15 листопада 2011 р.Справа № 1801/2а-200/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Кононенко З.О. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 31.01.2011р. по справі № 1801/2а-200/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання протиправними дій щодо неперахунку та невиплаті основної та додаткової пенсії в належному розмірі, зобов'язання здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії,
18.01.11 року, позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити йому, як інваліду 3 групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, пенсію у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2007 року, розраховуючи з встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальної пенсії за віком.
Позивач мотивував вимоги тим, що брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, через захворювання, викликані його участю у виплачуваних йому пенсій, йому була встановлена 3 група інвалідності.
Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 31.01.2011 року по справі № 1801/2а-200/11 позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліду 3 групи основної пенсії у розмірі 6 мінімальній пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальній пенсій за віком, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру пенсії за віком, визначеному ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок позивачу державної пенсії відповідно до вимог ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 6 мінімальній пенсій за віком за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених коштів.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок позивачу додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 50 % мінімальній пенсій за віком за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених коштів.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус постраждалого на Чорнобильській АЕС, прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи по захворюванню, що пов'язано з ліквідацією наслідків на ЧАЕС.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів, частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
- по І групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком;
- по ІІ групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком;
- по ІІІ групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком;
- дітям - інвалідам -3 мінімальних пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
-інвалідам І групи -100 процентів мінімальної пенсії за віком;
-інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
-інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хвороби внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу -50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є висновки суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч. 4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. та постанова Кабінету Міністрів України 16.07.2008 р за № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також, колегія суддів, вважає, що суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Зі ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Колегія суддів відзначає, що даною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Враховуючи дату звернення позивача до суду (30.05.2011 року), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем порушено приписи ч.ч.1 та 2 ст.99 КАС України та дані права підлягають з 30.11.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів, вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 18.01.2010 року підлягає скасуванню.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів, вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції позову підлягає скасуванню, з прийняттям ухвали про відмову в поновленні позивачу строку на звернення до суду з позовом та залишенням позовної заяви без розгляду.
Предметом позовних вимог по даній справі є визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії в розмірах, встановлених законом та про стягнення заборгованості по пенсії, передбаченого “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та провести виплати за період з 01.01.2007 року, а отже, предметом позову є дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з здійсненням соціальних виплат, які є регулярними та суду необхідно в силу вимог ст.ст. 99, 100 КАС України встановити факт звернення до суду з відповідним позовом у межах строків встановлених зазначеним Кодексом.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 18.01.2011 року, а отже, розгляду підлягають позовні вимоги, що стосуються лише періоду з 18.01.2010 року основної пенсії у розмірі 6 мінімальній пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, у відповідності із ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В іншій частині, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Згідно до п. 4 ч.1ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.
Таким чином, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 4 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області - задовольнити частково.
Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 31.01.2011 року по справі № 1801/2а-200/11 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % за шкоду, заподіяну здоров'ю до 18.01.2010 року, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Прийняти ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку для звернення до суду з позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % за шкоду, заподіяну здоров'ю до 18.01.2010 року, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Білопільського районного суду Сумської області від 31.01.2011 року по справі № 1801/2а-200/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя< підпис >Донець Л.О.
Судді< підпис >
< підпис >Кононенко З.О. П'янова Я.В.
< Список > < Текст >