24 листопада 2011 р.Справа № 2018/2а-4039/11/05
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на постанову Київського районного суду м. Харкова від 26.05.2011р. по справі № 2018/2а-4039/11/05
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсії такими, що не відповідають законодавству України;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, провести перерахування основної пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.02.2011 року та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 26.05.2011р. по справі № 2018/2а-4039/11/05 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату державної пенсії призначеної ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, та провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період починаючи з 08 лютого 2011 року.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду мотивує тим, що судом не взяті до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначає, що виплата пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснювалася відповідачем відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, які були прийняті на виконання Законів України «Про Державний бюджет України»та в межах бюджетних асигнувань.
Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, має 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримує пенсію, яка не відповідає розміру пенсії, передбаченої п. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з пріоритетності норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру основної та додаткової пенсії позивачу згідно положень ст.ст. 50, 54 цього ж Закону.
Згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абзацу третього ст.1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальні допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для визначення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Колегія суддів зазначає, що визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для визначення позивачу пенсії застосовується ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Отже, у вказаний вище період відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст. ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні виплати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на застосування до спірних правовідносин постанов Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року N 530 та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», оскільки з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, під час вирішення цього спору суд вважає за необхідне застосувати саме Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Київського районного суду м. Харкова від 26.05.2011р. по справі № 2018/2а-4039/11/05 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних павовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 26.05.2011р. по справі № 2018/2а-4039/11/05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подання, касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис)
(підпис)Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.