Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"01" березня 2012 р. № 2а- 481/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Беззубко А.О.,
за участі представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність № 5721/9/10-035 від 28.09.2010р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Форвард", Приватного підприємства "Константа-СТК" про визнання недійсним договору та стягнення суми,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом з урахуванням уточнених позовних вимог та просить суд визнати недійсним договір № 03-09 від 01.08.2006 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Форвард" та Приватним підприємством "Константа-СТК"; застосувати наслідки нікчемної угоди та стягнути з ТОВ „Харків-Форвард»на користь Держави отримані товари на загальну суму 343943916,5 грн. та стягнути з ТОВ „Константа-СТК»в доход Держави отримані від ТОВ "Харків-Форвард" прості векселя на суму 283563857,2 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2008р. у справі №2а-1250/08 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про стягнення суми в частині визнання недійсним господарські зобов'язання ТОВ „Харків-Форвард»та ТОВ „Константа-СТК», які виникли на підставі договору № 03-09 від 01.08.2006р. провадження закрито; в частині стягнення з ТОВ „Харків-Форвард»на користь Держави отримані товари на загальну суму 343943916,5 грн. та стягнення з ТОВ „Константа-СТК»в доход Держави отримані від ТОВ "Харків-Форвард" прості векселя на суму 283563857,2 грн. відмовлено у задоволенні .
Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 р. у справі №2а-1250/08 була оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Згідно з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009р. у справі №22-а-5392/09 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 р. у справі №2а-1250/08 залишено без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009р. та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 р. у справі №2а-1250/08 були оскаржені в касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2011 ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009р. та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 р. у справі №2а-1250/08 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. прийнято до провадження справу за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Форвард", Приватного підприємства "Константа-СТК" про визнання недійсним господарського зобов"язання та стягнення суми..
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив , що в ході перевірок дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Харків-Форвард" та Приватного підприємства "Константа-СТК" було встановлено, що 01.08.2006 року між ТОВ "Харківс-Форвард" та ПП "Константа-СТК" укладений договір поставки №03-09, який виконано не в повному обсязі на загальну суму 283563857,2 грн. ДПІ у Московському районі м.Харкова вважає, що даний договір укладений з порушенням вимог ст.203 ЦК України, є фіктивним відповідно до ст.234 ЦК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) та укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства . Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідачі у судове засідання не прибули, але належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду не надали. Суд вважає, що неприбуття відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, встановив наступне.
Суд зазначає, що позивач подав позовну заяву в межах строку , передбаченого п.4 ст. 258 Цивільного кодексу України, а саме: до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у лесять років.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Харків-Форвард”(далі по тексту -ТОВ “Харків-Форвард”) зареєстровано 13.12.2005 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради (а.с.115). Нову редакцію Статуту підприємства зареєстровано 26.07.06 р. виконкомом Харківської міської ради за № 1480 105 0001020628 у зв'язку із зміною складу засновників. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 33898875. ТОВ “Харків-Форвард” взято на податковий облік 15.12.2005 р. у ДПІ у Московському районі м. Харкова за № 316. З 03.05.06 р. та зареєстровано платником податку на додану вартість.
Приватне підприємство "Константа-СТК" (надалі - ПП "Константа-СТК") зареєстровано 12.12.2005 р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради (а.с.123). Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 33964848. ПП "Константа-СТК" взято на податковий облік 15.12.2005 р. у ДПІ у м.Полтава за № 2318. З 03.05.06 р. та зареєстровано платником податку на додану вартість з 23.12.05р.
На підставі направлення №598 від 16.03.2007 р., виданого Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ТОВ “Харків-Форвард”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.12.2005 р. по 31.12.2006 р., яка оформлена актом від 27.04.2007 року №2202/23/33898875 (т.1 а.с.169).
Під час перевірки встановлено факт взаємовідносин між ТОВ “Харків-Форвард”та ПП "Константа-СТК", які склалися на підставі договору поставки № 03-09 від 01.08.2006р.
Судом встановлено, що відповідно до договору поставки № 03-09 від 01.08.2006р. ПП "Константа-СТК" ( в якості постачальника) поставило, а ТОВ “Харків-Форвард” прийняв товари згідно податкових накладних на загальну суму 343943916,5 грн., в т.ч. ПДВ 57017714,1 грн.
Суд розглядає справу враховуючи вимоги Законів та інших нормативних актів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 2 вказаного договору найменування товарів, одиниці виміру, кількість товарів, їх якість зазначаються в накладних до цього договору. Відповідно до абз. 3 пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Судом встановлено, що ПП "Константа-СТК" поставлено ТОВ “Харків-Форвард”товарів за період з 09.08.06 р. по 28.02.07 р. на загальну суму 343943916,5 грн., що підтверджується податковими накладними, виданими ПП "Константа-СТК" за період від 09.08.06р. по 28.02.07р. №09/08/01, 09/08, 10/08/1,10/08, 11/08/1, 11/08, 12/08/1, 12/08, 13/08, 14/08/1, 14/08, 15/08/1, 15/08, 16/08/1, 16/08, 17/08/1, 17/08, 18/08/1,18/08, та інші ( а.с. 1-9) .
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок за придбаний товар, здійснювався наступним чином: 29.08.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселя на загальну суму 18000000 грн.
31.08.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселя на загальну суму 5000000 грн.
30.09.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 3000000 грн.
30.09.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 42121809,48 грн.
31.10.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 10231531,7 грн.
31.10.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 30000000 грн.
31.10.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 40000000 грн.
29.11.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 44000000 грн.
30.11.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 17000000 грн.
31.12.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 30000000 грн.
31.12.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 34000000 грн.
31.12.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ПП "Константа-СТК" прості векселі на загальну суму 10210516,6 грн.
Таким чином, зобов'язання по договору №03-09 від 01.08.2006 року виконані ТОВ "Харків-Форвард" не в повному обсязі на суму 283563857,78 грн.
Вказаний договір та всі документи по його виконанню, а саме: податкові накладні, акти прийому-передачі векселів, тощо, підписані з боку ТОВ "Харків-Форвард" директором ОСОБА_2, з боку ПП "Константа-СТК" директором ОСОБА_3
Суд зазначає, що наявність податкових накладних є достатнім доказом, але не вичерпним доказом , який доводить той факт, що угода між сторонами була укладена з метою одержання економічного ефекту у результаті підприємницької діяльності.
Згідно нотаріально завіреної заяви, укладеної гр. ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_3 не укладав та не виконував ніякої угоди від імені ПП "Константа-СТК" , жодних документів від імені директора не підписував, господарську та підприємницьку діяльність у січні - квітні 2007 року взагалі не проводив, векселів або готівкових коштів від гр. ОСОБА_2 не отримував. Також в своїй заяві він повідомив, що він погодився стати директором ПП "Константа-СТК" за винагороду , але печатки та документів цього підприємства він не бачив, реального наміру займатися підприємницькою діяльністю він не мав ( а.с. 106 Т.І) .
Згідно наказів про призначення директорів ПП "Константа-СТК" спочатку директором зазначеного товариства був ОСОБА_5, а з 12.01.07р. по 18.04.07р. - ОСОБА_3(Т.І ,а.с.58-60)
Також в матеріалах справи містяться протоколи допиту свідків- ОСОБА_3 та ОСОБА_5, де зазначені громадяни повідомили правоохоронні органи про те, що вони лише зареєстрували ПП "Константа-СТК" за матеріальну винагороду, участі у діяльності підприємства не приймали.
Як вбачається з акту перевірки від 27.04.2007 року №2202/23/33898875, ТОВ "Харків-Форвард" веде господарську діяльність у вигляді оптової торгівлі продуктами харчування, промисловими товарами, аудіо-відео технікою, лікарськими засобами, друкованими періодичними виданнями з річним валовим доходом більше 500 мільйонів гривень, працює лише один працівник - директор, що підтверджується матеріалами справи. Також з акту вбачається, що єдиним працівником ПП "Константа-СТК" за період з 01.08.06р. по 12.01.07р. був директор .
Також, зазначені підприємства не мають виробничих, складських, торгівельних та офісних приміщень, власного або орендованого автотранспорту.
На вимогу суду (Ухвала суду від 20.02.12р.) відповідачами не надано жодних доказів та не спростовано інформацію щодо відсутності виробничих, складських, торгівельних та офісних приміщень, власного або орендованого автотранспорту.
Згідно п.3.1 договору поставки № 03-09 від 01.08.06р. - поставка товару організовується продавцем - ПП "Константа-СТК".
Документи, підтверджуючі факт поставки товару (зокрема, сертифікати якості товару, акти приймання продукції, товаро-транспортні накладні, документи підтверджуючі прийняття, оприбуткування та відвантаження товару, довіреності на отримання ТМЦ) - до суду не надано.
Таким чином, судом встановлено відсутність доказів, які б підтвердили транспортування та зберігання товару , отриманого згідно договору поставки № 03-09 від 01.08.06р.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.650 Цивільного кодексу України). За ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Враховуючи відсутність первинних документів приймання, перевезення, товару, тобто не підтвердження факту наявності поставок ТМЦ від постачальника покупцю та те, що посадова особа (керівник) ТОВ “Кайтем-2” не підписував договори, податкові накладні та інше, позивач правомірно дійшов висновку про те, що правочини між ТОВ “Харків-Форвард” та ТОВ "Кайтем-2" здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до п. 1.2 ст. 215, п. 1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV, договори, накладні, рахунки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Оскільки судом встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 - IV (зі змінами та доповненнями) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 - IV (зі змінами та доповненнями) зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення) платник податків зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплену печаткою такого платника податку - продавця податкову накладну, яка дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Суд зазначає, що оскільки податкові накладні, виписані ПП "Константа-СТК" на користь ТОВ "Харків-Форвард" від імені директора вказаного підприємства ОСОБА_3 виконані іншою особою, яка не мала повноважень на їх підписання, то такі накладні, є такими, що не відповідають чинному законодавству. Отже податкові накладні за вищезазначеними договорами, складені та видані із порушенням податкового законодавства України та підписані не уповноваженою особою, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.
Такими чином, відповідачами не доведено ні під час перевірки, ні в ході судових засідань, що ними укладено зазначений договір з метою реального здійснення господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позивачем, що витрати ТОВ "Харків-Форвард" по взаємовідносинам з ТОВ “Кайтем-2” (придбання ТМЦ) були понесені за угодою, яка в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, віднесення платником податку сум ПДВ з таких витрат до складу податкового кредиту суперечить вимогам пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.
З урахуванням вищевикладеного в даному випадку є доцільним застосовування ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Так відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про податкову службу України", у редакції, яка діяла на момент подання позову, державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідачами не надано доказів на підтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Форвард", Приватного підприємства "Константа-СТК" про визнання недійсним договору та стягнення суми -задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним договір № 03-09 від 01.08.2006 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Форвард" та Приватним підприємством "Константа-СТК".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Форвард" на користь Держави товари, отримані за недійсною угодою на загальну суму 343 943 916.5 грн. (триста сорок три мільйони дев"ятсот сорок три тисячі дев"ятсот шістнадцять гривень п"ять копійок).
Стягнути з Приватного підприємства "Константа-СТК" в доход Держави отримані від овариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Форвард" за недійсною угодою прості векселя на суму 283 563 857.2 грн. (двісті вісімдесят три мільйони п"ятсот шістдесят три тисячі вісімсот п"ятдесят сім гривень дві копійки.
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2012 року.
Суддя Шляхова О.М.