11 січня 2012 року 12:57 Справа № 2а-0870/11950/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Садового І.В.
при секретарі судового засідання - Гайдай А.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1
до: Запорізького обласного військового комісаріату
про: визнання протиправним та скасування п.5 рішення від 15.11.2011 №11 та зобов'язання вчинити певні дії
14.12.2011 ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування п.5 рішення комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України у формі протоколу засідання зазначеної комісії №11 від 15.11.2011 в частині відмови у визначенні позивача учасником бойових дій та зобов'язати комісію визнати позивача учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Ухвалою суду від 19.12.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/11950/11, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 04.01.2012. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.01.2012.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 11.01.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові та додаткових поясненнях. Вважає п.5 рішення комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України у формі протоколу засідання комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України №11 від 15.11.2011 в частині відмови у визначенні його учасником бойових дій, протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Згідно п.5 Протоколу засідання комісії ЗОВК №11 від 15.11.2011 єдиною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні позивача учасником бойових дій є те, що «Армянська РСР, Азербайджанська РСР не входить до Переліку держав та періодів ведення бойових дій на їх території, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63. Однак зазначений Перелік не є вичерпним. Під визначенням «інші країни після 1979 року», яке міститься в Постанові КМУ № 63 від 08.02.1994, слід розуміти в т.ч. і колишній Союз РСР. На підтвердження факту відряджень для виконання завдань по охороні громадського порядку в умовах надзвичайного стану до Азербайджанської РСР та Армянської РСР було надано архівну довідку Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України №999 від 17.10.2011 де зазначено, що рядовий ОСОБА_1, перебував в службових відрядженнях для виконання службово-бойових завдань в період: з 29.02.1988 по 31.03.1988 в м. Баку Азербайджанської РСР; з 15.05.1988 по 05.08.1988 в м.Єреван Армянської РСР; з 16.09.1988 по 25.12.1988 в м.Шуша Азербайджанської РСР, Армянської РСР. Крім того, всупереч вимогам п.8 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженого Міністерством оборони України від 08.04.2009 №158 його як заявника не було проінформовано про дату засідання Комісії, у зв'язку із чим він не міг надати ані пояснень, ані інших доказів. Просить позов задовольнити.
Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. Зазначає, що ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні його учасником бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка, оскільки Азербайджанська РСР та Армянська РСР не входить до Переліку держав та періодів ведення бойових дій на їх території, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1994 №63, а тому немає підстав для визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій у відповідності до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Отже, при розгляді заяви позивача про визнання його учасником бойових дій та видачі йому посвідчення встановленого зразка та відмовляючи йому в цьому комісія Запорізького ОВК з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Збройних Сил України діяла на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, законами України та постановами Кабінету Міністрів України. Просить у задоволенні позову відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Центрального архіву ГУ ВВ МВС України від 17.10.2011 №999, за документами військової частини 3217, рядовий ОСОБА_1 перебував у службових відрядженнях для виконання службово - бойових завдань в період:
- з 29.02.1988 по 31.03.1988 в м.Баку Азербайджанської РСР (накази №53, №79);
- з 15.05.1988 по 05.08.1988 в м.Єреван Армянської РСР (накази №117, 189);
- з 16.09.1988 по 25.12.1988 в м.Шуша Азербайджанської РСР, Армянської РСР (накази №224, №312).
10.11.2011 ОСОБА_1 звернувся до Запорізького ОВК із заявою, в якій просив розглянути питання про визнання його учасником бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка та яку було обліковано у Запорізькому ОВК 10.11.2011 за вх. №1639.
Як пояснив відповідач, дане звернення гр.ОСОБА_1 11.11.2011 було винесено на розгляд комісії Запорізького ОВК з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, за результатами розгляду якого комісією було винесено рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій, яке було оформлено протоколом комісії від 11.11.2011. №10 (пункт 2 протоколу).
Після засідання комісії, у цей же день (11.11.2011) діловодом комісії держслужбовцем Лашко Н.Л., було підготовлено проект відповіді на звернення. Вказана відповідь була зареєстрована у Запорізькому ОВК за вих.№с/23-1119 від 11.11.2011 та направлена заявнику.
Разом з цим, враховуючи, що переписка з громадянами з питань встановлення статусу учасників бойових дій ведеться окремо від діловодства комісії Запорізького ОВК з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, діловодом комісії Лашко Н.Л. були зроблені копії вищевказаного звернення ОСОБА_1 та доданих документів, які були передані до матеріалів комісії, оригінали ж вищевказаного звернення та доданих документів були долучені до матеріалів переписки з громадянами з питань встановлення статусу учасників бойових дій.
В зв'язку із зазначеним, документи ОСОБА_1 помилково були 15.11.2011 повторно подані секретарем на розгляд комісії та за результатами їх розгляду комісією знов було прийнято аналогічне за змістом рішення про відмову у визнанні гр. ОСОБА_1 учасником бойових дій, яке було оформлено протоколом №11 від 15.11.2011.
За запитом представника гр.ОСОБА_1 щодо видачі копії рішення комісії, Запорізьким ОВК було видано витяг саме із протоколу №11 від 15.11.2011, який є предметом оскарження у цій справі.
10.01.2012 комісією прийнято рішення від 10.01.2012 (протокол №1) про скасування попереднього рішення комісії у частині відмови у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій, а саме пункту 2 протоколу №10 від 11.11.2011.
Згідно п.5 Протоколу засідання комісії ЗОВК №11 від 15.11.2011 ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні його учасником бойових дій у відповідності до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з тих підстав, що Армянська РСР, Азербайджанська РСР не входить до Переліку держав та періодів ведення бойових дій на їх території, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши представлені докази у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, де також міститься вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, але інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР відносно військових фахівців.
Виходячи із вищенаведених норм законодавства, при вирішенні питання щодо визнання позивача учасником бойових дій, необхідно одночасне підтвердження двох обставин:
- перебування (проходження служби чи перебування у відрядженні) на території країни, яка визначена вищенаведеним Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63, та в певний період, який також визначений зазначеним Переліком;
- безпосередньої участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ під час перебування на території іншої ніж колишній Союз РСР країні.
У Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1994 №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», Азербайджанська РСР та Армянська РСР не значаться.
Разом з тим, відповідно до примітки №6 Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1994 №63 до позиції «інші країни після 1979 року» зазначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велись бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Зі змісту примітки №6 до Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Як встановлено судом, позивач до переліку таких осіб не відноситься.
Крім того, довідка Центрального архіву ГУ ВВ МВС України від 17.10.2011 №999, на яку посилається позивача, не містить відомостей, які б вказували на те, що він приймав участь у бойових діях чи забезпечував бойову діяльність військ (флотів).
З урахуванням викладеного та враховуючи те, що факт перебування позивача у період у 1988 році на території колишніх союзних республік де в цей час велись бойові дії не підтверджений належними доказами, суд вважає не доведеним участь позивача у військових операціях, а тому Комісією Запорізького ОВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних Силах України правомірно прийнято рішення, яке оформлено протоколом засідання комісії від 15.11.2011 №11, про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» порядок видачі посвідчень ветеранам війни встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Закону, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни. Відповідно до абз.2 п.3 зазначеного Положення учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій». У відповідності до абз.1 п.7 зазначеного Положення «Посвідчення учасника бойових дій» і нагрудний знак видаються органами Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державного департаменту з питань виконання покарань, Управління державної охорони, ДПА, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку за місцем реєстрації ветерана.
У відповідності до вищенаведених норм при обласних військових комісаріатах створені відповідні комісії, які діють згідно Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 №158 (далі - Положення про комісії), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2009 за №428/16444.
Згідно п.6 зазначеного Положення про комісії, на комісії при обласних військових комісаріатах, покладається вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з числа осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на обліку у військових комісаріатах.
Пунктом 8 вказаного Положення про комісії визначено, що комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів: довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака «За разминирование»; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; партійних документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін)
З огляду на вищевикладене, визнання осіб учасниками бойових дій та видача їм відповідних посвідчень про право на пільги можливе за наявності визначених Положенням про комісії документів, що підтверджують обставини, які відповідають змісту хоча б одного із пунктів статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, обставини проходження позивачем військової служби не підпадають під дію жодного пункту статті 6 зазначеного Закону, в тому числі і під дію ч.1 п.2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до матеріалів справи в якості доказів фотографій, оскільки надані фотографії не підтверджують участь позивача у бойових діях.
Посилання позивача на порушення відповідачем п.8 Положення про комісії щодо не повідомлення заявника про засідання комісії не є підставою для задоволення позову, оскільки предметом позову не є протиправність дій відповідача щодо прийняття та розгляду заяви позивача.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного та враховуючи те, що позивачем не доведено протиправність дій Запорізького обласного військового комісаріату щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій і дій щодо відмови у видачі йому посвідчення встановленого зразка, а також враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів протиправності дій відповідача при винесення, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування п.5 рішення комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України у формі протоколу засідання зазначеної комісії №11 від 15.11.2011 в частині відмови у визначенні позивача учасником бойових дій та зобов'язати комісію визнати позивача учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В.Садовий
Постанова складена у повному обсязі 16.01.2012