06 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-223/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Мирошниченка В.С.
за участю секретаря -Поцелуйко А.І.
за участю представника позивача: Боська В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Маловисківського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Маловисківський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 5781,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 подала заяву до Маловисківського районного центру зайнятості про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю. В заяві відповідач зазначила, що на момент подання заяви не зареєстрована як субґєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує на пільгових умовах. На підставі вказаної заяви 08.08.2008р. відповідачу було надано статус безробітної, нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 5781,38 грн. В ході перевірки правильності та обґрунтованості надання статусу безробітного та надання допомоги по безробіттю виявлено, що на день звернення до Маловисківського РЦЗ за наданням статусу безробітного та отримання відповідної допомоги, ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. З вказаних обставин було встановлено, що відповідач при написанні заяви для отримання статусу безробітної приховала факт того, що являється фізичною особою-підприємцем і відноситься до категорії зайнятого населення, що спричинило незаконне нарахування та виплату їй допомоги по безробіттю в сумі 5781,38 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовільнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 6 частини першої статті 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Згідно частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
Пунктом 4 частини першої статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
За змістом частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.
Частиною першою статті 18 Закону України „Про зайнятість населення” від 01.03.1991 р. № 803-XII встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Згідно частини першої статті 7 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533-III видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.
Згідно абзацу п'ятого частини першої статті 34 Закону № 1533-III Фонд (страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
Враховуючи зазначені норми законодавства, у органів Державної служби зайнятості відсутні передбачені законом повноваження звертатись до адміністративного суду з позовами до фізичних осіб про стягнення виплачених коштів, оскільки такі вимоги є вимогами про відшкодування шкоди і відносяться до компетенції судів цивільної юрисдикції.
Крім того, характер правовідносин, які є предметом позову не виникли в рамках реалізації владних управлінських функцій позивача і тому не можуть бути віднесені до сфери публічно-правових відносин.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 21-251а11 за позовом Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення вартості професійного навчання в розмірі 64 грн. 51 коп.
Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відтак, правова позиція Верховного Суду України зобов'язує суд прийняти рішення про закриття провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У зв'язку з вищевикладеним розгляд такої справи повинен проводитися за правилами цивільного судочинства.
Згідно пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 50, 89, 157, 165, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі за адміністративним позовом Маловисківського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- закрити.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом не допускається.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в 5-денний строк з дня постановлення ухвали.
Ухвала суду у повному обсязі складена 07.02.2012р.
Суддя Мирошниченко В.С.