ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 5011-27/1669-201212.03.12
За позовомПриватного підприємства «Ювента Гласс»
до
Третя особа Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
ОСОБА_2
провизнання кредитного договору № 28807/С115 від 26.06.2007 року недійсним
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явились;
від відповідача:
від третьої особи:ОСОБА_1-представник за довіреністю від 02.11.2009 року;
не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позивні вимоги Приватного підприємства «Ювента Гласс»до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»про визнання п. 14 ст. 1 кредитного договору № 28807/С115 від 26.06.2007 року недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 14 ст. 1 кредитного договору передбачено, що банківський рік означає рік у 360 днів, що застосовується для нарахування процентів за користування кредитом та пені. Водночас, календарний рік становить 365 днів, а тому обмеження року до 360 днів суперечить вимогам законодавства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 12.03.2012 року. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2
Представник позивача у судове засідання 12.03.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.03.2012 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог та заявив клопотання про застосування строку позовної давності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»(надалі -банк) та ОСОБА_2 (надалі -позичальник) укладено кредитний договір № 28807С115 (надалі -договір).
Відповідно до п. 2.1 договору банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію для придбання земельної ділянки, загальною площею 0, 5200 га, кадастровий номер: /3221483300:05:020:0077/, /3221483300:05:020:0078/, /3221483300:05:020:0109/ та будівництва на ній житлового будинку, загальною проектною площею 650, 0 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, з загальним лімітом заборгованості 1 287 000, 00 дол. США з кінцевою датою погашення 15 червня 2018 року.
Також, 26.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_2та Приватним підприємством «Ювента Гласс»(надалі - поручитель) був укладений договір поруки № 28807Р22 (надалі -договір поруки).
Згідно із п. 3.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором № 28807С115 від 26.06.2007 року, на умовах передбачених кредитним договором, а також відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в т.ч. суму кредитів, проценти, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання.
Звертаючись до суду з позовом, ПП «Ювента»зазначає, що п. 14 ст. 1 кредитного договору передбачено, що банківський рік означає рік у 360 днів, що застосовується для нарахування процентів за користування кредитом та пені. Натомість, виходячи із положень ст.ст. 549, 252-254 ЦК України та ст. 231 ГК України, під терміном «рік» у цивільному та господарському праві мається на увазі календарний рік, що дорівнює 365 календарним дням.
Так, позивач вважає, що вказана невелика різниця у тривалості року тягне за собою істотне завищення розміру відсотків та пені., а отже і збільшення обсягу відповідальності поручителя. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати п. 14. ст. 1 кредитного договору недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до положень статей 626 та 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного судочинства, зокрема, є свобода договору.
Частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Чинним законодавством України не передбачено визначення терміну банківський рік та не встановлена заборона обмеження його до 360 днів, тобто менше, ніж календарний рік.
Згідно із статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, позивачем не доведено, яким саме нормам чинного законодавства суперечить п. 14 ст. 1 кредитного договору.
Крім того, у судовому засіданні відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як встановлено судом, сторони уклали договір поруки, відповідно до якого позивач зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання зобов'язань по кредитному договору, 26.06.2007 року. А отже, позивач дізнався про умови кредитного договору, в тому числі п. 14 ст. 1, 26.06.2007 року.
Як вбачається із матеріалів справи позивач подав позовну заяву до суду 07.02.2012 року, тобто після закінчення строку позовної давності.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 203, 215, 256, 257, 264 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяДідиченко М.А.
дата підписання 15.02.2012 року