18 листопада 2011 р.Справа № 2а-244/11/2035
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.07.2011р. по справі № 2а-244/11/2035
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій протиправними та покладення обов'язку нарахувати та виплатити пенсію,
За наслідками розгляду справи у порядку скороченого провадження постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 7 липня 2011р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова протиправною та зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсію по інвалідності у розмірі не меншому 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.12.2009 року, з урахуванням виплачених за цей період сум.
У апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Обґрунтовуючи заявлені вимоги відповідач вказує, що при здійсненні обчислення пенсії позивачу діяв на підставі Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, №654 від 16.07.2008р. “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”.
Суд апеляційної інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом третьої групи, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.09.2005р., посвідчення НОМЕР_2 від 10.10.2006р. та копією довідки МСЕК № 021440 (а. с. 13, 15, 16), та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України № 796-ХІІ.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі передбаченому ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України 796-ХІІ, а відповідач у період з 17.12.2009р. неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону України №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796-ХІІ особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи 75% мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги, що рішенням Конституційного суду України № 10-рп , після визнання неконституційними змін до Закону України " Про державний бюджет України на 2008р." не було встановлено новий порядок нарахування та виплати пенсії та не прийнято рішення про поновлення відповідних норм в попередній редакції колегія суддів вважає помилковими, оскільки після визнання Конституційним Судом України окремих положень закону неконституційним відновлюється дія закону, в тій редакції, яка діяла до відповідних змін, окремого прийняття рішення для поновлення відповідних норм не приймається.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Позивачу призначена та виплачується державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, яка обчислюється виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008р. №654 виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Проте, згідно ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність неправомірності в його діях щодо нарахування пенсії позивачу, оскільки при обчисленні пенсії діяв на підставі Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, постанов Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, № 530 від 28 травня 2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, №654 від 16.07.2008р. “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на факт неправомірного застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, п.10 ст.183-2 ,195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.07.2011р. по справі № 2а-244/11/2035 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Русанова В.Б.
Судді< підпис >
< підпис >Спаскін О.А. Любчич Л.В.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >