Справа №2-а-4428\11
14.11.2011 року
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі судді Шуліки Ю.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення призначення, нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату належної позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» на момент виплати, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради з грудня 2004 року, є інвалідом П групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відповідно до абзаців 1, 2 ч. 4, ч. 5, 7 статті 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.96 № 230/96-ВР) (далі -Закон від 28.02.91 № 796-ХІІ) має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, як інвалід ІІ групи, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, а розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Проте відповідачем нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році проведені не у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається чинним законодавством на момент виплати, а проведені відповідно абзацу 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 120,00 грн., що не відповідає розміру щорічної допомоги на оздоровлення, встановленому Законом України від 28.02.91 № 796-ХІІ.
Позивач вважає, що, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, відповідач у 2011 році повинен був призначати, нараховувати і виплачувати позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до абзаців 1, 2 ч. 4, ч. 5, 7 статті 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат, а не на підставі вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562, якою встановлювався розмір цієї допомоги у фіксованій сумі в розмірі 120,00 грн., значно нижчій від розміру, встановленого Законом України від 28.02.91 № 796-ХІІ, чим істотно звужується обсяг встановлених законом прав на соціальне забезпечення Позивача та порушуються вимоги статті 22 Конституції України
Відповідач надав до суду письмові заперечення, у яких позов не визнав, оскільки, на його думку, діяв згідно з чинним законодавством у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно Закону від 28.02.91 № 796-ХІІ, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_1 виданого 7 вересня 2004 року, та вкладкою НОМЕР_2 до даного посвідчення, виданою 12 квітня 2007 року, довідкою до акта огляду МСЕК серії ХАР-06 № 016189 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ХАР-05 № 004290, виданими 11 квітня 2007 року Міжрайонною радіологічною медико-соціальною експертною комісією № 2.
Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 4, ч. 5, 7 статті 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам другої групи, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, а розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Вищезгадані положення Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.96 № 230/96-ВР) на даний час є чинними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України підпункт 11 пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України від 28.12.07 № 107-ІV «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, визнано неконституційною статтю 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції цього Закону № 107-ІV, якою було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто з 22.05.2008 р. відновлено чинність та на даний діє редакція абзаців 1, 2 ч. 4, ч. 5, 7 статті 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.96 № 230/96-ВР), які були чинними до 31.12.2007 р. і якими передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам другої групи, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, а розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Відповідно до ч. 2 ст. 52 Конституції України, закони або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. При цьому дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Безпідставними визнано посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної допомоги у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ.
Оскільки позивачеві слід визначати щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік виходячи з мінімальної заробітної плати, то в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати перерахунок цієї допомоги позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ, розмір мінімальної заробітної плати для виплати щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати. Отже, беручи до уваги, що згідно довідки відповідача від 25.07.11 № 770006/10 щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік була виплачена Позивачеві в лютому 2011 року в розмірі 120,00 грн., відповідно для розрахунку повинен застосовуватися розмір мінімальної заробітної плати, встановлений з 1 січня по 31 березня 2011 року згідно абзацу другого статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» в розмірі 941,00 грн.
Таким чином, відмова відповідача у перерахунку і виплаті за 2011 рік щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому законом, у разі встановлення розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законом, є протиправною.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік застосуванню підлягає ст.. 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у визначеному законом розмірі.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач згідно абзаців 1, 2 ч. 4, частин 5, 7 ст. 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ, має право на отримання разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат виходячи з встановленого законом про державний бюджет України на 2011 рік нового розміру мінімальної заробітної плати в сумі 941 грн., з урахуванням виплаченої відповідачем суми цієї допомоги в 2011 році в розмірі 120,00 гривень.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.
Відповідно до КАС України, негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження (абзац дев'ятий частини першої статті 256); суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина перша статті 267).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8-14, 71, 94, 99, 100, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради щодо визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити в повному обсязі.
Визнати бездіяльність Управління та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради протиправною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради перерахувати, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до абзаців 1, 2 ч. 4, частин 5, 7 ст. 48 Закону України від 28.02.91 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої відповідачем суми цієї допомоги в 2011 році в розмірі 120,00 гривень.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради подати звіт про виконання судового рішення до Червонозаводського районного суду м. Харкова на протязі шести місяців з дня набрання прийнятим рішенням законної сили.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Постанова суду підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, якщо апеляційна скарга не буде подана. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шуліка Ю.В.