Іменем України
09.03.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Кеміня М.П.,
суддів - Боднар О.В., Джуги С.Д.,
при секретарі: Балаж Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Перечинського районного суду від 23 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Перечинського районного суду від 23 листопада 2011 року яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що суд не врахував показань свідків з яких випливає, що дану розписку вона написала під тиском та погрозами фізичної розправи з боку позивача, а фактично ніяких грошей не отримувала. Також вказує, що в даній розписці: немає даних про отримання грошей; не має даних про позикодавця; вказані в розписці свідки підтверджують лише її підпис, але не підтверджують факт отримання нею грошей.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено, що згідно розписки від 15.03.2010 року ОСОБА_2 зобов'язалася повернути ОСОБА_3 борг у розмірі 46 000 грн. до 15.04.2010 року. а у разі невиконання даного зобов'язання сплачувати відсотки на залишок суми у розмірі 20% щомісячно (а.с. 6).
ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо повернення суми боргу не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунків позивача становить 170 549, 61 грн. Сума та розрахунок заборгованості апелянтом не оспорюється.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Посилання апелянта на те, що дану розписку вона написала під тиском та погрозами фізичної розправи з боку позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки нею, в судовому порядку, не ставилося питання про визнання даного договору позики недійсним з підстав передбачених ст. 231 ЦК України, у зв'язку з чим колегія суддів виходить з того, що даний договір є чинним, неоспореним, а тому в силу приписів ст. 204 ЦК України - правомірним.
Доводи апеляційної скарги, що в розписці немає даних про отримання грошей та, що вказані в розписці свідки підтверджують лише її підпис, але не підтверджують факт отримання нею грошей не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Таким чином, підписавши розписку, ОСОБА_2 підтвердили цим самим факт отримання нею грошей. Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 19.01.2010 року, яке підтверджує факт перерахування ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_2 суми грошових коштів зазначених ним у позовній заяві (а.с. 23).
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта, що у розписці відсутні дані про особу позикодавця, оскільки розписка, якщо вона знаходиться у позикодавця, засвідчує факт отримання грошей позичальником. Так як вказана розписка знаходилася у позикодавця ОСОБА_3, який і надав її в якості доказу при зверненні до суду із зазначеною позовною заявою, то така стверджує, отримання вказаних грошей відповідачем ОСОБА_2 від ОСОБА_3, і останній має право відповідної вимоги за наявності в нього такої розписки. Не зазначення в тексті розписки прізвища позикодавця в даному випадку не має правового значення.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Перечинського районного суду від 23 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: Судді: