28 листопада 2011 р.Справа № 2а-1310/11/2035
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Жигилія С.П. , П'янової Я.В.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.06.2011р. по справі № 2а-1310/11/2035
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій протиправними та покладення обов'язку нарахувати та виплатити пенсію,
03.03.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту -УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив:
1. Визнати протиправною відмову Відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова у встановленні (призначенні) та виплати позивачеві державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобнльської катастрофи, згідно вимог ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ і ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-1V з 01 лютого 2011 року, тобто з моменту звернення до Відповідача з вимогою про встановлення (призначення) вищевказаної пенсії.
2. Зобов'язати Відповідача призначити (встановити) позивачеві, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (3 групи інвалідності), основну та додаткову пенсію, у розмірах, що передбачені ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV з 01 лютого 2011 року, тобто з моменту звернення до Відповідача з вимогою про встановлення і призначення вищевказаної пенсії.
3. Зобов'язати Відповідача виплачувати позивачеві, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (3 групи інвалідності), основну та додаткову пенсію, у розмірах що передбачені ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком і відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-1V з 01 лютого 2011 року, тобто з моменту звернення до Відповідача і довічно.
Судом першої інстанції справу розглянуто у відкритому судовому засіданні.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.06.2011 р. по справі № 2-а-1310/11/2035 позов ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова про визнання дій протиправними та покладення обов"язку нарахувати та виплатити пенсію - задоволено.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі і Харкова протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у в Червонозаводському районі м. Харкова перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно зі ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, не меншому 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01 лютого 2011 року з урахуванням виплачених за цей період сум.
Постанову звернуто до негайного виконання.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувану постанову судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що неправомірність в діях відповідача щодо нарахування пенсії позивачу відсутня, оскільки УПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова при здійсненні обчислення позивачеві державної та додаткової пенсій діяло на підставі Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, № 654 від 16.07.2008р. "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", тобто, в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством, та в межах бюджетних асигнувань. Вважає, що судом не враховано положення ст.63 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідно до яких фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також положення ч.5 ст.54, ст.62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до яких порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також роз'яснення порядку застосування даного Закону визначається Кабінетом Міністрів України. Посилаючись на ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” наполягає на тому, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується винятково для визначення розмірів пенсії, призначених згідно із вказаним законом. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок, підвищень до пенсії та розмірів допомог Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не передбачено.
З урахуванням відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, з огляду на приписи п.1 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної адміністративної справи слід проводити в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 01.02.2011 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання основної та додаткової пенсій з 01.02.2011 року, а також зобов'язав відповідача здійснити такий перерахунок та провести відповідні виплати основної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи безстроково та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіями посвідчення серії А № НОМЕР_1 від 20.01.1993 року, довідки МСЕК серії МСЕ № 050189 від 18.11.1999 року, та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам третьої групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, щодо якого було прийнято оскаржуване судове рішення, є захист порушеного права ОСОБА_1 починаючи з 01.02.2011 року.
При цьому колегія суддів зазначає, що з 01.02.2011 року підстави для невиплати позивачеві державної та додаткової пенсій у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні, зміни у зазначені статті не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача з 01.02.2011 року здійснювати позивачу нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в огляду на наступне.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності відповідних надходжень до бюджетів УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова для виплати особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зазначає, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання державної та додаткової пенсій, нарахування та виплата яких прямо передбачені законом. Реалізація особою права, що в'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги. Так, справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на ч.5 ст.54, ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також роз'яснення порядку застосування даного Закону визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем таких прав Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, з 23 липня 2011 року розміри виплат, передбачених ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року.
Отже, з 23 липня 2011 року при визначенні позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи застосуванню підлягають постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 та Закон України "Про державний бюджет на 2011 рік", який прийнятий пізніше Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в зв'язку з чим державна та додаткова пенсія позивача підлягають перерахунку відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.06.2011р. по справі № 2а-1310/11/2035 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Перцова Т. С.
Судді< підпис >
< підпис >Жигилій С.П. П'янова Я.В.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >