Справа № 2-637 / 11
23.01.2012 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Шуліка Ю.В.
при секретарі- Євсюковій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського технікуму залізничного транспорту, 3-я особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, який неодноразово уточнював під час розгляду справи та просить поновити його на роботі, стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 17.05.2010 року на підставі наказу № 82-К його було прийнято на роботу у Харківський технікум залізничного транспорту на посаду юрисконсульта на 0,5 ставки з окладом 480 грн. на місяць, з випробувальним строком на два місяці. З директором технікуму ОСОБА_2 ним було узгоджено графік роботи, за яким він повинен працювати два рази на тиждень у понеділок та середу, з 9 до 13 години. 9 червня 2010 року на нараді директор повідомив його, що він повинен працювати до 17 години, а коли він став заперечувати, посилаючись на попереднє узгодження, директор заявив, що звільняє його, як такого, що не пройшов іспитовий строк. З того часу він на роботу не виходив. 29.06.2010 року він отримав листа з вимогою дати пояснення щодо причин невиходу на роботу, на що він дав письмові пояснення. Тільки з листа Міністерства транспорту та зв»язку від 21.09.2010 року, яке розглядало його скаргу, йому стало відомо, що його було звільнено 29.07.2010 року за прогули. Про звільнення адміністрація його не повідомляла, з наказом не ознайомила, звільнення було здійснено у односторонньому порядку, без погодження з профсоюзною спілкою, остаточний розрахунок з ним не проведено. Позивач вважає звільнення його незаконним, просить поновити його на роботі на попередній посаді, стягнути заробітну плату за період з 17.05.2010 року по 29.06.2011 року в сумі 6369 грн. 70 коп. Поряд з цим, позивач просить відшкодувати йому спричинену моральну шкоду в сумі 1500 грн. посилаючись на те, що через зловживання директором технікуму службовим становищем йому було нанесено стрес, переживання, що призвело до погіршення стану здоров»я.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача та 3-ї особи позов ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що наказом № 82 від 17.05.2010 року, яким ОСОБА_1 було прийнято на роботу у Харківський технікум залізничного транспорту на посаду юрисконсульта, було визначено графік його роботи: з понеділка по п»ятницю, з 9 до 13 години. Позивач погодився з даним графіком роботи, про що є його підпис в наказі. До 10.06.2010 року позивач працював належним чином, але 10.06.2010 року на роботу не з»явився, про причини неявки адміністрацію не повідомив, про що було складено акт. 18.06.2010 року на адресу позивача було направлено листа з проханням повідомити причину неявки. 29.06.2010 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, але до роботи знову не приступив. Перелічені у письмовому поясненні причини неявки на роботу -звільнення у зв»язку з проходженням іспитового строку, не відповідають дійсності, оскільки такого наказу не існує. За зверненням адміністрації профспілковий комітет 29.06.2010 року надав згоду на звільнення в позивача за прогули. У той же день позивачу поштою були направлені копія наказу про звільнення та трудова книжка, але все було повернуто у зв»язку з неотриманням адресатом. 1.10.2010 року ОСОБА_1 особисто отримав трудову книжку. У зв»язку з тим, що Харківським технікумом залізничного транспорту укладено договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства по виплаті заробітної плати з використанням платіжних карт, на ім»я позивача було відкрито особистий рахунок, але платіжна картка видана не була через тривалий час її виготовлення, відсутність позивача на роботі та його звільнення. 24.06.2010 року платіжним дорученням № 271 заробітна плата ОСОБА_1 за час роботи в сумі 361 грн. була перерахована на рахунок позивача, де він може її отримати при пред»явленні паспорту.
Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Під час судового розгляду встановлено, що 17.05.2010 року на підставі наказу № 82-К ОСОБА_1 було прийнято на роботу у Харківський технікум залізничного транспорту на посаду юрисконсульта на 0,5 ставки з окладом 480 грн. на місяць, з випробувальним строком на два місяці. Вказаним наказом було передбачено графік роботи позивача: з понеділка по п»ятницю, з 9 до 13 години. Викладене підтверджується копією заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу, копією наказу ( а.с. 13-14). Даний наказ містить підпис позивача, що свідчить про його згоду з передбаченими наказом умовами трудового договору.
З 10.06.2010 року по 29.06.2010 року ОСОБА_1 на роботу не з»являвся, свої обов»язки не виконував. Дані обставини в судовому засіданні сторони не заперечували, також вони підтверджуються доповідними записками про неявку ОСОБА_1 на роботу, актами про неявку на роботу, табелем обліку робочого часу ( а.с. 15-16, 22-23, 26).
18.06.2010 року на ім.»я позивача було направлено листа про надання пояснень щодо причин неявки на роботу, який він отримав 29.06.2010 року ( а.с. 17-18). З пояснювальної записки ОСОБА_1 від 29.06.2010 року ( а.с. 20) вбачається, що позивач не оспорював свою відсутність на робочому місті з 10 по 29 червня 2010 року. Поряд з цим, викладені у пояснювальній записці причини неявки на роботу -звільнення у зв»язку не проходженням іспитового строку, не доведені в судовому засіданні. З наданого суду витягу з журналу реєстрації наказів вбачається, що за вказаний період такий наказ не зареєстровано ( а.с. 19). Позивач в судовому засіданні підтвердив, що з наказом про звільнення у зв»язку з не проходженням іспитового строку він ознайомлений не був.
Відповідно до протоколу № 93/10 засідання профспілкового комітету Харківського технікуму залізничогго транспорту від 29.06.2010 року, на засіданні було розглянуто питання про порушення трудової дисципліни юрисконсультом ОСОБА_1 та дана згода на його звільнення за прогули без поважним причин за ч. 4 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 21). Розгляд даного питання профспілковим комітетом здійснювався без присутності ОСОБА_1, оскільки він не є членом профспілкової організації технікуму, оскільки заяву про прийняття його до профспілкової організації позивач не подавав. Викладене підтвердив сам ОСОБА_1 в судовому засіданні, також пояснив, що у інших профспілкових організаціях він не перебуває.
29.06.2010 року наказом № 129-к ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 4 ст. 4 КЗпП України ( а.с. 24). У той же день позивачу поштою було направлено копію наказу про звільнення та трудову книжку, які було повернуто у зв»язку з не отриманням адресатом ( а.с. 29). 1.10.2010 року трудова книжка була особисто отримана позивачем.
Під час розгляду справи позивачем не надано доказів, які б вказували на поважні причини відсутності його на роботі з 10 по 29 червня 2010 року.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстав для визнання звільнення позивача за п. 4 ст. 4 КЗпП України незаконним та поновлення його на роботі немає.
Доводи позивача про незаконність рішення , т.к. не була розглянута її заява комісією по трудовим спорам, на думку суду є безпідставними, т.я. з журналу реєстрації заяв вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до КТС вже після звільнення 1.10.2010 року ( а.с. 149- 151).
Представник відповідача пояснив в суді, що 27.10.2007 року Харківським технікумом залізничного транспорту з Відділенням № 14 ХГРУ «Приватбанк»укладено договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства по виплаті заробітної плати з використанням платіжних карт, про що свідчить надана суду додаткова угода від. 23.02.2009 року ( а.с.156-164). У зв»язку з цим, на ім»я ОСОБА_1 було відкрито особистий рахунок, але платіжна картка для отримання заробітної плати позивачем отримана не була, т.я. він припинив виходити на роботу.
З довідки № 07 / 572 від 31.10.2011 року ( а.с.148) вбачається, що позивачеві було проведено нарахування заробітної плати за 17 робочих днів в сумі 397 грн. 07 коп., з якої утримано обов»язкові платежі загальною сумою 36 грн. 07 коп. ( а.с. 186-187).
Відповідно до наданої суду копії платіжного доручення № 271 від 24.06.2010 року ( а.с. 176 ) заробітну плату, яка нарахована ОСОБА_1 за період з 17.05.2010 року по 9.06.2010 року, за удержаних обов»язкових платежів, в сумі 361 грн. 00 коп., перераховано на особистий рахунок позивача у Відділенні № 14 ХГРУ «ПриватБанк». До платіжного доручення додається платна відомость № 60 про нарахування заробітної плати за червень 2010 року ( а.с. 178), довідка про отримання вказаних коштів ХГРУ «Приватбанк»( а.с. 175). Таким чином, ОСОБА_1 має можливість при наявності паспорту отримати вказані грошові кошти у відділенні банку, тому позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати задоволенню не підлягають.
На підставі вищенаведеного суд відмовляє в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди. Статею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань. Під час розгляду справи судом встановлено, що права ОСОБА_1 Харківським технікумом залізничного транспорту порушені не були, тому підстав для відшкодування моральної шкоди суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.. 40 п. 4, 235, 237-1 КЗпП України, районний суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківського технікуму залізничного транспорту, 3-я особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів після проголошення рішення.
Суддя Ю.В.Шуліка