30 листопада 2011 р.Справа № 2а-8358/11/2014
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 22.09.2011р. по справі № 2а-8358/11/2014
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа >
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
02.09.2011р. позивач, ОСОБА_1, звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача -Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області з 19 квітня 2011 року провести перерахунок основної пенсії, як інваліду 3 групи відповідно до ст.ст. 50,54,67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме установити основну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та проводити виплати.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 22.09.2011р. позовні вимоги задоволено. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області протиправною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області Закону України ОСОБА_1 перерахунок пенсії, як інваліду 3 групи відповідно до ст.ст. 54,67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 19 квітня 2011 року виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме установити основну пенсію за віком та вчинити дії щодо виплати донарахованих сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи І категорії згідно посвідчення серії НОМЕР_2 та отримує пенсію по інвалідності як інвалід 3-ї групи згідно посвідчення серії НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в в Зміївському районі Харківської області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується матеріалами справи.
Судом встановлено, що з 19.04.2011року пенсія по інвалідності та додаткова пенсія призначаються та виплачуються відповідачем позивачу у розмірі, меншому ніж це передбачено у ст.ст.50 та 54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсі виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 “Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян” від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо правомірності нарахування та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах встановлених Постановами Кабінету Міністрів України.
Крім того, колегія суддів зазначає , що при призначенні та перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії передбаченої ст.ст.50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосування положень ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є обов'язковим.
Доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо правомірності нарахування та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах встановлених Постановами Кабінету Міністрів України є помилковими та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 22.09.2011р. по справі № 2а-8358/11/2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя < підпис >Подобайло З.Г.
Судді < підпис >
< підпис > Мельнікова Л.В. Григоров А.М.
< Список > < Текст >