодо сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 17104 грн. 19 коп., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обов'язки і відповідальність платників та порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначались законами України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III.
Так, згідно з приписами статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платником у порядок і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі -Закон України № 2181-III), податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181-III передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку до 01.01.2011 визначались Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII.
Згідно зі статтею 14 зазначеного Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 2181-III визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181- III, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що у жовтні 2010 року відповідачем здійснена оплата за призначенням платежу - податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 23449 грн. 78 коп.
Вказані грошові кошти були зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу відповідача за основним платежем, штрафними (фінансовими) санкціями та пенею, що нараховані та не сплачені ним у період з 2008 року по жовтень 2010 року.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вже зазначалось судом вище, заборгованість відповідача у сумі 11126 грн. 14 коп., що виникла у зв'язку із застосуванням податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за затримку фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 станом на жовтень 2010 року більше 90 календарних днів сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, визнано представником відповідача у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитись від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково.
Судом встановлено, що визнання відповідачем адміністративного позову в частині стягнення з нього податкового боргу у сумі 11126 грн. 14 коп. не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому приймається судом.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 податкового боргу у сумі 5978 грн. 05 коп., суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, згідно даних податкового органу, наведених, зокрема, в акті перевірки від 16.02.2010 № 22/1703/НОМЕР_1 та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за сформованим податковим повідомленням -рішенням від 03.03.2010 № 0000501703/0, 30.11.2009, 30.12.2009 та 01.02.2010 відбулось зарахування коштів, сплачених відповідачем, в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за липень, серпень та вересень 2009 року.
За поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні, внаслідок виявленої податковим органом затримки сплати, що є більшою за 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області, на виконання вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181- III, застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
У свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відомості, наведені податковим органом у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, стосовно погашення відповідачем податкового зобов'язання 30.11.2009, 30.12.2009 та 01.02.2010 є недостовірними, оскільки жодних грошових коштів фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 у цей період сплачено не було.
Представник позивача не заперечував, що грошові кошти в рахунок сплати податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від відповідача 30.11.2009, 30.12.2009 та 01.02.2010 не надходили, та зазначив, що зменшення податкового зобов'язання позивача у вказаний вище період було здійснено шляхом зарахування в якості платежу сум зайво нарахованого податку, відображених в уточнюючій декларації відповідача з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданої ним до податкового органу 26.03.2009.
Враховуючи, що розмір штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання залежить від погашеної суми податкового боргу, податковий орган дійшов висновку про застосування до відповідача штрафу у розмірі 50 % від суми, заявленої ним в уточнюючій декларації в якості зменшення податкового зобов'язання за звітні періоди, за якими строк сплати на момент подання такої декларації не настав.
Оцінюючи дії податкового органу щодо визначення джерела сплати податкового зобов'язання відповідача, суд виходить з наступного.
На момент виникнення спірних правовідносин право платника податків самостійно визначати розмір податку, що підлягає сплаті ним до бюджету, та, у разі виявлення факту заниження (завищення) його суми -уточнювати розмір податкового зобов'язання, було закріплено у Законі України № 2181-III.
Зменшення (збільшення) платником податків податкового зобов'язання здійснюється шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків, форма яких в силу приписів пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
На виконання вимог вказаної вище норми наказом Державної податкової адміністрації України від 20.12.2005 № 588 затверджено форму податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до приписів вказаного вище наказу, у разі уточнення податкових зобов'язань за поточний рік, облік нарахованих сум за податкові (звітні) періоди, за якими не настав строк сплати, здійснюється податковими органами згідно з даними, зазначеними платником у відповідних рядках (5.1 ... 5.12) рядка 5 (нараховано додатково орендної плати на поточний рік) або у рядках (6.1 ... 6.12) рядка 6 (нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік) декларації.
Додаток № 2 до податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності «Перерахунок податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності»заповнюється, зокрема, у разі подання уточнюючої декларації.
У відповідних рядках (4.1 ... 4.12) рядка 4 вказується сума переплати, що виникла за податковий(і) (звітний(і)) період(и), за яким(ми) минув строк сплати, і яка підлягає поверненню у порядку, встановленому законодавством. Рядки, що відповідають податковим (звітним) періодам, за якими строк сплати не настав, не заповнюються і прокреслюються.
Таким чином, у разі, якщо платник податків подає до податкового органу уточнюючу декларацію із визначеною ним самостійно сумою переплати, облік нарахованих сум за податкові (звітні) періоди, за якими не настав строк сплати, здійснюється податковим органом з урахуванням даних, зазначених у рядку 6 (нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік) декларації.
Разом з тим, Закон України № 2181-III не наділяє податковий орган правом зараховувати наведені в уточнюючих деклараціях відомості щодо зменшення податкового зобов'язання за звітні періоди, за якими строк сплати не настав, як джерело самостійної сплати податкового зобов'язання.
При цьому, слід зазначити, що в силу приписів підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи приписи наведених правових норм, суд вважає, що визначення Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області в якості джерела самостійної сплати відповідачем податкового зобов'язання сум зайво нарахованого податку, відображених в уточнюючій декларації відповідача з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, є безпідставним та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки, у свою чергу, призвело до необґрунтованого застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням -рішенням від 03.03.2010 № 0000501703/0.
Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 податкового боргу у сумі 5978 грн. 05 коп.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Доказів понесення будь-яких судових витрат представниками сторін суду надано не було, вимог про їх відшкодування не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 112, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 11126 (одинадцять тисяч сто двадцять шість) грн. 14 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.
Постанову складено у повному обсязі 7 лютого 2012 року.