Іменем України
17.01.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Власова С.О.
з участю секретаря : Козакової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Закарпатської області, що діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету лісового господарства про визнання незаконним, наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року, позовні вимоги, задоволено частково.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2010 року залишено без задоволення заяву Державного комітету лісового господарства України про перегляд заочного рішення.
На заочне рішення Державний комітет лісового господарства України подав апеляційну скаргу, яка рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2011 року задоволена частково в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допущено негайне виконання стосовно стягнення щомісячного середнього заробітку.
Заступник прокурора Закарпатської області в особі Хилі М.М., що діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення про відхилення позовних вимог. Мотивує, вимоги тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає в цілому вимогам норм процесуального та матеріального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта в особі ОСОБА_3 підтримав, вимоги скарги та просив її задовольнити з наведених підстав.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 заперечили, вимоги апеляційної скарги, позаяк уважають, заочне рішення суду законним.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що наказом Державного комітету лісового господарства України № 239 від 15.09.2009 року було достроково розірвано з ОСОБА_1 контракт із підстав передбачених п. 26 Контракту та звільнено з посади директора державного підприємства “Мукачівське лісове господарство” за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України. На день звільнення з роботи, ОСОБА_1 перебував на лікарняному в зв'язку із хворобою, що підтверджується листком із тимчасової непрацездатності серії АБН № 857524 від 18.09.2009 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала за необхідне, апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводом апеляційної скарги заступника прокурора Закарпатської області є, посилання на те, що ОСОБА_1 були порушені вимоги Контракту в зв'язку з невиконанням підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом, щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів. За порушення вимог підпункту “в” п. 26 Контракту з ОСОБА_1 було достроково розірвано контракт, що відповідає вимогам п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України. Позаяк звільнення ОСОБА_1 відбулось на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, а не з підстав передбачених ст.40 КЗпП України. Тому, висновок суду першої інстанції про те, що звільнення відбулось в порушення вимог ч.3 ст.40 КЗпП України так-як перебував на лікарняному, є помилковим.
Проте такі доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що контрактом від 05.10.2008 року ОСОБА_1 був найнятий Державним комітетом лісового господарства України на посаду директора ДП “Мукачівське ЛГ” на термін по 04.10.2011 року /а.с. 3-5, Т.1/.
Наказом Державного комітету лісового господарства України від 15 вересня 2009 року за № 239 розірвано з директором державного підприємства “Мукачівське лісове господарство” ОСОБА_1 контракт із підстав передбачених, підпунктом “в” п. 26 контракту та звільнено з роботи за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України /а.с. 13, Т1/.
Як убачається з листка непрацездатності серії АБН № 857524 виданого 18.09.2009 року, ОСОБА_1 з 15 вересня 2009 року перебував на стаціонарному режимі лікування та продовжує хворіти /а.с. 8 Т.1/.
Виходячи з роз'яснень Пленуму ВСУ зазначеного в п.17 постанови від 06.11.1992 року № 9 зі змінами “Про практику розгляду судами трудових спорів”, правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених, статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або вповноваженого, ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як зі збереженням, так і без збереження заробітку.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або вповноваженого, ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених, законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
А ч.3 ст.40 КзпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до думки, що ч.3 ст.40 КзпП містить обмеження на звільнення працівника з ініціативи власника, забороняє звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті). Це правило поширюється не тільки на випадки звільнення передбачені ст.40, 41 КзпП, а й на всі інші випадки, коли звільнення кваліфікується як таке, що здійснене з ініціативи власника.
Що ж стосується доводу апелянта про не залучення до розгляду справи в якості третьої особи на стороні відповідача : “Мукачівського лісового господарства”. То такий довід не може бути задоволений, оскільки позивач найнятий на роботу Державним комітетом лісового господарства України на посаду директора ДП “Мукачівське ЛГ”, а не “Мукачівським лісовим господарством”. А крім цього, апеляційне провадження не надає право колегії суддів залучати до розгляду справи іншого учасника, який не приймав, участь у справі.
Позаяк доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та вище наведеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .
Ураховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
апеляційні скарги Заступника прокурора Закарпатської області, що діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України - відхилити.
Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________