29 листопада 2011 р.Справа № 1819/2а-1467/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.05.2011р. по справі № 1819/2а-1467/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок,
30.03.2011року, ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області ( далі - відповідач) в якому просив : визнати протиправними дії відповідача; зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру 25% мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 22.05.2008 року по день постановлення рішення по справі та провести відповідні виплати; слухати справу у її відсутність.
За наслідками розгляду справи у порядку скороченого провадження постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.05.11 року - задовольнити частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку доплати до пенсії відповідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" такими, що не відповідають діючому законодавству.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за 2010 рік з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за 2011 рік з 01.01.2011 року по 23.05.2011 року з урахуванням проведених розрахунків згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи11 за проживання на території радіоактивного забруднення з розміру встановленого ст. 28 ч. 1 Закону України ..Про загатьнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховані приписи ст.ст. 54, 62, 63, 67 Закону України № 796-ХІІ; положення Постанови КМУ N 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", Постанови КМУ № 530 від 28.05.08р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та Постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", які діяли на час виплати; приписи ч. 3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, крім того, на думку відповідача, судом не повно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Виходячи з приписів п.3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за 2010 рік з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за 2011 рік з 01.01.2011 року по 23.05.2011 року для обчислення додаткової пенсії відповідач мав керуватися нормами ст. 51 Закону України № 796-ХІІ у редакції 06.06.1996р., відповідно до яких особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а тому відмова відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії у розмірах визначених цими нормами призвела до порушення прав позивача.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
На дату звернення позивача до відповідача про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, діяла норма ст. 51 Закону України № 796-ХІІ, яка набрали чинності з 22.05.2008р., відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивачу призначена та виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, відповідно до якої розрахунок проводиться виходячи з розміру 19,91 грн. Тобто додаткова пенсія позивачу призначена та виплачується у розмірі 19,91 грн. х 30%. Проте, згідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати додаткової пенсій в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Проте, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення суд першої інстанції невірно встановив період, за який зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 30.03.2011 року, в якому просив задовольнити його позовні вимоги з 22.05.2008 року
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 6 місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту 30.09.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та не навів підстав для його поновлення.
Доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду підлягає скасуванню в частині якою задоволено позовні вимоги позивача щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за період з 22.05.2008 -30.09.2010 року та в цій частині позовні вимоги слід залишити без розгляду, як подані з пропуском встановленого законом строку звернення до суду.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених постановами уряду, колегія суддів зазначає, що в пункті 2 постанови КМУ від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, в частинах 4, 6 постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та в п. 2 ч.1 постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначеного Закону 796-ХІІ, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, якими, зокрема, є пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Статтями 17 та 19 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Оскільки Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком та, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст. 51 Закону України № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно не правильного застосування судом першої інстанції норм ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.51 Закону України N 796-XII.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з 22.05.2008 по 30.09.2010 року - підлягає скасуванню, з прийняттям ухвали про відмову в поновленні позивачу строку на звернення до суду з позовом та залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > < 198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області задовольнити частково.
постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.05.2011р. по справі № 1819/2а-1467/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог з 22.05.2008 по 30.09.2010 рокута прийняти в цій частині нову ухвалу, якою позовні вимоги залишити без розгляду.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Бондар В.О.
Судді< підпис >
< підпис >Донець Л.О. Кононенко З.О.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >