Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
01 березня 2012 р. № 2-а- 330/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі -Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача -Машир В.О.,
представника відповідача- Воловельська Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Приватне підприємство "УМК" Агроцентр"
до Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач - Приватне підприємство «Українська міжрегіональна компанія «Агроцентр» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001612330 від 30.11.2011р., згідно якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 611103,00 грн.
Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права і законні інтереси.
В обґрунтування позову зазначає, що згідно акту перевірки, на який міститься посилання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, встановлено нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Афінас-11». Проте позивач з такими висновками не погоджується, вважаючи їх необґрунтованими.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи з підстав, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.
В письмових поясненнях зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є цілком законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.
Судом встановлено, що в листопаді 2011 року фахівцями ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Афінас-11» (код за ЄДРПОУ 37363847), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 16.11.2011р. № 6148/233/33121930, згідно висновків якого встановлено порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 407402,0 грн., в тому числі за серпень 2011 року 407402,0 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001612330 від 30.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 611103,00 грн., в тому числі за основним платежем - 407402,00 грн. та за штрафними санкціями 203701,00 грн.).
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення до податкових органів, його залишено без змін.
Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що контрагент позивача ТОВ «Афінас-11», який знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова, має стан платника «3» (прийнято рішення про припинення (ліквідацію, закриття); кількість працюючих на підприємстві складає 0 осіб, остання податкова звітність надана до податкових органів з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року.
Крім того, згідно даних зустрічної перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Афінас-11» до ДПІ у Київському районі м. Харкова надано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року (від 20.09.2011р. № 9008090848) з зазначенням суми податкових зобов'язань в розмірі 4253547,0 грн. та податкового кредиту в розмірі 4209890,0 грн.; декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року (від 08.08.2011р. № 9006124322) та додаток до декларації СВ та АВ з зазначенням отриманих доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 19135,5 грн. та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 19049,1 грн., інші витрати 0,0 грн.
Додаток АМ «Інформація щодо нарахування амортизації» до декларації з податку на додану вартість за ІІ квартал 2011 року не надавався, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність основних засобів. Декларація з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року до податкових органів не надавалася.
Також відповідачем встановлено, що згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, основними постачальниками ТОВ «Афінас-11» були ТОВ «Кубера Плюс», ТОВ «Торгівельний будинок «Радегаст-Харків», щодо яких відсутні докази транспортування товарів за угодами, укладеними з ТОВ «Афінас-11».
Стосовно позивача податковим органом встановлено відсутність первинних документів, які підтверджують наявність власних або орендованих земельних ділянок, складських приміщень або договорів про їх оренду, хоча основним видом діяльності позивача є оптова торгівля сільськогосподарською технікою; підприємство позивача відсутнє за юридичною адресою.
Аналізуючи зібрану інформацію відповідач дійшов висновку про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Афінас-11», за яким в подальшому сформовано податковий кредит, не спричинив реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, в зв'язку з чим у позивача було відсутнім право на віднесення сум, сплачених за ним, до суми податкового кредиту відповідного періоду.
Суд з такими висновками відповідача погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Афінас-11» укладено договір № А-28/07-11 від 28.07.2011р. купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого ТОВ «Афінас-11» (за договором - продавець) зобов'язується протягом дії договору передати у власність позивача (за договором - покупець) товари, а позивач прийняти та сплатити їх вартість.
В зв'язку з укладеним договором ТОВ «Афінас-11» на адресу позивача виписано податкові накладні від 01.08.2011р. № 191, від 04.08.2011р. № 192, від 09.08.2011р. № 193, від 12.08.2011р. № 194, від 18.08.2011р. № 195, від 26.08.2011р. № 196, від 29.08.2011р. № 197, від 30.08.2011р. № 198, від 30.08.2011р. № 109 (а.с. 29, 33, 36,40, 44,48, 52, 56,58), які позивачем в подальшому включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.
Позивачем до суду надано копію зазначеного вище договору (а.с. 26-28) та копії видаткових накладних (а.с. 30,34,37,41,45,49,53,57), згідно яких від ТОВ «Афінас-11» на адресу позивача поставлено яловичину жиловану, лопатку свинячу, сою, інші м'ясні продукти, перевезення та зберігання яких потребує дотримання вимог спеціального температурного режиму. Також згідно видаткових накладних на адресу позивача постачалися корпуси редуктора, токоприймачі рельсові, інші технічні вироби.
Проте позивачем у справі суду не надано доказів наявності у нього необхідного технологічного обладнання або оренди такого обладнання, яке забезпечує зберігання м'яса та м'ясопродуктів, наявність складських приміщень або договорів про їх оренду.
Судом в судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва з метою надання можливості представнику позивача надати необхідні документи, проте їх надано не було.
Суд зауважує, що позивачем надано до матеріалів справи копію договору оренди № 15/07-АГР від 15.07.2011р., укладеного з фізичною особою ОСОБА_2, згідно якого позивач орендує площу в нежитловій будівлі розміром 50 кв.м. по АДРЕСА_1, літ. «В-1».
Проте зазначений договір та акт приймання-передачі до нього від 15.07.2011р. (а.с.77) не надають суду можливості зробити висновок про належність орендованих позивачем обсягів меті його діяльності та умовам виконання спірного договору, а також не надають можливості встановити відповідність площі в приміщенні, що орендується, вимогами щодо зберігання товарів, в тому числі м'яса і м'ясопродуктів.
Крім того, позивачем не надано до суду сертифікаційні документи на товар, що придбавався за договором, в тому числі санітарно-епідеміологічні висновки на м'ясо і м'ясопродукти, наявність яких є обов'язковою.
Таким чином сама лише наявність вказаних документів не може свідчити про реальність вчинення та виконання угоди за відсутності доказів, що підтверджують фактичне виконання угоди.
Суд враховує, що вказаний договір не містить положень щодо порядку передачі товару, а надані до матеріалів справи документи не містять вказання ким здійснено перевезення товару та на яких умовах.
Також суд зауважує, що згідно наданих копій товарно-транспортних накладних адресою відвантаження зазначено : Харків, вул. Достоєвського,5, проте позивачем не надано доказів, що за вказаною адресою наявні необхідні виробничі та складські потужності для зберігання партій товару, дана адреса не співпадає з адресою орендованої позивачем площі в нежитловій будівлі згідно договору оренди № 15/07-АГР.
Суду при розгляді справи позивачем не надано документів бухгалтерського та складського обліку, які б свідчили про оприбуткування товару та його подальший рух, в зв'язку з чим неможливо простежити використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача. Надані ним копії договорів, укладених з іншими юридичними особами не надають можливості ідентифікувати проданий товар. Деякі з них (договір № 13/07 1 від 13.07.2011р. (а.с. 79), договір № 18/07 від 18.07.2011р. (а.с. 80-84), договір № 121 від 09.03.2011р. (а.с. 85-86) укладені раніше за договір № А-28/07-11 від 28.07.2011р. та позивачем не надано доказів, що товар, який постачався ним за даними договорами, придбаний ним в межах раніше укладеного договору з ТОВ «Афінас-11» № А-28/07-11 від 28.07.2011р.
Таким чином суд не погоджується з доводами позовної заяви про відсутність підстав вважати спірні угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Афінас-11» такими, що не спричинили реального настання правових наслідків, суд вважає їх такими, що не підтверджені доказами.
Сама лише наявність виписаних податкових накладних не є підставою для визначення правильності формування податкового кредиту в разі недотримання обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст. 185, п.п. 198.3 ст. 198 ПК України.
Суд наголошує, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаної угод, оскільки досліджені ним під час перевірки документи бухгалтерського обліку не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дані господарські операції.
Позивачем до суду не надано переконливих доказів, які б свідчили про реальність здійснення укладених угод, при вирішенні справи судом таких доказів не виявлено.
Разом з тим, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.
Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит сформовано за господарськими операціями, які не підтверджено у повній мірі згідно вимог чинного законодавства.
При цьому суд враховує, що згідно приписів ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, судом не встановлено підстав для його скасування, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено правомірність свого рішення відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Агроцентр» до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 05 березня 2012 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова