Справа № 2-1434/11
Справа № 2-1434/11
16 грудня 2011 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецьої області у складі:
головуючого -судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Трифоновій І.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Бабіч Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитров Донецької області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Димитрові Донецької області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 зазначив, що 30.07.2005 року о 15 годині 10 хвилин, виконуючи свої трудові обов'язки у якості монтажника металоконструкцій ООО «Доріс», ОСОБА_3 виконував завдання прораба по установці трьох метало-пластикових вікон. Під час демонтажу старої дерев'яної віконної рами він перепилив нижню перемичку рами. Деревина була старою і в результаті прикладених ним зусиль він втратив рівновагу та впав з віконного пройма з висоти 9.20 метрів на профнастил на висоті 2.00 метрів, а після - на відмітку 0.00 метрів, від чого був травмованим. Цей факт підтверджується Актом форми ІІ-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №1 від 15.08.2005року та Актом форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку від 15.08.2005року.
В цей же день ОСОБА_3 був доставлений у Маріупольську міську лікарню №5 у тяжкому стані,де був прооперований нейрохірургом,з діагнозом: відкрита проникнена тяжка черепно-мозкова травма зі здавленням, гострою епидуральною гематомою та багатооскольчастим імпресійним вдавленим переломом у лівій лобно-височно-теменній області,перелом кісток своду й основания черепу, пневмоцефалія, лівостороння отогемоликворея, субарахноідальне кроволиття, розрив лівої барабанної перепонки, ухиб правої половини грудної клітини, посттравматичний неврит зліва. Йому була зроблена трепанація черепа. Він довгий час знаходився у тяжкому стані, без свідомості, погано чув, не міг розмовляти, страждав від сильних болів у голові та всьому тілі, головокружіння, тошноти, слабкості. Все це підтверджується його амбулаторною карткою хворого з історією хвороби по травмі та епікризами з неї, що додані до позовної заяви.
Лікування у лікарні продовжувалось безперервно протягом тривалого часу, 5-ти місяців у період часу з 30.07.2005 р. до 17.12.2005 р., продовжує лікування до цього часу, що підтверджується даними з амбулаторної картки хворого, залученими до позову, відповідними епікризами з історії хвороби по травмі. Про факт травмування адміністрацією підприємства зіставлені: Акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов*язаний з виробництвом №1 від 15.08.2005року та Акт форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку від 15.08.2005року. 17.11.2005р. Донецькою обласною МСЕК Позивачу первинно встановлено 70% стійкої втрати працездатності в зв'язку з каліцтвом на виробництві від 30.07.2005р. та визначена 2-я група інвалідності, рекомендовані: пластика кісного дефекту, медикаментозне лікування, «Д»нагляд у невропатолога, консультації у обласного нейрохірурга. 31.03.2006р. ОСОБА_5 був звільнений з підприємства за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, відповідно записам у його трудовій книжці. 11.12.2006р. Донецькою обласною МСЕК ОСОБА_5 остаточно встановлено 70% стійкої втрати працездатності безстроково в зв'язку з каліцтвом на виробництві від 30.07.2005р. та остаточно визначена 2-я група інвалідності безстроково, встановлений діагноз: наслідки ЧМТ (травма на виробництві у 2005році)з ухибом головного мозку, з правосторонньою пірамідною недостатністю, вазомоторною цефалгією, вестибулопатією, антено-невротичним синдромом. Згідно доданих до позову епікризів з історії хвороби. Позивач страждав і до цього часу страждає та лікується від невиправних наслідків вказаного травмування, а саме: від головних болів дифузного характеру, періодичного несистемного головокружіння, періодичного шуму та тяжкості у голові, повишеної втомляємості, слабкості, зниження пам'яті, шаткості при ходьбі (епікризиз історії хвороби: № 2483 від 2007р., №1018 від 2009р.. № 302 від 2011р.). Внаслідок цих невиправних фізичних вад, що виникли як наслідок вказаного травмування, він з трудом пересувається, травма призвела до невиправного спотворювання його голови, усього тіла. Постановою про призначення страхових виплат Фонду ССНВВПЗ у м. Маріуполі № 6562Ю547103743 від 27.12.2005 р., ОСОБА_3 призначені: одноразова допомога та щомісячна страхова виплата,як компенсація майнової шкода, але сума відшкодування моральної шкоди йому не призначена та не виплачена.
З урахуванням викладеного, вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року зі змінами від 25.05.2001 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов'язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого фактору, яким є стрес, а і з наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Згідно вимогам п.З ст.23 ЦК України, враховуючи ступінь, характер,обсяг і тривалість душевних та фізичних страждань Позивача а саме значне погіршення стану його здоров'я, те, що професійна працездатність в зв'язку з травмуванням на виробництві втрачена на 70% безстроково, він визнаний інвалідом 2-ї групи безстроково,не може виконувати фізичної праці, про що є медичні документи, з урахуванням інших вказаних у позові обставин, які мають істотне значення, заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 50 000 грн., що відповідає характеру та глибині його моральних страждань, вимог розумності і справедливості і просить суд стягнути цю суму з відповідача.
Позивач ОСОБА_3 до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність за участі його представника ОСОБА_1, на позові наполягає.
Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Димитрові Донецької області Бабіч Н.А. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в їхньому відділенні з 15 листопада 2005 року, має зареєстрований випадок трудове каліцтво, що стався 30 липня 2005 року. За висновком МСЕК від 11 грудня 2006 року серія Дон-04 № 018287 потерпілому встановлено відсоток втрати працездатності 70%, та 2 група інвалідності. Нещасний випадок стався на території ЦПШИ «Фея»ОАО «ММК ім. Ілліча»в м. Маріуполь. До Димитровського відділення особова справа була передана відповідно до акту прийому-передачі № 220 від 12.09.2006 року. Щомісячні страхові виплати наразі складають 652,57 грн. З позовними вимогами ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відділення не згодне з наступних підстав: Зі змісту акту Н-1 № 1 від 15.08.2005 р . про нещасний випадок, який стався 30.07.2005 р. З ОСОБА_3 вбачається, що причинами нещасного випадку визнано -основна: неприменение средств индивидуальной защиты (при их наличии), супутна: недостатки во время обучения безопасным приёмам раб Відповідно до п. 10 акту форми Н-I № 1 особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці зазначено: Монтажник металлоконструкций ОСОБА_4, который нарушил п. 15 в СНиП 1П-4-80 Приложение 1; п. 1.5 инструкции № 23 по охране труда для монтажника металлопластиковых конструкций. Сборщик металлоконструкций ОСОБА_6, который нарушил п. 15 в СНиП 111- 4-80 Приложение 1 п. 1.5 инструкции № 23 по охране труда для монтажника металлопластиковых конструкций. Директор ОСОБА_7, который нарушил п. 4.1.. п. 4.3 раздела 4 Типового положения об обучении по вопросам охраны труда. Прораб ОСОБА_8, который нарушил п. 4.1., п. 4.3 раздела 4 Типового положения об обучении по вопросам охраны труда.
Потерпілий був прийнятий на ООО Доріс»в якості електрозварювальника ручного зварювання, на час настання нещасного випадку був переведений монтажником металоконструкцій, навіть не проходячи ніякого навчання. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Вимогами ст. 14 Закону України «Про охорону праці»робітник зобов'язаний: піклуватися про особисту безпеку та здоров'я, а також безпеку та здоров'я людей, що його оточують під час виконання робіт чи під час знаходження на території підприємства; знати та виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці, правил використання машин, механізмів, обладнання, іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у визначеному законодавством порядку попередній та періодичний медичні огляди. У відповідності до ст. 14 Закону України «Про охорону праці»робітник має піклуватися про особисту безпеку. Окрім того, ст. 159 КЗпП України визнає працівника зобов'язаним додержуватись нормативних актів про охорону праці, правил внутрішнього трудового розпорядку в частині охорони праці, а також умов колективного і трудового договор. Вина працівника характеризує суб'єктивне ставлення особи до своїх дій при виконанні трудових обов'язків та їх результатів ( до можливості настання наслідків). Якщо працівник усвідомлював, що в його діях не виявляється належна турботливість про особист безпеку і він бажав настання наслідків, у діях працівника є умисел. Якщо працівник усвідомлював, що в його діях немає належної турботливості про особливу безпек. якщо він не передбачав можливості настання нещасного випадку, хоча за обставин, що склалися, міг і повинен був це усвідомлювати, у діях працівника є ознака необережної вини в формі недбалості. Відповідно до ст. 37 Закону № 1105-14 Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку. Ніяких доказів, що підтверджують заподіяння моральної шкоди саме в результаті травми,_які б можна було дослідити у судовому засіданні, позивач не надав. Акт про нещасний випадок за формою Н-1 є документом, що підтверджує факт його наявності. Довідка МСЕК є підставою, для розрахунку та відшкодування матеріальної шкоди - частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Тобто документи, на які посилається позивач, ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Представник звернула увагу суду, що дія норм Закону № 1105-14, що стосуються виплати моральної шкоди потерпілим зупинялася, а до Закону вносилися Зміни: Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України від 20.12.2005 року № 3235 «Про Державний бюджет України на 2006 рік»була зупинена дія абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим, підпункту «е»пункту 1 частини 21, частини 3 ст. 28 та частини 3 ст. 34 Закону № 1105-14. Відповідно до п. 22 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»була зупинена дія абзацу 4 ст.11 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання нещасного випадку, п.п. «е»п.1 частини 21. частини 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України № 1105-14. Законом України № 717 від 23.02.2007 року " Про внесення змін до Закону України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , взагалі було виключене право застрахованих осіб на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. Тому суд, на думку представника, повинен розглядати справу за діючим законодавством на момент розгляду справи. На цей час відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням норм Кодексу законів про працю України На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" N0 1105-14. ст. 173. 233 КЗпП, ст.9, 14, 3акону України "Пре охорону праці", ст. 128 ЦПК України представник відповідача просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач з 01 липня 2005 року по 19 грудня 2005 року працював на різних посадах, в тому рахунку у якості монтажника металоконструкцій ООО «Доріс». (а. с. 15-20).
30.07.2005 року о 15 годині 10 хвилин, виконуючи свої трудові обов'язки у якості монтажника металоконструкцій ООО «Доріс», ОСОБА_3 виконував завдання прораба по установці трьох метало-пластикових вікон. Під час демонтажу старої дерев'яної віконної рами він перепилив нижню перемичку рами. Деревина була старою і в результаті прикладених ним зусиль він втратив рівновагу та впав з віконного пройма з висоти 9.20 метрів на профнастил на висоті 2.00 метрів, а після - на відмітку 0.00 метрів, від чого був травмованим. Цей факт підтверджується Актом форми ІІ-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №1 від 15.08.2005року та Актом форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку від 15.08.2005року. (а. с. 25-32).
З 30.06.2001 року по 15.07.2001 року ОСОБА_9 через отриману в шахті травму знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Димитровської центральної міської лікарні, де йому під наркозом було проведено остеосинтез плюснових кісток спицями (а.с.8); з 16.07.2001 року по 10.08.2001 року позивач знаходився у Донецькій обласній травматологічній лікарні, де йому була проведена пластика підошвіної поверхні лівої стопи (а.с.9); з 18.09.2001 року по 28.09.2001 року він продовжив стаціонарне лікування у Донецькій обласній травматологічній лікарні, йому було рекомендовано обмежити навантаження на травмовану стопу протягом одного місяця (а.с.7); 19.09.2001 року позивачу видалено спиці із П та Ш плюснових кісток лівої стопи; 30.10.2001 року позивач пройшов МСЕК; 01.12.2011 року постраждалий виписаний до праці (а.с.9). Дані обставини підтверджуються виписками із історії хвороби, із амбулаторної картки.
Згідно виписки з акту огляду у МСЕК від 17.11.2005 року потерпілому ОСОБА_3 встановлено відсоток втрати працездатності за сукупністю травм у розмірі 70% та ІІ групу інвалідності. (а. с. 70-73).
Згідно за п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно до ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, завданої робітнику внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.
По отриманій позивачем 30.07.2005 року травмі йому була встановлена втрата професійної працездатності 17.11.2005 року, тому суд керується законодавством, діючим у зазначені періоди часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст.ст.13, 21, 28 Закону № 1105-ХIV, діючих у редакції під час виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку, а саме: ушкодження здоров'я на виробництві, потерпілий -застрахована особа, має право на різні види відшкодування шкоди, у тому числі і на відшкодування моральної шкоди за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому.
Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-ХIV на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-V, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. У відповідності до ст.25 Закону № 1105-ХIV, фінансування страхових виплат та соціальних послуг, передбачених ст.ст.21, 28 Закону № 1105-ХIV, провадиться Фондом за рахунок його коштів.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, який суд пов'язує з датою встановлення медико-соціальною комісією втрати позивачем професійної працездатності, діяв встановлений державою спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого умовами виробництва, - через відділення Фонду.
Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 30.07.2005 року із позивачем, йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з каліцтвом, внаслідок якого йому було встановлено 70% втрати професійної працездатності безстроково, у душевних стражданнях, пов'язаних з наслідками цього каліцтва, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 50 000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. При визначенні суми відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди суд враховує наявність встановленого в діях позивача порушення техніки безпеки праці, продовження позивачем після лікування працювати на тій же посаді. Тому, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 27 000 гривень.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 94,10 грн.
На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, ст.153 КЗпП України, ст.9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.13, 21, 25, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитров Донецької області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитров Донецької області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відшкодування моральної шкоди 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Димитрові Донецької області на користь держави судовий збір у сумі 94 (дев'яносто чотири) грн. 10 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя