21 листопада 2011 р.Справа № 2а-14457/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. по справі № 2а-14457/10/2070
за позовом ТОВ "Фольга Джо" < Список > < Текст >
до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ТОВ «Фольга Джо», звернулась до суду з позовом до ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000161550/0 від 14.09.2010р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року адміністративний позов ТОВ «Фольга Джо» задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 0000161550/0 від 14.09.2010р. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ «Фольга Джо» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3,40 грн..
Будучи не згодною з постановою суду, ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду незаконною та безпідставною та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р., прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що фахівцями ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова в серпні 2010 року проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій податкових декларацій з податку на додану вартість позивача з питання встановлення причин розбіжностей, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 2197/15-05-14/34754800 від 30.08.2010р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем правил ведення податкового обліку з податку на додану вартість в частині формування податкового кредиту за червень 2010 року, чим порушено пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4. ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В ході перевірки виявлено розбіжності між задекларованою позивачем сумою податкового кредиту, сформованого внаслідок проведення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та сумою податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1, яким не надано до податкового органу розшифровку податкових зобов'язань в розрізі контрагентів. Сума розбіжностей складає 235029,95 грн. Також було виявлено, що позивач протягом червня 2010 року мав правовідносини з ТОВ «Біо Енергія», яке перебуває на обліку у Дніпропетровській міжрайонній ДПІ та яким також не надано розшифровку податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на суму 10892,53 грн. За таких обставин відповідач вважав, що факт відсутності об'єкту оподаткування, неподання контрагентами позивача податкових декларацій з ПДВ або невизнання декларацій як податкова звітність, свідчить про відсутність права контрагентів позивача ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Біо Енергія» на складання та надання позивачу податкових накладних.
На підстав висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000161550/0 від 14.09.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 245922,48 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 73776, 06 грн.
Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.
Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
З матеріалів справи вбачається , що позивач мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Біо Енергія», в зв'язку з якими зазначеними контрагентами позивачу, які зареєстровані як платники ПДВ, було видано податкові накладні. Актом перевірки даний факт не спростовується. Також актом перевірки та поясненнями відповідача не спростовано той факт, що позивачем здійснена оплата за придбані товари, які в подальшому використано у власній господарській діяльності.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вважає безпідставними висновки акту перевірки № 2197/15-05- 14/34754800 від 30.08.2010р. про те, що господарські операції, зазначені в податкових накладних, наданих позивачу ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Біо Енергія», не відбулися , оскільки в ході перевірки податковим органом не було зроблено висновку щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та зазначеними контрагентами, на виконання яких в подальшому було виписано податкові накладні. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними. Відповідач, як суб'єктом владних повноважень, в даній справі не навів переконливих доказів на підтвердження відсутності права позивача щодо формування податкового кредиту в зв'язку з господарськими відносинами з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Біо Енергія».
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача № 0000161550/0 від 14.09.2010р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, постанова суду першої інстанції про задоволення позовних вимог на момент ухвалення є законною та обґрунтованою.
До суду апеляційної інстанції надано повідомлення Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «Фольга Джо» відповідно до ч.11 ст. 36 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» 09.09.2011р.
ДПІ у Коміентернівському районі м. Харкова надано копію відомості з Єдиного державного реєстру щодо юридичної особи ТОВ «Фольга Джо» про внесення 09.09.2011р. запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи в руль таті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у страві якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Оскільки судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, тобто припинення юридичної особи 09.09.2011р., виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі відповідно ч.2 ст.203 КАС України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки підстави для скасування постанови суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись п. 5 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196,197, п. 5 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.
Визнати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. по справі № 2а-14457/10/2070 нечинною.
Провадження у справі закрити.
< Текст >
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.
Судді(підпис)
(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.