28 листопада 2011 р. Справа № 2011/2а-3342/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Жигилія С.П. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.04.2011р. по справі № 2011/2а-3342/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи >
про визнання дій незаконими та зобов'язання вчинити певні дії,
16.02.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова (далі по тексту -УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив:
1. Поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів позивача, починаючи з 01.01.2007 року по теперішній час.
2. Визнати протиправною відмову відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати позивачеві основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV з 01 січня 2007 року.
3. Зобов'язати відповідача усунути порушення, здійснити нарахування та виплати, з урахуванням вже виплачених сум позивачеві як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), основну та додаткову пенсію, у розмірах, що передбачені ст.ст.50, 54 Закону України “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком і відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV з 01 січня 2007 року і довічно.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.02.2011 року по справі № 2-а-3342/11 заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо перерахунку та виплати заборгованості по пенсійним виплатам, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.01.2009 року по 15.08.2010 року - залишено без задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова в частині зобов'язання відповідача провести виплату заборгованості по пенсійним виплатам, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.01.2007 року по 15.08.2010 року - залишено без розгляду.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.04.2011 року по справі № 2-а-3342/11 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною відмову - Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії за заподіяну шкоду здоров'ю як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог статей 50, 54 “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити з 15.08.2010 року по 05.04.2011 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Судом першої інстанції справу розглянуто в порядку скороченого провадження.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції:
Поновити строки для подачі апеляційної скарги.
Прийняти законне та обґрунтоване рішення в разі відмови задоволення апеляційної скарги, обов'язково зазначити у порядку, передбаченому ст.206 КАС: При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться в ухвалі.
Скасувати в повному обсязі постанову Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 2-а-3342/11 від 05.04.2011 року.
Не поширювати позовну давність на підставі ст.ст.3, 8, 152 Конституції України, ст.ст.2, 3, 8, 9, 21 КАС України, ст.ст.1175, 268 ЦК України і практики Європейського Суду з прав людини.
Зобов'язати відповідача усунути порушення, здійснити нарахування та виплати, з урахуванням вже виплачених сум як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), основну та додаткову пенсію, у розмірах, що передбачені ст.ст.50, 54 Закону України “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком і відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV з 01 січня 2007 року і довічно.
Застосувати ст.67 Закону України “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ.
Винести нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст.3, ч.2 ст.8, ст.152 Конституції України, п.4 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України, ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Посилаючись на п.4 ч.1 ст.268 ЦК України, стверджує, що оскільки соціальні виплати, які є предметом позову, є власністю позивача у розумінні Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», строк позовної давності на позовні вимоги ОСОБА_1 не поширюється. Відтак, вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 15.08.2010 року з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з такими позовними вимогами. Крім того, зазначив, що судом першої інстанції безпідставно обмежено перерахунок пенсії позивача датою (05.04.2011 р.), оскільки не вірно застосовано положення ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.50, 54, ч.3 ст.67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. З огляду на викладене, стверджує про те, що суд першої інстанції не захистив його права на визначений законом розмір пенсії, а обмежив їх поновлення періодом до 05.04.2011 року.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 15.08.2011 року по 05.04.2011 року має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за вказаний період.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання основної та додаткової пенсій з 15.08.2011 року по 05.04.2011 року, а також зобов'язав відповідача за цей період здійснити такий перерахунок та провести відповідні виплати основної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача з 05.04.2011 року здійснювати нарахування та виплату державної та додаткової пенсій позивачу у розмірах, визначених ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд першої інстанції з посиланням на п.п.1, 2 ст.ст.2 КАС України зазначив, що права позивача на отримання державної та додаткової пенсії у належному розмірі після 05.04.2011 року (тобто, після прийняття рішення судом першої інстанції) ще не порушені, а у суду відсутні повноваження на зобов'язання відповідача вчиняти певні дії на майбутнє.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.02.2011 року по справі № 2011/2-а-3342/11, предметом позову, щодо якого було прийнято оскаржуване судове рішення, є захист порушеного права ОСОБА_1 починаючи з 15.08.2010 року. При цьому, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 16.02.2011 року.
З аналізу положень преамбули Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” колегією суддів встановлено, що виплати, передбачені зазначеним Законом, є заходами соціального захисту населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, та за своєю правовою природою є відповідною соціальною допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи.
З урахуванням приписів ст.2 КАС України та беручи до уваги зміст правової природи виплат, передбачених Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, через призму оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що право позивача на отримання державної та додаткової пенсій підлягає захисту в межах шестимісячного строку.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (16.02.2011 року), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом (16.08.2010р.), період, за який позивач просить суд захистити його права (з 01.01.2007 р.), а також ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.02.2011 року по справі № 2011/2-а-3342/11 про залишення частини позовних вимог без розгляду, яка позивачем не оскаржена, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту починаючи з 16.08.2010 року.
Відносно позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок державної та додаткової пенсій, за період з 16.08.2010 року по 05.04.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІI групи, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіями посвідчення серії А № НОМЕР_1 від 30.09.1996 р., довідки МСЕК серії МСЕ № 312376 від 06.05.1996 року та має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві за період з 15.08.2011 року по 05.04.2011 року застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, від 16.07.2008р. № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову щодо якого було прийнято оскаржуване судове рішення є захист порушеного права ОСОБА_1, за період з 15.08.2010 року по 05.04.2011 року.
Відтак, враховуючи період, за який підлягають захисту порушені права позивача на отримання державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) колегія суддів зазначає, що підстави для невиплати позивачеві державної та додаткової пенсій у відповідності до наведених норм права були відсутні починаючи з 15.08.2010 року по 05.04.2011 року, зміни у зазначені статті не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсій за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача з 15.08.2010 року по 05.04.2011 року здійснювати позивачу нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нараховувати та проводити відповідні виплати державної та додаткової пенсій в розмірах, визначених ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” після 05.04.2011 року, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. На момент звернення до суду позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в частині покладення на Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова зобов'язання і в подальшому нараховувати та проводити відповідні виплати в розмірі, визначеному ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують.
Водночас, погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що суд першої інстанції, вирішивши всі позовні вимоги, помилково не зазначив в резолютивній частині рішення свій висновок щодо обов'язку відповідача нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію позивача в розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням вимог ст.67 цього Закону.
При цьому, слід відмітити, що в мотивувальній частині постанови суд першої інстанції визнав за позивачем таке право.
Відповідно до п.2 ст.201 КАС України вирішення не всіх позовних вимог або питань є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.
Відповідно, постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.04.2011 року по справі № 2011/2-а-3342/11 підлягає зміні шляхом викладення абзацу 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити з 15.08.2010 року по 05.04.2011 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням виплачених сум, у відповідності до вимог ч.3 ст.67 Закону України “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.04.2011 року по справі № 2011/2-а-3342/11-змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити з 15.08.2010 року по 05.04.2011 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням виплачених сум, у відповідності до вимог ч.3 ст.67 Закону України “Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.04.2011 року по справі № 2011/2-а-3342/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Перцова Т. С.
Судді< підпис >
< підпис >Жигилій С.П. П'янова Я.В.
< Список > < Текст >