Іменем України
09.03.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Кеміня М.П.,
суддів - Боднар О.В., Джуги С.Д.,
при секретарі: Балаж Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 на ухвалу судді Хустського районного суду від 22 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, -
Зазначеною ухвалою позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку - повернуто позивачу.
Представник позивача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема вказує, що в матеріалах справи наявна довіреність ОСОБА_2, якою він уповноважив ОСОБА_3 вести від його імені справи в судах. Вважає, що посилання суду на ст. 237 ЦК України є помилковим.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, суддя посилаючись на п.3 ч.3. ст. 121 ЦПК України, мотивував це тим, що в суд звернувся не ОСОБА_2, а в його інтересах, на підставі довіреності звернувся ОСОБА_3, хоча звернутися в суд за захистом свого порушеного права повинен саме позивач.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся в інтересах ОСОБА_2 до Хустського районного суду з вищезазначеним позовом.
Згідно п.3. ч.3 ст. 121 ЦПК України суддя повертає позовну заяву у випадку коли заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Процесуальний інститут представництва є відносно самостійним щодо представництва, яке є в цивільному праві. Цивільно-процесуальне представництво відрізняється від цивільного функціями і змістом правовідносин, підставами їх виникнення, зокрема повноваження представника визначаються процесуальним законом.
Поняття цивільно-процесуального представництва регулюється ст. 38 ЦПК України, згідно якої сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.
Відповідно до ст. 42 ЦПК України повноваження представника фізичної особи, яка бере участь у справі, має бути посвідченою довіреністю фізичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.
В матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена довіреність видана ОСОБА_2, якою він уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси в судах загальної юрисдикції незалежно від інстанції. Даною довіреністю надано право, зокрема, але не виключно: вчиняти усі процесуальні та фактичні дії, … подавати позовні та інші заяви… (а.с.4).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що повноваження ОСОБА_3, як представника ОСОБА_2 по даній справі підтверджена належним чином, відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства. Тобто, ОСОБА_3 мав право подавати від імені ОСОБА_2 позовну заяву до суду.
Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на ч.2 ст. 237 ЦК України, згідно якої не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів є помилковим, оскільки вищезазначена стаття Цивільного Кодексу регулює цивільне представництво щодо вчинення правочинів, а тому не може застосовуватися до відносин, що випливають з цивільно-процесуального представництва.
За таких обставин ухвала судді Хустського районного суду від 22 листопада 2011 року, відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 38, 42, 121, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу судді Хустського районного суду від 22 листопада 2011 року скасувати, а справу надіслати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді: