Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
28 лютого 2012 р. № 2-а- 1959/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В. при секретарі судового засідання Дрижанові О.С., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1860, 83 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуваючи на обліку в Харківському міському центрі зайнятості, відповідачка не повідомила державну службу зайнятості про те, що виконувала роботи на посаді пакувальниці та отримувала дохід в 1-му кварталі 2011 року у ТОВ "Промпостачсервіс" за договором виконання робіт від 01.01.2011 року№15-К. Враховуючи вказане, директором Харківського міського центру зайнятості прийнятий наказ від 28.12.2011 року №1276 про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1, у сумі 1860,83 грн., за період з 01.01.2011 року по 18.03.2011 року. На момент звернення до суду вказані кошти на рахунок центру зайнятості позивачкою не повернуті, в наслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надавшт до канцелярії суду клопотання, у якому просить розглянути позов за його відсутності та підтримання вимог у повному обсязі. Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася повістками з поштовими повідомленнями, які направлялись за офіційним місцем знаходження та повернулися на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання" Відповідно до ст. 35 КАС України суд вважає, що відповідачка є належно повідомленою про дату, час та місце судового засідання, її відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 41 КАС України.
Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини. Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих створюється державна служба зайнятості до складу якої входять центри зайнятості. У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Вказана норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Згідно ст. 30 “Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на застрахованих осіб покладено обов'язок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи у судовому порядку.
Судовим розглядом встановлено, що наказом від 19.10.2010 року № НТ101019 відповідачці відповідно до поданої нею заяви надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю терміном 360 календарних днів, з 19.10.2010 року по 13.10.2011 року. Наказом від 26.04.2011 року НТ № 110426 ОСОБА_1 знято з обліку у зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування, відповідно до абзацу 4 пп. 2 п.20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних», затвердженого постановою КМУ від 14.02.2007 року № 219
У грудні 2011 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості на підставі проведення звірки відомостей, наданих податковим органом встановлено, що відповідачка приховала від державної служби зайнятості дані про те, що вона виконувала роботи на посаді пакувальниці та отримувала дохід в 1-му кварталі 2011 року у ТОВ "Промпостачсервіс" за договором виконання робіт від 01.01.2011 року№15-К, та одночасно перебувала на обліку в Харківському міському центрі зайнятості з 12.10.2010 року по 21.04.2011 року та отримувала допомогу по безробіттю. Зазначений факт зафіксований актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ” № 1931-ДПА від 22.12.2011 року.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №357, директором центру зайнятості прийнятий наказ від 28.12.2011 року №1276, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 1860,83 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у період з 01.01.2011 року по 18.03.2011 року, на виконання якого відповідачці надіслано лист-претензію від 28.12.2011 р. № 19624.
Суд зауважує, що питання надання допомоги по безробіттю врегульовані приписами Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та додатково регламентовані Наказом Мінпраці від 20.11.2000, № 307 "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності".
Відповідно до приписів ст.2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 року № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Тобто на момент перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачка по справі будучи працездатною мала передбачений законодавством дохід. Приписами ч.2 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, покладено обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно п. 1 п.5.5 Наказу Мінпраці від 20.11.2000, № 307 "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно - правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно - правовими угодами).
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 1860,83 грн., суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.160-163,185 КАС України суд
постановив:
Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості (м. Харків, вул. Шевченка 137-А, р/р 37177300802007, в ГУ ДКУ у Харківській області. МФО 851011, код за ЄДРПОУ 36224721) кошти в розмірі 1860,23 грн. (тисяча вісімсот шістдесят грн. 23 коп.).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Суддя Зоркіна Ю.В.