18 листопада 2011 р.Справа № 1616/2а-990/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 19.04.2011р. по справі № 1616/2а-990/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
28.02.2011р. ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві (надалі-відповідач) в здійсненні перерахунку та виплати пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно ст.ст. 50, 54, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ОСОБА_2, зобов'язати відповідача зробити перерахунок основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести виплати з 01.01.2004 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2011р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії в розмірі, передбаченому ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , в розмірі, передбаченому ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провівши обчислення пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 19 квітня 2011 року включно та провести відповідні виплати.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу на постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2011р., в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, справу розглядати без участі представника.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: судом не враховані приписи ст.ст.44, 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 50, 54, 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі- Закон №796-ХІІ); Закон України “Про державний бюджет України на 2008 та внесення змін до деяких законодавчих актів України, положення Постанови КМУ N 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", Постанови КМУ № 530 від 28.05.08р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та Постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", які діяли на час виплати, приписи ч. 3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення спору. Також відповідач зазначив, про порушення судом першої інстанції ст.ст.99, 100 КАС України,що привело до невірного вирішення справи.
Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судами строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено шість місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду (28.02.2011р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період часу за який позивач просить відновити його порушене право, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду за період з 01.01.2004р. по 27.08.2010р.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.20047 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 27.08.2010р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача за цей період слід залишити без розгляду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин для обчислення пенсії та додаткової пенсії відповідач мав керуватися нормами ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до яких розмір пенсій для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а тому відмова відповідача здійснити перерахунок пенсій у розмірах визначених цими нормами призвела до порушення прав позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.12.1998р. та копією довідки МСЕК №059804 від 17.02.1992р. (а.с. 7, 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
На час виникнення спірних правовідносин, діяли норми статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, відповідно яким розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами ІІ групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивачу призначена та виплачується основна та додаткова пенсія по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірах, встановлених постановами уряду.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності нарахування та виплати пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, встановленими постановами уряду, колегія суддів зазначає, що Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком, тому колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу пенсії та додаткової пенсії з серпня 2010р. у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати основної та додаткової пенсій в розмірах, визначених Законом № 796-ХІІ, за період з 28.08.2010р. по 19.04.2011р. є протиправними та призвели до порушення прав позивача .
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 100, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 19.04.2011р. по справі № 1616/2а-990/11 скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , в розмірі, передбаченому ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провівши обчислення пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 27.08.2010 року.
Позов ОСОБА_1 < Список > < Текст > до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст > про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2004р. по 27.08.2010р. залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 19.04.2011р. по справі № 1616/2а-990/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Русанова В.Б.
Судді< підпис >
< підпис >Сіренко О.І. Любчич Л.В.
< Список > < Текст >