07 грудня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Оверіної О.В., Ісаєвої Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районні Одеської області про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни,
встановила:
Позивач звернувся із вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначав, що є дитиною війни, згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, проте, відповідач відмовив у нарахуванні та здійснені вказаної виплати. Враховуючи викладене, просив визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати вказаної допомоги неправомірною, та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Відповідач проти позову заперечував.
Постановою Ізмаїльського районного суду Одеської області від 27 листопада 2009 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову і зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених надбавок, в іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив постанову районного суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.
Зважаючи на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України та відсутність заяв сторін про розгляд справи в апеляційному суді за їх участі, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів перевірила доводи апелянта, матеріали справи, заслухала суддю-доповідача і дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України, відноситься до категорії громадян і має право на пільги особам, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV(із змінами) позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Головуючий у першій інстанції Топтигін М.Л. Справа № 22а-12990/2011
Доповідач Журавльов О.Г. Категорія АП:10.3.1
На період 2006 року підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.
Проте, такі умови для виплати не настали, а відтак, в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, в період з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року, позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а тому дії відповідача були правомірними. В той же час, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність відповідача є протиправною.
Відповідно до ст. 99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною.
Відповідно ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Про порушення права на перерахунок пенсії у грудні 2006 року позивач мав дізнатись під час отримання пенсії у січні 2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 13.11.2009 року, тобто з порушенням встановленого річного строку не надавши доказів на підтвердження поважності його пропуску, а позовні вимоги визначено періодом з січня 2006 по грудень 2008 р.р.
За таких обставин, враховуючи встановлене та приймаючи до уваги річний строк звернення до суду за захистом порушеного права колегія суддів прийшла до висновку про відмову позивачу у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суду,
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області задовольнити частково.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районні Одеської області про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за 2006 - 2007 роки в сумі 2733,30 грн. відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді
О.В.Оверіна
Н.В.Ісаєва