14 листопада 2011 р.Справа № 1627/2а-362/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області на Постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 24.03.2011р. по справі № 1627/2а-362/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про про визнання протиправною відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
За результатами розгляду справи у порядку скороченого провадження постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 24 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області у здійсненні перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 01.01.2010р.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: судом не враховані зміни до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, (надалі- Закон №796-ХІІ); внесення змін до законодавчих актів, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про держаний бюджет України на 2009 рік»; приписи ст. 27, 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач також зазначив, що судом першої інстанції не було винесено ухвалу про поновлення строку звернення до суду, який перевищує шість місяців, відповідно до ст.99 КАС України.
Суд апеляційної інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто перебіг шестимісячного строку у спірних правовідносинах розпочався з 30.07.2010р.
Оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.)
Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), колегія суддів вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту в межах річного строку.
З огляду на зазначене, строк звернення до суду регламентовано Кодексом адміністративного судочинства України.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду (08.11.10 р.), річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем строк звернення до суду не пропущено, а тому доводи відповідача про порушення судом першої інстанції ст.99,100 КАС України є помилковими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спору діяли норми ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі-Закон № 796-ХІІ), якою встановлено, що особам, віднесеним до ІІ категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, тому дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті додаткової пенсії відповідно до цієї статті є неправомірними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області та одержував додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа, віднесена до категорії 2, відповідно до ст.51 Закону № 796-ХІІ.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.05.1993р. (а.с. 8).
В період з 01.10.2010 року відповідач проводив виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі встановленому постановами уряду, а не нормами ст. 51 Закону № 796-ХІІ, що підтверджується копією листа Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області від 15.10.2010р. (а.с.14) що є неправомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону України №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону України №796-ХІІ особам, віднесеним до другої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗаконуУкраїни “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій відповідно до ст. 51 цього Закону.
Позивачу призначена та виплачувалася додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 6 липня 2008 р. N 654 та постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 р. N 530.
Проте, згідно приписів Закону України №796-ХІІ розмір державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, а ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, а тому підлягають захисту в судовому порядку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, п.10 ст.183-2 ,195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 24.03.2011р. по справі № 1627/2а-362/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя< підпис >Русанова В.Б.
Судді< підпис >
< підпис >Спаскін О.А. Любчич Л.В.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >