Іменем України
28.02.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого- судді Фазикош Г.В.,
суддів - Власова С.О., Мацунича М.В.,
при секретарі - Козаковій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 листопада 2011 року по справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Ужгороді до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору від 08.08.2008 року недійсним, -
ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвесиційний банк» подало до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит №74/8-05 від 25.08.2005 року в загальній сумі 208015,07 грн. та стягнення цієї суми забогованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме недобудований житловий будинок (96% готовності ) з надвірними спорудами, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1, шляхом продажу пердмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».
ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвесиційний банк» , в якій просила визнати недійсним договір від 08.08.2008 року про внесення змін до Договору про іпотечний кредит №74/8-05, що стосується підвищення процентної ставки до 17%, із застосуванням наслідків, передбачених законом, а в позові ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвесиційний банк» до неї відмовити, строк погашення кредиту визнати таким, що не настав ( а.с. 33-34).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17 листопада 2011 року первісний позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Ужгороді до ОСОБА_1 задоволено, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору від 08.08.2008 року недійсним - відмовлено ( а.с. 52-57).
На це рішення апеляційну скаргу подала ОСОБА_2 В скарзі вона просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а її зустрічний позов задовольнити. Апелятка вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права без належного вивчення наявних у справі доказів. У первісному позові загальна сума заборгованості деталізована як заборгованість по тілу кредиту ( 19175,00 євро), пеня (22,60 євро) та штраф (4,37 євро). Ця сума не включає заборгованість по відсоткам, а тому, на думку апелянтки, у банку не було підстав вимагати дострокового погашення кредиту. В зустрічному позові апелянтка вказує на те, що відсотки сплачувалися нею без прострочень, а тому підстав для дострокового погашення кредиту не було ( а.с.62-63).
В судовому засіданні в апеляційній інстанції апелянтка та її представник ОСОБА_3 скаргу підтримали та просили задовольнити із наведених у ній підстав.
Представник ОСОБА_3 подав суду письмове пояснення до апеляційної скарги, в якому зазначив, що відповідно до п.3.8 іпотечного договору передбачена можливість збільшення процентної ставки за умови настання під час дії договору будь-якої із наступних подій: збільшення розміру облікової ставки та/або ломбардної ставки, та /або ставки рефінансування Національного Банку України; підвищення розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів; збільшення рівня інфляції. Листом №15/20-425 від 08.08.2008 року банк повідомив позичальника про підняття відсоткової ставки за користування кредитом з 15% по 17% річних, посилаючись на п.3.8 договору. Підставою для підняття відсоткової ставки зазначив ту обставину, що рівень інфляції у липні 2008 року до грудня попереднього року становив 114,9 %, а облікова ставка НБУ піднялася на 4 пункти з 8 до 12 %. При цьому банк зазначив, що у разі відмови від підписання додаткової угоди, або відсутності відповіді кредит підлягає поверненню протягом трьох днів. Хоча насправді підстав для збільшення відсоткової ставки не було, однак позичальниця підписала додаток до договору під тиском з боку банку та примушуванням. Представник апелянта вважає, що саме цим листом банк увів його довірительку в оману стосовно правових наслідків у випадку непідписання додаткової угоди. Позичальниця не могла знайти кошти для дострокового погашення кредиту, а тому й була змушена підписати додаткову угоду. У цих діях банку представник апелянтки вбачає порушення прав його довірительки, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки, на його думку, в діях банку вбачаються ознаки нечесної підприємницької практики.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник апелянтки подав суду квитанцію від 28 лютого 2012 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було частково погашено заборгованість за кредитним договором №74,8-05 від 25.08.2005 року на суму 990,0 евро.
Представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвесиційний банк» в судовому засіданні в апеляційній інстанції скаргу не визнав та просив відхилити. Пояснив, що Договір про іпотечний кредит №74/8-05 було укладено між сторонами 25.08.2005 року, а договір про внесення змін до цього договору - 08.08.2008 року. Протягом цього часу позичальниця не пред'являла претензій щодо цього додаткового договору, а навіть частково виконувала його. Позов про стягнення заборгованості було подано до суду в лютому 2011 року, і тільки тоді позичальниця подала зустрічний позов про визнання додаткового договору недійсним. Представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвесиційний банк» вважає, що вимоги апелянтки є необгрунтованими та не доведені зібраними у справі доказами.
Вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених позовних вимог.
В даній справі суд першої інстанції встановив, і це підтверджено матеріалами справи, що 25.08.2005 року між сторонами ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвесиційний банк» (в подальшому переіменоване у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») було укладено договір про іпотечний кредит №74/8-05, відповідно до якого кредитор (яким є банк) видав позичальнику ( яким є ОСОБА_1) кредит в сумі 20437 Євро під 15% річних ( а.с.9-15).
У забезпечення повернення кредитних коштів 25.08.2005 року за цим договором сторонами було укладено іпотечний договір №128/23-2005 згідно якого іпотекодавець взяв на себе зобов'язання відповідати перед іпотекодержателем нерухомим майном, а саме недобудованим житловим будинком (96% готовності ) з надвірними спорудами, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1( а.с. 20-23).
08.08.2008 року між цими ж сторонами було підписано договір про внесення змін №1 до Договору про іпотечний кредит №74/8-05 від 25 серпня 2005 року, відповідно до якого сторони домовилися встановити кредитну ставку за користування кредитом в розмір 17 % річних ( а.с.16-19).
Відповідно до п.п.3.3 та 5.2.3. договору про іпотечний кредит позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, та у відповідності до п.2.4. та п.5.2.1. вказаного договору погашати кредит частинами, відповідно до графіку, що є невід'ємною частиною договору про іпотечний кредит.
Відповідно до п.6.2. договору про іпотечний кредит за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитами позичальник сплачує банку неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення , яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.
Відповідно до п.2.3 договору про іпотечний кредит кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним встановлено як 24 серпня 2025 р. Водночас, цим же пунктом договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати відсотків за користуванням кредитом відповідно до п.3.3. цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту та відсотків за ним.
Судом першої інстанції було встановлено, що з врахуванням вказаних вище положень договору про іпотечний кредит та договору про внесення змін №1 до Договору про іпотечний кредит №74/8-05 від 25 серпня 2005 року, станом 09 лютого 2011 року, тобто на день подачі первинної позовної заяви, заборгованість позичальниці ОСОБА_1 перед банком склала 19201,97 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становило 208015,07 грн., у т.ч. 6 строкова заборгованість по кредиту - 18518,07 євро; прострочена заборгованість по кредиту - 625,93 євро; пеня- 22,6 євро; фінансова санкція відповідно до п.2 ст.625 ЦК України - 4,37 євро.
Зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що факт наявності простроченної заборгованості по кредиту вона визнає, прямо вказує, що станом на 19.03.2011 року ця заборгованість склала 739 євро ( а.с.34), однак вважає цю суму незначною та такою, що стала наслідком дій банку по збільшенню відсоткової ставки.
На думку колегії, ці доводи апелянтки є необгрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заявлених до неї вимог про стягнення заборгованості. З огляду на наявність простроченої заборгованості, яка включає й заборгованість по відсоткам, є підстави для застосування другої частини п.2.3 укладеного між сторонами договору про іпотечний кредит. З огляду на зміст цього положення договору, строк остаточного повернення всіх коштів за догоровом на момент звернення до суду настав. Відтак, відповідні вимоги первісного позивача було задоволено обгрунтовано.
Колегія враховує, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачка частково погасила заборгованість в сумі 990,євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 28.02.2010 року ( 1069,2594 грн за 100,00 євро), становить 10583,00 грн. Тому загальну суму стягнення слід змінити, стягнувши із відповідачки на користь банку заборгованість в загальній сумі 197432,07 грн.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору від 08.08.2008 року недійсним, колегія вважає, що вимоги за цим позовом відповідачкою не доведені. В зустрічному позові ОСОБА_1 посилалася відразу на декілька підстав визнання цього договору недійсним, які передбачені ст.230 та ст.231ЦК України, стверджуючи, що банк навмисно ввів її в оману щодо обставин, які мали істотне значення, що договір було укладено нею проти її справжньої волі ( а.с.33-34).
В додаткових поясненнях до апеляційної скарги представник відповідачки вказував також, що цей договір було підписано її довірителькою під впливом помилки та внаслідок обману з боку банку. При цьому на підтвердження наявності цих обставин на момент підписання договору апелянтка достатніх доказів суду не надала. Крім того, колегія враховує, що оспорений договір було підписано відповідачкою особисто 08.08.2008 року та частково виконувався нею протягом майже трьох років, що вона визнала в судовому засіданні в апеляційній інстанції. Позов про визнання цього договору недійсним відповідачка подала лише в березні 2011 року ( а.с.33).
Жодних аргументів щодо звернення стягнення присудженої суми забогованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки апеляційна скарга не містить, підстав для скасування чи зміни цього припису суду колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, п.3 ч.1 ст.309, ст.314, ст.316, ст.317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 листопада 2011 року по справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвесиційний банк» в особі філії відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Ужгороді до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвесиційний банк» про визнання договору від 08.08.2008 року недійсним - змінити в частині визначення розміру стягнутої заборгованості, стягнувши її в розмірі 197432,07 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: