18 січня 2012 року 2а-4932/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйво»
про стягнення коштів з рахунків платника, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальності «Сяйво», - про стягнення коштів з рахунків платника.
В позовних вимогах Державна податкова інспекція у Вишгородському районі (далі -позивач) просить стягнути кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйво»(далі -відповідач) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 9 463, 73 гривень.
27 жовтня 2011 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі, а також ухвалою Київського окружного адміністративного суду було закінчено підготовче провадження, а справу було призначено до судового розгляду на 15 листопада 2011 року на 11год. 00хв.
В судове засідання 15 листопада 2011 року повідомлені належним чином позивач та відповідач не з'явились, тому розгляд справи був відкладений на 1 грудня 2011 року на 14год. 00хв.
В судове засідання повідомлені належним чином позивач та відповідач не з'явились. Окрім того, 1 грудня 2011 року до суду надійшла заява від позивача про розгляд цієї справи за його відсутності. В зазначеній заяві позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на вищезазначене, а також на ту обставину, що відповідач був належним чином повідомлений, однак не з'явився на судові засідання 15 листопада та 1 грудня 2011 року, та на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розгляд справи провести в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.
Відповідач перебуває на обліку, як платник податків в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі.
Відповідачем було подано позивачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної форми власності) вхідний номер в ДПІ 1464 від 28 січня 2011 року, за 2011 року, якою самостійно визначене податкове зобов'язання за травень-серпень 2011 року в розмірі 1 961,40 гривень.
У вересні 2011 року Головним державним податковим ревізором інспектором сектору адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, Ящуком Ю.В., була проведена перевірка своєчасності подання платіжних доручень до установи банку на сплату земельного податку. За результатами розгляду акта перевірки від 27 вересня 2011 року №2092/15-3/30607802 позивачем по справі було винесено податкове повідомлення-рішення відповідачу від 28 вересня 2011 року №0007141503, яким було збільшено податкове зобов'язання ТОВ «Сяйво»на суму 3 816 гривень 95 копійок. Зазначене повідомлення-рішення було направлено позивачем відповідачу засобами поштового зв'язку та отримано представником відповідача 1 жовтня 2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Загальна сума заборгованості відповідача з земельного податку з урахуванням залишку несплаченої пені за прострочення сплати земельного податку, яка становить 3 685 гривень 38 копійок, становить:
1 961,40 гривень + 3 816 гривень 95 копійок + 3 685 гривень 38 копійок = 9 463 гривні 73 копійки.
Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову суд виходить з наступного.
Відповідно до норми п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до норми п.46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до норми п.54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до норми п. 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Відповідно до норми п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до норми п. п. 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Податкова вимога була отримана відповідачем 1 жовтня 2011 року, однак станом на день розгляду справи по суті -на 18 січня 2012 року, відповідач податкової заборгованості не сплатив. Таким чином, відповідно до зазначених вище норм Податкового кодексу України, сума податкового боргу може бути стягнена за рахунок коштів, які знаходяться на банківському рахунку відповідача.
Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII відповідач, - є органом державної влади.
Відповідно до норм пунктів 4, 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.
Позивач по справі надав суду перелік відкритих банківських рахунків відповідача.
Однак, позивач не надав суду підтвердження того, що стягнення податкового боргу з усіх рахунків відповідача не перешкодить нормальним розрахункам відповідача при здійсненні господарської діяльності, як не навів доказів співрозмірності боргу та коштів на рахунках, з яких позивач просить вести стягнення.
Окрім того, з матеріалів справи слідує, що борг відповідача виник в українській гривні, в цій же валюті позивач просить стягнути борг з відповідача. В переліку рахунків, з яких відповідач поросить стягнути борг є і рахунки в іноземній валюті (довідка а.с.22).
Позивач ніяким чином не обґрунтував звернення стягнення боргу з рахунків в іноземній валюті, рівно як і не довів в суді недостатність коштів для звернення стягнення боргу на рахунках в українській валюті. Таким чином суд не може встановити доцільність звернення стягнення заборгованості з валютних рахунків відповідача, оскільки вважає, що за відсутності належних доказів позивача щодо такої доцільності, таке стягнення може порушити законний інтерес відповідача щодо невтручання державних органів в господарські розрахунки відповідача за банківськими рахунками в іноземній валюті.
Отже, зважаючи на те, що позивач не довів в суді недостатність коштів на сплату заявленого позивачем боргу на основному рахунку відповідача, а також на те, що статтею 19 Господарського кодексу України закріплений принцип «поваги органів державної влади»до законних інтересів господарюючих суб'єктів, з якого слідує неможливість немотивованого втручання органів державної влади в господарську діяльність, зокрема у порядок здійснення розрахунків господарюючого суб'єкта, однак встановивши заборгованість відповідача, яка підлягає сплаті до державного бюджету, суд вирішив задовольнити позов в частині.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Задовольнити позов частково.
2. Стягнути кошти з Товариства з обмеженою відповідальність «Сяйво» (код ЄДРПОУ 30607802, місцезнаходження: 07333, Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка, Урочище зелений бір, будинок №8) з основного банківського рахунку цього товариства №2600012678001, МФО 319092 в Приватному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь», м. Київ в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 9 463 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят три) гривні 73 (сімдесят три) копійки.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Копію постанови надіслати сторонам.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
.
Суддя Терлецька О.О.