Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 1616/225/2012
Провадження № 2/1616/421/2012
02.03.2012м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Жилки О.М.., при секретарі Каленіченко В.О., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 його представника ОСОБА_6, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, -
Позивач ОСОБА_7 звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на його користь матеріальну та моральну шкоду, завдану йому останніми внаслідок вчинення ними злочину.
В своїй заяві позивач зазначив, що 05.08.2006 року, близько 23.30 год. в приміщенні нічного клубу „Робін Гуд” що в м. Полтаві, він був безпричинно та жорстоко побитий відповідачами. Внаслідок побиття, вказує позивач, він отримав тілесні ушкодження у вигляді: гематоми носової перетинки, грижі L14-L15, черепно-лицьову травму -забій головного мозку (лобних часток) середнього ступеня тяжкості з крововиливами під оболонки головного мозку з розвитком після травматичного двохстороннього ольфакторного невриту, аносмії (втрати нюху), астено-невротичного синдрому, синця лівої завушної ділянки, які, згідно висновків судово-медичних експертиз відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Посилаючись на те, що вироком суду відповідачі були визнані винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. 128, ч. 1 ст. 296 КК України, а протиправними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 йому була завдана шкода здоров'ю, в зв'язку з чим, він поніс матеріальні витрати на лікування, придбання ліків, та оплату медичних послуг, на загальну суму -29410 грн. 71 коп., а також на юридичну допомогу при розгляді кримінальної справи на суму -5000 грн., позивач ОСОБА_7 в своїй заяві просить суд стягнути з відповідачів, в залежності від їх ступеня вини, на його користь матеріальну шкоду: з ОСОБА_5 -у розмірі 30109 грн. 37 коп.; із ОСОБА_3. -у розмірі 4301 грн. 30 коп. На підтвердження своїх вимог в цій частині позивач ОСОБА_7 надав суду копії відповідних чеків на придбанні ліків та квитанції. Крім того, вказує позивач в своїй заяві, внаслідок побиття його відповідачами, йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він отримав чисельні тілесні ушкодження від яких тривалий час лікувався та продовжує лікуватись по теперішній час, та внаслідок яких став інвалідом другої групи і є обмежено працездатним, а побиття та лікування було досить болючим в зв'язку з чим, він зазнав фізичного болю та страждань. Також, вказує позивач в своїй заяві, внаслідок протиправних дій відповідачів, він зазнав душевних страждань та моральних переживань, які полягають у відчутті ним сильного фізичного болю та безпорадного стану, образах та знущаннях над ним відповідачів, що відбувались на очах у його друзів та невідомих людей в зв'язку з чим, були принижені його честь та гідність. Посилаючись на вказані вище обставини, а також на те, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він отримав травму хребта, в зв'язку з чим, він не здатний виконувати роботи, які раніше міг виконувати, у нього назавжди втрачена функція нюху, що призводить до постійного потрапляння його у різні неприємні, образливі та принизливі життєві ситуації, він вимушений постійно користуватись сторонньою допомогою, відсутність функції нюху викликає загрозу його життю, позивач просить суд стягнути з відповідачів, в залежності від їх ступеня вини, на його користь завдану йому останніми моральну шкоду: з ОСОБА_5 -у розмірі 456292 грн. 90 коп.; із ОСОБА_3. -у розмірі 65184 грн. 70 коп. На підтвердження своїх позовних вимог в цій частині, позивач надав суду довідку МСЕК та висновок судової психологічної експертизи. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь 5000 грн., витрат на правову допомогу.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав повністю посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_7 підтримав повністю посилаючись на те, що вина ОСОБА_5 та ОСОБА_3. у вчинені ними злочинів відносно позивача, доведена відповідними судовими рішеннями а тому, останній має право на відшкодування завданої йому відповідачами матеріальної та моральної шкоди, розмір якої підтверджується наданими позивачем суду доказами та матеріалами справи.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову ОСОБА_7 заперечував повністю посилаючись на те, що він незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності, кримінальна справа відносно нього була закрита а тому, позовні вимоги останнього є безпідставними.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову ОСОБА_7 також заперечував повністю посилаючись на те, що кримінальна справа проти нього закрита а позовні вимоги останнього нічим не обгрунтовані.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_7 посилаючись на те, що докази, які надав позивач на підтвердження своїх позовних вимог, є неналежними та не можуть братись судом до уваги.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову ОСОБА_7 також заперечував повністю посилаючись на необґрунтованість позовних вимог останнього.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 є законними та обгрунтованими разом з тим, підлягають до часткового задоволення.
Судом встановлено, що 5 серпня 2006 року близько 23 години 30 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в приміщенні та розташуванні нічного клубу „Робін Гуд”, що у м. Полтаві, своїми протиправними діями безпричинно спричинили позивачу ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: гематоми носової перетинки, грижі L14-L15, черепно-лицьову травму -забій головного мозку (лобних часток) середнього ступеня тяжкості з крововиливами під оболонки головного мозку з розвитком після травматичного двохстороннього ольфакторного невриту, аносмії (втрати нюху), астено-невротичного синдрому, синця лівої завушної ділянки, які, згідно висновків судово-медичних експертиз відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та внаслідок яких ОСОБА_7 став інвалідом другої групи і є обмежено працездатним
Відповідно до вироку Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2010 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були визнанні винними та засуджені за ч. 2 ст. 296 та ст. 128 КК України.
Ухвалою Верховного Суду України від 19 серпня 2010 року, якою було частково змінено вирок Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2010 року, дії ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 296 КК України перекваліфіковані на ч. 1 ст. 296 КК України.
Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні вироку Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2010 року, судом було встановлено, що 5 серпня 2006 року близько 23 години 30 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_3 разом із друзями прийшли до розважального закладу -нічного клубу „Робін Гуд” у м. Полтаві, де в той же час відпочивав ОСОБА_7 зі своїми товаришами. Під час відпочинку ОСОБА_3 здалося, що ОСОБА_7 чіпляється до його дівчини . Усвідомлюючи про перебування у громадському місці, де у той час перебували інші відпочиваючі та працівники клубу, бажаючи продемонструвати свою перевагу над оточуючими, будучи боксером -майстром спорту міжнародного класу, ОСОБА_3 підізвав до себе потерпілого та безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, наніс ОСОБА_7 удар кулаком в обличчя, внаслідок чого останній впав та вдарився сідницями об підлогу. В результаті удару в обличчя та падінні на сідниці у потерпілого утворилася гематома носової перетинки та грижа між четвертим і п'ятим поперековими хребцями, яка має після травматичний характер і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. На вимогу охоронців ОСОБА_3 із ОСОБА_5, а також ОСОБА_7 із ОСОБА_9 залишили приміщення клубу. На вулиці ОСОБА_9, вивівши ОСОБА_7 з клубу, намагався з'ясувати у засуджених про причини нанесення останньому тілесних ушкоджень. В результаті цього знову виникла сварка під час якої, ОСОБА_5 , продовжуючи розпочаті ОСОБА_3 хуліганські дії, незважаючи на те, що ОСОБА_7 ніяких агресивних дій не здійснював, усвідомлюючи про перебування у громадському місці -на зупинці громадського транспорту, де у той час перебували інші громадяни, будучи боксером -майстром спорту України, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, наніс ОСОБА_7 удар кулаком в обличчя, внаслідок чого останній впав на спину та вдарився головою об кам'яний бордюр тротуару. Внаслідок цього ОСОБА_7 було спричинено фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-лицьової травми: забій головного мозку (лобних часток) середнього ступеня тяжкості з крововиливами під оболонки головного мозку з розвитком післятравматичного двохстороннього ольфакторного невриту, аносмії (втрати нюху), астено-невротичного синдрому. Ця черепно-лицьова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою тривалого втрати органом його функції (нюху).
Крім того, із змісту ухвали Верховного Суду України від 19 серпня 2010 року вбачається, що висновок апеляційного суду щодо спричинення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 та вчинення ними хуліганських дій ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.
У відповідності до ч. 4 ст. 61 Цивільно-процесуального кодексу України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, яких завдали йому відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, неодноразово знаходився на лікуванні, а згідно довідки МСЕК серії 7-66 ТЕ № 0018738, позивачу встановлено другу групу інвалідності, безстроково і він є обмежено працездатним.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Частиною другою зазначеної норми закону передбачено, що закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 2 ст. 1195 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення ним професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Як вбачається із оголошених в судовому засіданні матеріалів справи, позивач ОСОБА_7 поніс матеріальні затрати на придбання ліків та медичних препаратів, в зв'язку з необхідністю лікування та відновлення стану його здоров'я, що підтверджується дослідженими судом копіями чеків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказаними вище неправомірними діями відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_7 була завдана шкода каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я а тому, останні зобов'язані відшкодувати йому цю шкоду, яка полягає у матеріальних додаткових витратах, які позивач поніс на придбання ліків для лікування та відновлення стану його здоров'я.
Позивач в своїй заяві просить суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду на загальну суму 34410 грн. 71 коп., разом з тим, із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 просить стягнути, як завдану йому матеріальну шкоду, в тому числі і витрати на правову допомогу, які він поніс при розгляді кримінальної справи у розмірі 5000 грн., а також витрати, які він вносив на рахунок лікувального закладу, як благодійні внески на загальну суму 279 грн. 34 коп.
Судом встановлено, що ці витрати позивача, не є матеріальною шкодою, яку він зазнав від злочину а тому, його позовні вимоги, в частині стягнення матеріальної шкоди, підлягають до часткового задоволення а саме, на суму 29131 грн. 36 коп. = (34410 грн. 71 коп. -5279 грн. 34 коп.).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Крім того, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_7 неправомірними діями відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку з отриманим каліцтвом та ушкодженням свого здоров'я, а також у душевних стражданнях та приниженні його честі та гідності, які він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку відповідачів.
Заперечення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та їх представників проти позовних вимог ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та їх представники на підтвердження своїх заперечень проти позову не надали суду будь-яких доказів.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Спричинення позивачу ОСОБА_7 неправомірними діями відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 моральної шкоди підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні наступними доказами.
Як вбачається з оголошеної в судовому засіданні довідки МСЕК та інших матеріалів справи, позивачу ОСОБА_7 встановлено другу групу інвалідності безстроково і він є обмежено працездатним, внаслідок отриманих ним травм.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи.
Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_7, який є інвалідом другої групи, внаслідок отриманого ушкодження здоров'я, постійно зазнає фізичних та моральних страждань, неодноразово проходив лікування, потребує сторонньої допомоги, в зв'язку з чим, позбавлений можливості приймати активну участь у громадському житті та вільно спілкуватись зі своїми близькими та друзями.
Згідно дослідженого в судовому засіданні висновку судово-психологічної експертизи №397 по кримінальній справі від 28 травня 2008 року, внаслідок завдання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень 05.08.2006 року у його життєдіяльності, поза його волевиявленням, виникли суттєві перешкоди, подолання яких вимагало і вимагає дотепер від нього надлишкових зусиль для відновлення стану свого здоров'я, що спричинило перенапругу особистісних та психофізіологічних ресурсів ОСОБА_7, викликало в нього стан психічного дискомфорту, хронічного стресу, порушило зміст та рівень його соціального функціонування як особистості, призвело до негативних тривалих змін якості його життя; ОСОБА_7 були заподіяні моральні страждання, які, з огляду на інтенсивність їх психотравмуючого впливу на особистість підекспертного, тривалість та негативні наслідки для його життєдіяльності у всіх значимих сферах соціального функціонування (праці, побуті, особистому житті), є суттєвими; моральні страждання ОСОБА_7, що виникли внаслідок подій по даній справі, є психологічною підставою для правового питання про відшкодування моральної шкоди, орієнтований розмір якої у грошовому еквіваленті становить 255150 грн. (або еквівалент = 486 мінімальних заробітних плат).
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як було встановлено в судовому засіданні, вина відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчинені злочинів, внаслідок яких позивачу була завдана шкода у вигляді спричинення ушкодження здоров'я та моральної шкоди, повністю була доведена та встановлена вказаними вище судовими рішеннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивач в своїй заяві, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої йому відповідачами, виходив із розрахунку 486 розмірів мінімальних заробітних плат на день подачі позовної заяви, що загалом становить 521478 грн.
Разом з тим, з урахуванням зазначених вище доказів, досліджених в судовому засіданні, обставин справи, глибини фізичних та моральних страждань позивача, пов'язаних із частковою втратою його здоров'я, ступеня вини відповідачів та інших обставин справи, суд, із врахуванням вимог розумності і справедливості, вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_7 200000 грн. в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 1190 ЦК України, за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Як вбачається із змісту Ухвали Верховного Суду України від 19 серпня 2010 року, судом було встановлено, що ОСОБА_3 було завдано ОСОБА_7 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, а ОСОБА_5 було завдано тяжких тілесних ушкоджень за ознакою тривалої втрати органом його функції (нюху).
Із оголошеного в судовому засіданні листа головного лікаря Полтавського обласного центру медико -соціальної експертизи № 1510 від 30.12.2011 року та інших матеріалів справи, вбачається, що позивачу ОСОБА_7 встановлено другу групу інвалідності безстроково і він є обмежено працездатним, внаслідок отриманих ним травм. Ступінь втрати життєдіяльності загалом становить 80 %, з них: враження центральної нервової системи відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що становить 70% (ст.ст. 1 а -15%, 1б -15%, 1в -30%, 142 г -10% відповідно до Наказу МОЗ України № 238 від 05.08.1998 р. «Про затвердження Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів та внесення змін і доповнень до Порядку встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, затверджених наказом МОЗ від 22.11.1995 р. № 212»); враження хребта відноситься до середнього ступеня тяжкості та становить 10 %( ст. 2а -10%, вище зазначеного наказу МОЗ України № 238 від 05.08.1998 р.).
Вирішуючи питання про визначення відповідальності відповідачів за завдану ними шкоду позивачу ОСОБА_7, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь останнього завдану ними матеріальну та моральну шкоду, відповідно до ступеня їхньої вини, у відповідних частках, з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності позивачем у розмірі 80%, з яких 10% позивач втратив від нанесених тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_3, та 70% від нанесених тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_5
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів, з кожного окремо, на користь ОСОБА_7 спричинену йому шкоду у таких розмірах: із ОСОБА_3 - 3641 грн. 42 коп. (29131 грн. 36 коп.: 80% х 10%), матеріальної шкоди, та 25000 грн. (200000 грн. : 80% х 10%), в рахунок відшкодування моральної шкоди; із ОСОБА_5 -25489 грн. 94 коп. (29131 грн. 36 коп. : 80% х 70%), матеріальної шкоди, та 175000 грн. (200000 грн. : 80% х 70%), в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Крім того, суд, відповідно до ст. 84 ЦПК України, вважає за можливе стягнути з відповідачів в солідарному порядку, на користь позивача 5000 грн. витрат, затрачених останнім на правову допомогу, що підтверджується відповідною угодою та квитанцією про сплату вказаної суми коштів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1190, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212 -216, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди -задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 3641 грн. 42 коп., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 25000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди а всього, - 28641 грн. 42 коп.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 25489 грн. 94 коп., матеріальної шкоди, та 175000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди а всього, - 200489 грн. 94 коп.
Крім того, стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в солідарному порядку, на користь ОСОБА_7 -5000 грн., витрат, затрачених на юридичну допомогу.
В іншій частині позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 -відмовити за безпідставністю.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 286 грн. 41 коп. судового збору.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави 3219 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави О. М. Жилка