18 листопада 2011 р.Справа № 1815/2а-1887/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16.03.2011р. по справі № 1815/2а-1887/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дій,
16.02.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області, в якому просив визнати поважною причину пропуску процесуального строку звернення до суду, встановленого законом, та поновити цей строк; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку розміру основної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно із приписами Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»; зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру основної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 1 січня 2010 року, у відповідності до приписів Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»; стягнути з відповідача недоплачену пенсію з 1 січня 2010 року.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2011 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16.03.2011 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно із приписами Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії другої групи інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 січня 2010 року по день прийняття судового рішення, тобто по 16 березня 2011 року, з врахуванням проведених виплат.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Виходячи з приписів ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач, ОСОБА_1, є інвалідом ІІ групи та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № НОМЕР_2 від 02.06.2005 року та посвідченням серії Б № НОМЕР_1 від 16.05.1998 року. (а.с.5,6)
Позивач отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на яку Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави заявнику надано відповідь та повідомлено, що пенсія виплачується на підставі постанови КМУ № 654 та постанови КМУ № 1. (а.с. 9)
Для захисту своїх прав позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” над постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.
Також судом першої інстанції визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 16.02.2011 року із вимогами щодо захисту порушених прав, що мали місце з 01.01.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 16.08.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині відмови та задоволення позовних вимог з 01.01.2010 року по 15.08.2010 року підлягає скасуванню, з залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.
Переглянувши рішення в частині відмови та задоволення позовних за період з 16.08.2010 року по 16.03.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 49 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч.4 статті 54 Закону №796, яка діяла до прийняття Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 вищезазначеного Закону особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи - в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. І як передбачає ст. 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до п.28 розділу 11 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 54 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у такій редакції: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році: по ІІ групі інвалідності 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; статтю 50 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції - особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими внесено зміни до ст. ст. 50, 54 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” дію статей 50 і 54 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не було зупинено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема громадян, які отримують пенсії, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Так, ст. 4 зазначеної постанови передбачена щомісячна додаткова пенсія інвалідам IІ групи у розмірі - 20% від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами під час вирішення цього спору судом першої інстанції правомірно застосовані норми Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не Постанови КМУ № 530 від 28 05 2008 року та постанови № 654 від 16 07 2008 року.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому, положення ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч.1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач з 16.08.2010 року по 16.03.2011 року має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи за період з 16.08.2010 року по 16.03.2011 року і правильно застосував, в цій частині, до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області задовольнити частково.
Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16.03.2011 року по справі № 1815/2а-1887/11 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 січня 2010 року по 15.08.2010 року - скасувати, залишивши адміністративний позов в цій частині без розгляду.
В іншій частині постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16.03.2011 року по справі № 1815/2а-1887/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >