Іменем України
02.03.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЧУЖІ Ю.Г., КУШТАНА Б.П.
при секретарі СІДЕЙ І.І.
за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Іршавське районне сільськогосподарське підприємство «Іршавкомунгосп»», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про визнання недійсним договору іпотеки, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Форум» на рішення Іршавського районного суду від 17 жовтня 2011 р., -
18.08.2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до КП «Іршавське районне сільськогосподарське підприємство «Іршавкомунгосп»» (далі - КП «Іршавкомунгосп»). Мотивувала тим, що 17.01.2008 р. КП «Іршавкомунгосп» уклало із АКБ «Форум» (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум») договір іпотеки, яким було забезпечено виконання перед банком за кредитним договором від 17.01.2008 р. зобов'язань приватного підприємця ОСОБА_3 - сина директора КП «Іршавкомунгосп» ОСОБА_4. Договір укладено із порушенням вимог законодавства. Так, оскільки КП «Іршавкомунгосп» виступило майновим поручителем за ПП ОСОБА_3, у випадку порушення тим зобов'язань за кредитним договором буде звернено стягнення на майже все нерухоме майно підприємства, що належить власникам майнових паїв у ньому, хоча останні рішення про погашення чужих боргів у такий спосіб не приймали. Директор підприємства без відповідного рішення загальних зборів не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності. Директор діяв недобросовісно і подав нотаріусу підроблений протокол зборів учасників підприємства про нібито прийняття рішення щодо можливості укладення вищезгаданого договору іпотеки. Крім того, директор, як представник підприємства, уклав договір із перевищенням повноважень і угода не буда у подальшому схвалена учасниками підприємства. Посилаючись на ці обставини, на положення ст.ст. 92, 98, 203, 215, 241 ЦК України, позивачка просила визнати недійсним договір іпотеки, укладений 17.01.2008 р. КП «Іршавкомунгосп» із АКБ «Банк Форум», судові витрати просила покласти на відповідача.
Справа розглядалася судом неодноразово. Останнім рішенням Іршавського районного суду від 17.10.2011 р. позов задоволено: визнано недійсним договір іпотеки від 17.01.2008 р., укладений між АКБ «Форум» та КП «Іршавкомунгосп».
ПАТ «Банк Форум» ставить в апеляції питання про скасування рішення суду та відмову в позові, вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, позивачка не має права вимоги, яку пред'явила.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки ОСОБА_1, яка апеляцію підтримала, директора КП «Іршавкомунгосп» ОСОБА_4, який позов та апеляцію визнав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності представника апелянта, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
За приписами ЦПК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 3 ч. 1, ст. 15 ч. 1); цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування пред'явлених вимог лежить на позивачеві і таке не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 11, 57-61); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215).
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до Установчої угоди про заснування Колективного підприємства «Іршавське районне сільськогосподарське підприємство «Іршавкомунгосп»», затвердженої загальними зборами засновників підприємства 23.09.1999 р. (протокол № 3), підприємство створено на підставі Законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про власність» (ст. 2), за рахунок внесків учасників створено статутний фонд у розмірі 87100,00 грн., засновниками підприємства є його трудовий колектив із внеском до статутного фонду 34,4 тис. грн., ВО «Закарпаткомунремсільбуд» - 46,1 тис. грн., КСГП «Радянське Закарпаття» - 0,5 тис. грн., КСГП «Радянська Україна» - 1,0 тис. грн., КСГП «Перемога» - 1,0 тис. грн., КСГП «Перше Травня» - 0,6 тис. грн., КСГП «Виноградар» - 1,0 тис. грн., КСГП «Червоний партизан» - 0,5 тис. грн., КСГП «Карпати» - 1,0 тис. грн. і КСГП ім. Горького - 1,0 тис. грн. (ст. 3) (а.с. 137-141 т. 1). Протоколом № 3 від 23.09.1999 р. затверджено і Статут підприємства (а.с. 128-136 т. 1), у зборах засновників брали участь і голосували за відповідні питання члени трудового колективу, включно із ОСОБА_1 (а.с. 27-29 т. 2). 29.11.1999 р. КП «Іршавкомунгосп» зареєстровано як юридичну особу (а.с. 12 т. 1).
Протоколом № 1 від 22.11.2004 р. зборів членів колективу КП «Іршавкомунгосп» затверджено список засновників-пайовиків членів колективу з розподілом внесених часток до статутного фонду підприємства на загальну суму 34400,00 грн. (додаток № 1), де під № 4 значиться ОСОБА_1 із внеском у розмірі 1890,00 грн. (а.с. 30-31 т. 2). Факт внесення ОСОБА_1 відповідно до установчої угоди від 23.09.1999 р. коштів у розмірі 1890,00 грн. стверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 18 від 22.04.2000 р., розмір її частки в статутному фонді за письмовим підтвердженням підприємства становить 5,3% (а.с. 196, 214 т. 1). З нової редакції Статуту КП «Іршавкомунгосп» (п.п. 1.2., 5.1. і 5.2.), зареєстрованої 21.08.2006 р., убачається, що у числі засновників підприємства із статутним фондом у 87100,00 грн. і надалі значиться, зокрема, КП «Іршавкомунгосп» із внеском у 34,4 тис. грн. (а.с. 66-70 т. 1). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.02.2012 р., до переліку засновників підприємства із відповідними внесками до статутного фонду входять: КП «Іршавкомунгосп» (34400,00 грн.); ОВО «Закарпаткомунремсільбуд» (46100,00 грн.); ТОВ «Обрій» (500,00 грн.); ТОВ «Золотий колос» (500,00 грн.); ТОВ «Гроно» (1000,00 грн.); ТОВ «Україна» (1000,00 грн.); ТОВ «Колос» (600,00 грн.); ТОВ «Карпати» (1000,00 грн.); ТОВ «Виноградар» (1000,00 грн.); ТОВ «Верховина» (1000,00 грн.) (а.с. 57-60 т. 2).
З листів Іршавської РДА від 31.08.2011 р. № 1872/02-13, Міськрайонного управління Держкомзему у м. Іршаві та Іршавському районі Закарпатської області від 27.02.2012 р. № 595, Управління агропромислового розвитку Іршавської РДА від 20.12.2012 р. № 42 (а.с. 53-55 т. 2), інших матеріалів справи вбачається, що КП «Іршавкомунгосп» не є правонаступником колишнього колгоспу, до переліку КСГП, земельні ділянки та майно яких підлягали розпаюванню, не входить, земель сільськогосподарського призначення підприємство не має, і, оскільки воно створено трудовим колективом й іншими суб'єктами господарювання, майнові сертифікати у порядку розпаювання майна сільськогосподарських підприємств для цього підприємства не видавалися.
Створення підприємства регулювалося чинним на відповідний час законодавством. Згідно із ст. 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 4, 6, 20, 21, 23 Закону України «Про власність», в Україні існувала колективна власність; суб'єктами права колективної власності визнавалися, зокрема, трудові колективи державних підприємств, колективні підприємства; право колективної власності виникало на підставі добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, різного роду господарських товариств і об'єднань, викупу колективами трудящих державного майна, безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, цивільно-правових угод тощо; у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників, на вклад нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Створення та діяльність колективного підприємства узгоджувалися також із положеннями Законів України «Про підприємництво» (ст.ст. 2, 3, 5, 6), «Про підприємства в Україні» (ст.ст. 1, 2, 5, 10). Підприємство було створене в порядку, встановленому саме цим законодавством, і, попри зміни в законодавстві щодо права власності та діяльності суб'єктів господарювання, не змінило своєї організаційно-правової форми, а попри наявність слів «сільськогосподарське підприємство» у повній назві підприємства, воно не є колективним сільськогосподарським підприємством у розумінні Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (ст.ст. 1, 3, 5, 9 та ін.).
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 є засновником КП «Іршавкомунгосп» незважаючи на те, що в установчій угоді, статуті та реєстраційних документах підприємства не відображено її особистий вклад у майні підприємства, який фактично враховується у загальній сумі вкладів членів трудового колективу підприємства. Водночас відсутність такої фіксації вкладу працівника є порушенням його прав, що, утім, знаходиться за межами предмету спору, а учасники підприємства не позбавлені права врегулювати відповідні відносини окремо.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 17.01.2008 р. банк за договором № 0043/07/26-KLI надав підприємцю ОСОБА_3 кредит у розмірі 495000,00 грн. під 16% річних із строком користування коштами по 16.01.2009 р. (а.с. 7-8 т. 1). На забезпечення виконання позичальником зобов'язань банк уклав цього ж дня із КП «Іршавкомунгосп» іпотечний договір, за яким підприємство передало в іпотеку належний йому майновий комплекс загальною вартістю нерухомості у 897699,00 грн. (а.с. 9-11 т. 1). Постановою Іршавського районного суду від 16.09.2009 р., що набрала законної сили, директора КП «Іршавкомунгосп» ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 364 ч. 1 і ст. 366 ч. 1 КК України, у зв'язку з дієвим каяттям (ст. 45 КК України), кримінальну справу закрито (а.с. 47). У порядку кримінального судочинства встановлено, що ОСОБА_4 з корисливих мотивів, діючи у своїх інтересах та в інтересах свого сина ОСОБА_3 вчинив зловживання службовим становищем та службове підроблення, а саме - підписав, засвідчив печаткою та подав нотаріусу фіктивний витяг з протоколу зборів засновників КП «Іршавкомунгосп» від 20.09.2007 р. про передачу майна в іпотеку на забезпечення вищезазначених зобов'язань, що уможливило надання кредиту.
Ґрунтуючись на цих фактах і беручи до уваги відсутність доказів схвалення засновниками підприємства дій директора, посилаючись на ст. 241 ч. 1 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про вчинення директором правочину з перевищенням повноважень, а відтак - і про його недійсність, тому задовольнив позов учасника підприємства. Між тим, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки рішення не відповідає обставинам справи, а своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За змістом ст.ст. 11-16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з правочинів, особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, судовий захист цивільного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання здійснюється у спосіб, передбачений ст. 16 ч. 2 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як за вищенаведеним законодавством, так і за нормами ЦК України, чинного на час укладення оспорюваного договору (ст.ст. 25, 26, 30, 80, 91, 92, 96, 316-319, 328), ГК України (ст. 66), фізична та юридична особи, в т.ч., власник (засновник) і створена ним юридична особа виступають у цивільному обороті самостійно, власник (засновник) не відповідає за зобов'язаннями створеної ним юридичної особи, а вона не відповідає за зобов'язаннями власника (засновника), крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи, майно, передане у статутний фонд підприємства його засновниками, майно, набуте підприємством у власність з інших джерел, належить підприємству, власник здійснює своє право власності на свій розсуд, в т.ч., шляхом вчинення правочинів.
ОСОБА_1 як учасник підприємства вправі брати участь в управлінні ним (п. 4.1. Статуту), проте, не має відособлених прав на майно підприємства. Учасник підприємства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників підприємства та самого підприємства поза відносинами представництва (ст.ст. 237, 244 ЦК України, ст. 38 ЦПК України), а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників підприємства. Проте, саме такий позов фактично пред'явила ОСОБА_1, тоді як докази наявності у неї повноважень на представництво інтересів інших учасників підприємства чи самого підприємства у справі немає, як відсутні й дані про те, що власне КП «Іршавкомунгосп» ставило питання про недійсність правочину. Крім того, діючи по суті в інтересах підприємства, позивачка до нього ж пред'явила вимоги, що має наслідком фактичний збіг позивача і відповідача в одній особі, за наявності якого спір не може мати місця. У справі немає доказів порушення суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу позивачки, яка ставить питання про недійсність забезпечувального правочину, предметом якого є майно, що належить підприємству, а також вказує на можливість порушення права в майбутньому внаслідок імовірного звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто, йдеться про припущення щодо обставин, які, на думку позивачки, ще лиш можуть виникнути. Тому і від власного імені позивачки вимоги не можуть вважатися обґрунтованими.
Отже, установлений факт неправомірних дій директора підприємства під час укладення оспорюваного договору сам по собі не свідчить про порушення цивільного права позивачки, остання не мала цивільно-правових підстав вимагати його захисту шляхом пред'явлення даного позову.
Насамкінець, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав і в порядку, установлених законом (ст.ст. 203, 215 ЦК України). Позивачка, не будучи стороною правочину і пред'явивши позов про визнання його недійсним лише до КП «Іршавкомунгосп», не врахувала, що за вимогою про визнання недійсним договору, пред'явленою третьою особою, відповідачами є сторони договору, тоді як ПАТ «Банк Форум» (іпотекодержатель) не був відповідачем у справі. Участь банку в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, неналежного процесуального статусу банку не усуває, а, отже, права цього учасника процесу - порушує. Усупереч положенням ст. 10 ч. 4, ст.ст. 32, 33 ЦПК України, суд не роз'яснив учасникам процесу наслідки невчинення процесуальних дій, не обговорив питання про належну участь у справі іпотекодержателя.
Суд першої інстанції залишив поза увагою вищенаведені обставини, що виключали можливість задоволення позову. Заява директора КП «Іршавкомунгосп» ОСОБА_4 про визнання позову та апеляції, зроблена в апеляційному суді, не може бути взята до уваги, оскільки суд приймає визнання позову лише за наявності для того законних підстав, а якщо таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що має місце в даному випадку, суд продовжує судовий розгляд (ст. 174 ч. 4, ст. 300 ч. 5 ЦПК України).
Відтак, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам 212-215 ЦПК України, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення - скасувати, у позові - відмовити.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити, рішення Іршавського районного суду від 17 жовтня 2011 р. - скасувати, у позові ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Іршавське районне сільськогосподарське підприємство «Іршавкомунгосп»» про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді