22 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/3014/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2011р. по справі № 2а-1870/3014/11
за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради < Список > < Текст >
до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування постанови,
Позивач - Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради, звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області ВП №25674547 від 26 квітня 2011 року про накладення штрафу.
Свої вимоги мотивує тим, що постановою ВП №25674547 від 26 квітня 2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області за невиконання рішення суду накладено на позивача штраф в розмірі 680,00 грн. Однак не погоджуються з цим, оскільки рішення суду не було виконано через відсутність коштів на рахунку, призначеного для виплати допомоги в розмірах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а тому вважає постанову державного виконавця неправомірною.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 19, 75, 93, 95 Конституції України, п.2 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 21, 22, 23, 30, 51, 87 Бюджетного кодексу України, Закону України “ Про державну допомогу сім'ям з дітьми" , Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Куликом В.В. 06.04.2011року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-193/08, виданого 02.04.2009 року Роменським міськрайонним судом Сумської області про зобов"язання управління праці та соціального захисту населення Роменської міської призначити та виплатити ОСОБА_2 з 03.10.2007 року допомогу по догляду за дитиноою до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції станом на 0.09.2007 року .
В строк, наданий боржнику для добровільного виконання, рішення суду не виконане.
У зв'язку з невиконанням постанови суду у встановлений строк, відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, старшим державним виконавцем 26.04.2011року була винесена постанова про накладення на управління праці та соціального захисту населення Роменської міської ради штрафу в розмірі 680,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а отже позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради в частині скасування постанови про накладення штрафу від 26.04.2011 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу", правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
В ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” имоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Частинами 1 та 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до ст. 89 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, судовий акт, що набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Як свідчать матеріали справи, Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради не було вчинено дій щодо добровільного виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області про зобов"язання управління праці та соціального захисту населення Роменської міської призначити та виплатити ОСОБА_2 з 03.10.2007 року допомогу по догляду за дитиноою до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції станом на 0.09.2007 року
Колегія суддів зазначає, що відсутність коштів на реєстраційних рахунках Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради не позбавляло можливості позивача хоча б здійснити призначення допомоги, яка підлягає виплаті ОСОБА_2, однак, жодних нарахувань позивачем, як вбачається з матеріалів справи, не було здійснено.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, в підтвердження того, що позивачем після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження № 25674547, вживалися заходи по з'ясуванню наявності чи відсутність коштів передбачених на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу мімям з дітьми", в ред. станом на 09.07.2007 року на відповідному рахунку Державного казначейства.
В той же час, умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання даної допомоги, яка прямо передбачена законом та постановлена до стягнення судовим рішенням.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не приймається до уваги.
Окрім того, законодавство України надає можливість відкладення, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення, але як вбачається з матеріалів справи позивач з відповідними заявами не звертався.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу-існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду по справі Кечко проти України, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини невиконання рішення Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Роменської МР стосовно здійснення дій по призначенню та виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .встановленому ст. 15 Закону України "Про допомогу сім'ям з дітьми" в редакції станом на 09.07.2009 року у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до Конвенції
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем без поважних причин, всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не були виконані вимоги з примусового виконання виконавчого листа №2-а-193/08, виданого 02.04.2011 року Роменським міськрайонним судом Сумської області, а тому відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України та в межах повноважень, наданих йому Законом України “Про виконавче провадження”, було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 680, 00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року по справі № 2-а-1870/3014/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2011р. по справі № 2а-1870/3014/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Катунов В.В.
Судді< підпис >
< підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >