23 листопада 2011 р.Справа № 2а-3561/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі № 2а-3561/11/2070
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0001431702 від 29.03.2011р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі №2а-3561/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0001431702 від 29.03.2011 р.
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі №2а-3561/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки №965/17-207/НОМЕР_1 від 23.03.2011 р., яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 38820,00 грн.
Зазначеним актом встановлено, що у декларуванні податку на додану вартість між даними ФОП ОСОБА_1 встановлені розбіжності з декларуванням податку ПП “Універсалторг”, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 на суму 605,88 грн. та ТОВ “Східтехсервіс”, код ЄДРПОУ 32532300 на загальну суму 38 214,24 грн. Згідно з базою автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ТОВ “Східтехсервіс”, код ЄДРПОУ 32532300 до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не надано податкові декларації з податку на додану вартість за період з квітня 2010 р. по грудень 2010 р.
Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.
Приймаючи податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість, відповідач посилався на ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: факт не подачі податкової декларації по податку на додану вартість контрагентами позивача, що свідчить про відсутність здійснення ними господарської діяльності та відповідно відсутності виникнення податкових зобов'язань, звідси у позивача відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених в податкових накладних, виданих контрагентами позивача.
Матеріали справи свідчать про те, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами-постачальниками: ТОВ “Тандем”, ПП “Універсалторг”, ТОВ “Східтехсервіс”, ТОВ “Імпекс”та контрагентами-покупцями: ТОВ “Лутугинський ЗБМ”, КП “Шосткінський казенний завод Імпульс”, ТОВ “Лепта”, ТОВ “Київгума”, ВАТ “НВП “СЕМЗ”, ТОВ “БРЗ 2009”.
Зокрема, постачальниками позивача щодо яких виник спір, були ПП “Універсалторг”та ТОВ “Східтехсервіс”, у яких позивач придбавав товари та запчастини.
Так, у лютому 2010 р. ФОП ОСОБА_1 придбавав у ПП “Універсалторг” гідравлічні запчастини.
Факт передачі товару підтверджується податковими та видатковими накладними виписаними ПП “Універсалторг”, а саме: №13301202 від 12.02.2010 р. на загальну суму 3635,28 грн. у т.ч. ПДВ -605,88 грн., №13302202 від 22.02.2010 р. на загальну суму 32136,00 грн., у т.ч. ПДВ -5356,00 грн., рахунками-фактури: №13301202 від 12.02.2010 р., №8 від 23.02.2010 р.
Оплата за товар здійснена у безготівковому рахунку, що підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.
У квітні 2010 р. позивачем у ТОВ “Східтехсервіс” придбані насоси та клапани. На адресу покупця були виписані податкові накладні: №13300104 від 01.04.2010 р. на загальну суму 12414,60 грн., у т.ч. ПДВ -2069,10 грн., №157.2 від 23.04.2010 р. на загальну суму 15250,00 грн., у т.ч. ПДВ -2541,67 грн., видаткові накладні: №13300104 від 01.04.2010 р., №РН-157.1 від 23.04.2010 р. та рахунок-фактура.
Оплата за товар зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.
У травні 2010 р. ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ “Східтехсервіс”клапани, на підтвердження чого останнім виписані на адресу покупця податкова накладна №169 від 05.05.2010 р. на загальну суму 19405,98 грн., у т.ч. ПДВ -3234,33 грн., рахунок фактура №СФ-05/05-03 від 05.05.2010 р. та видаткова накладна №РН-169.1 від 05.05.2010 р. Вартість товару сплачена, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.
У червні 2010 р. позивачем у ТОВ “Східтехсервіс” придбано запчастини.
На підтвердження виконання господарської операції продавцем виписані податкові накладні №405.1 від 30.06.2010 р. на загальну суму 7644,78 грн., у т.ч. ПДВ -1274,13 грн., №301 від 14.06.2010 р. на загальну суму 6058,80 грн., у т.ч. ПДВ -1009,80 грн., №270 від 09.06.2010 р. на загальну суму 13382,82 грн., у т.ч. ПДВ -2230,47 грн., видаткові накладні: №РН-485 від 12.07.2010 р., №РН-301 від 14.06.2010 р., №РН-270 від 09.06.2010 р. Оплата за товар зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.
Судом також встановлено, що протягом липня 2010 р. позивач придбавав у ТОВ “Східтехсервіс” наступні гідравлічні запчастини, а саме: насоси, фільтроелементи до фільтрів.
Факт передачі товару підтверджується податковими накладними виписаними ТОВ “Східтехсервіс”: №485 від 12.07.2010 р. на загальну суму 7644,78 грн. (ПДВ -1274,13 грн.), №487 від 12.07.2010 р. на суму 2316,00 грн. (ПДВ -386,00 грн.), №589 від 26.07.2010 р. на суму 2821,50 грн. (ПДВ -470,25 грн.). Також продавцем виписані видаткові накладні №485 від 12.07.2010 р., №РН-487 від 12.07.2010 р., №РН-589 від 26.07.2010 р., №РН-555 від 21.07.2010 р. За вказані товари позивачем кошти сплачені.
Протягом серпня 2010 р. на адресу ФОП ОСОБА_1 ТОВ “Східтехсервіс” поставлені гідравлічні запчастини та на адресу покупця видані податкові та видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи: №672 від 05.08.2010 р. на суму 7567,80 грн. (ПДВ -1261,30 грн.), №РН-672 від 05.08.2010 р. Оплата позивачем проведена згідно банківських виписок.
У вересні 2010 р. позивачем також у ТОВ “Східтехсервіс” придбано гідророзподільники, що підтверджується податковою накладною №1089 від 27.09.2010 р. на загальну суму 20374,20 грн., у т.ч. ПДВ -3395,70 грн., видатковою накладною № РН-1089 від 29.09.2010 р., рахунком-фактурою №СФ-27/09-01. Оплата за товар зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.
У жовтні 2010 р. ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ “Східтехсервіс” гідроциліндри на суму 72147,00 грн. та електромеханізми на суму 26492,40 грн. Факт придбання товару підтверджується податковими та видатковими накладними: №1175 від 08.10.2010 р. на загальну суму 72147,00 грн., у т.ч. ПДВ- 12054,50 грн., №1130 від 04.10.2010 р. на загальну суму 26492,40 грн., у т.ч. ПДВ -4415,40 грн., №1172 від 08.10.2010 р., №РН-1130 від 04.10.2010 р. Оплата за товар проведена у безготівковій формі згідно банківських виписок, наявних у матеріалах справи.
Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.
Відповідно до п.п 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Стаття 9 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Вказаним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку.
Так, згідно з п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 даного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:
- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”;
- настання першої з подій, з якими Закон пов'язує право платника податку на податковий кредит.
Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.
Відповідно до ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.
У даному випадку на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності його контрагентами або декларування податків у інших розмірах, ніж у податковій звітності позивача.
Закон України “Про податок на додану вартість” не має відповідних норм, які б зобов'язували покупця слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку продавця товарів.
Таким чином, сама по собі не подача податкової звітності, або виявлення розбіжності між податковим зобов'язанням позивача та його контрагентами, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.
На момент здійснення господарських операцій постачальники позивача щодо правовідносин з якими виник спір - ПП “Універсалторг” та ТОВ “Східтехсервіс”, були платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Отже податкові накладні складені контрагентами позивача -ПП “Універсалторг” та ТОВ “Східтехсервіс”, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують його право на податковий кредит.
Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування платника податку від змісту декларації з податку на додану вартість постачальників такого платника податку.
Крім цього колегія судів вважає за необхідне зазначити наступне.
Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Таким чином порушення з боку партнерів позивача по господарським операціям не можуть бути підставою покладення відповідальності на позивача
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не навів відповідну норму права, згідно якої на визначення податку на додану вартість прямо та безумовно пов'язано з фактом подачі податкової звітності контрагентами.
Відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі № 2а-3561/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >