25 листопада 2011 р. Справа № 1604/2а-2259/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області на постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 21.04.2011р. по справі № 1604/2а-2259/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області < Текст >
про визнання дій щодо відмови в перерахунку пенсії неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
18 березня 2011 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області про визнання дій щодо відмови в перерахунку пенсії неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
За наслідками розгляду справи у порядку скороченого провадження постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2011 року адміністративний позов було задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області щодо відмови в перерахунку позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон України № 796-ХІІ) виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду в Глобинському районі Полтавської області щодо відмови в нарахуванні та виплат позивачу щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний повний рік стажу його роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України № 796-ХІІ.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському району Полтавської області провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу, як особі, віднесеної до 2 категорії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, починаючи з 23 жовтня 2010 року по 21 квітня 2011 року -по день винесення постанови, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському району Полтавської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України № 796-ХІІ за період починаючи з 23 жовтня 2010 року по 21 квітня 2011 року -по день винесення постанови з урахуванням виплачених йому за цей період сум щомісячних доплат за понаднормовий стаж роботи.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховані приписи ст.ст. 51, 62, 63, 67 Закону України № 796-ХІІ; положення Постанови КМУ N 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", Постанови КМУ № 530 від 28.05.08р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та Постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", які діяли на час виплати; приписи ч. 3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, крім того, на думку відповідача, судом не повно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у період з 23 жовтня 2010 року по 21 квітня 2011 року для обчислення додаткової пенсії відповідач мав керуватися нормами ст. 51 Закону України № 796-ХІІ у редакції 06.06.1996р., відповідно до яких особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а тому відмова відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії у розмірах визначених цими нормами призвела до порушення прав позивача. Також суд дійшов висновку про обов'язок відповідача у період з 23 жовтня 2010 року по 21 квітня 2011 року нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 % його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України №796-ІІІ.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком на підставі ст. 55 Закону України №796-ІІІ.
Разом з тим, позивач у 1986 році приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Щодо зобов'язання відповідача у період з 01.01.2010 року нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 % його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України №796-ІІІ, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2. ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем не були заявлені вимоги щодо визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду в Глобинському районі Полтавської області, щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний повний рік стажу його роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Глобинському району Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України № 796-ХІІ за період починаючи з 23 жовтня 2010 року по 21 квітня 2011 року -по день винесення постанови з урахуванням виплачених йому за цей період сум щомісячних доплат за понаднормовий стаж роботи. Уточнених позовних вимог позивачем надано не було.
Враховуючи об'єм заявлених позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку, щодо необґрунтованого зобов'язання вимог у вище зазначеній частині, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести позивачу з 23 жовтня 2010 року по 21 квітня 2011 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу, як особі, віднесеної до 2 категорії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
На дату звернення позивача до відповідача про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, діяла норма ст. 51 Закону України № 796-ХІІ, яка набрали чинності з 22.05.2008р., відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивачу призначена та виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, відповідно до якої розрахунок проводиться виходячи з розміру 19,91 грн. Проте, згідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати додаткової пенсій в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених постановами уряду, колегія суддів зазначає, що в пункті 2 постанови КМУ від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, в частинах 4, 6 постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та в п. 2 ч.1 постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначеного Закону 796-ХІІ, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, якими, зокрема, є пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Статтями 17 та 19 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Оскільки Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком та, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст. 51 Закону України № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно не правильного застосування судом першої інстанції норм ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.51 Закону України N 796-XII.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 21.04.2011р. по справі № 1604/2а-2259/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду в Глобинському районі Полтавської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний повний рік стажу його роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Глобинському району Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України № 796-ХІІ за період починаючи з 23 жовтня 2010 року по 21 квітня 2011 року -по день винесення постанови з урахуванням виплачених йому за цей період сум щомісячних доплат за понаднормовий стаж роботи.
В іншій частині постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 21.04.2011 р. по справі № 1604/2а-2259/11- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.
Судді(підпис)
(підпис)Сіренко О.І. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.