28.02.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого ? Машкаринця І.М.,
суддів ? Дідика В.М., Дорчинець С.Г.
з участю прокурора ? Лемака Р.В.
захисника ? ОСОБА_5
засудженого? ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника Ужгородського міжрайонного прокурора на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 листопада 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Матієво, Виноградівського району Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1, угорець, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючий, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимий, громадянин України,-
засуджений за ч.2 ст.332 КК України на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу змінено з взяття під варту на підписку про невиїзд та звільнено з під варти в залі суду.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому,15 серпня 2011 року вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою на ім'я «ОСОБА_1» щодо сприяння в організації незаконного переправлення, поза пунктами пропуску через державний кордон України в Словацьку Республіку, вихідців з Республіки Афганістан ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
На виконання досягнутої злочинної домовленості, ОСОБА_6 близько 23 години 15 серпня 2011 року прибув у визначене місце біля кладовища на околиці с.Гута Ужгородського району Закарпатської області, куди невстановленими слідством особами легковим транспортом були доставлені вищевказані нелегальні мігранти.
Як колишній військовослужбовець Чопського прикордонного загону, будучи обізнаним про місця проходження державного кордону України та добре орієнтуючись, як місцевий житель, на прилягаючій до кордону місцевості, ОСОБА_6 визначив маршрут слідування до інженерно-загороджувальних споруд державного кордону та місце переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон України в районі 257-258 прикордонних знаків на ділянці відділу прикордонної служби «Кам'яниця» Чопського прикордонного загону.
Слідуючи разом з особою на ім'я «ОСОБА_1» та вищевказаними нелегальними мігрантами визначеним маршрутом, ОСОБА_6 в районі 253-254 прикордонних знаків наказав нелегальним мігрантах залишатись на місці, а сам у супроводі «Дмитра» продовжив свій рух у напрямку державного кордону України з метою дослідження прилягаючої до кордону території для виявлення можливої присутності прикордонного наряду.
16 серпня 2011 року біля 7 год.50 хв., під час руху в напрямку 257-258 прикордонних знаків, на відстані близько 100 метрів від лінії державного кордону України, ОСОБА_6 був виявлений і затриманий прикордонним нарядом, який в подальшому, біля 8 год. 20 хв. цього ж дня, виявив і затримав супроводжуваних ОСОБА_6 чотирьох нелегальних мігрантів, вихідців з Республіки Афганістан.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не заперечуючи фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання з застосуванням ст.75 КК України, ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати і постановити новий, яким ОСОБА_6 призначити покарання без застосування ст.75 КК України.
В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, не врахував, що засудженим вчинений тяжкий злочин на грунті нелегальної міграції, який представляє собою підвищену суспільну небезпеку.
В доповненні до апеляції, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, прокурор просить вирок скасувати з поверненням на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
В обґрунтування доводів, викладених у доповненні до апеляції, прокурор вказує, що суд вийшов за межі судового розгляду, кваліфікуючи дії засудженого за ч.2 ст.332 КК України як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон, в той час як формулюючи у мотивувальній частині вироку обвинувачення ОСОБА_6, визнав його винним тільки в сприянні вчиненню незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Окрім того, суд безпідставно обмежив обсяг доказів, які підлягали дослідженню в судовому засіданні тільки допитом підсудного, який тільки частково визнав фактичні обставини справи щодо своєї участі в незаконному переправленні осіб через державний кордон України.
Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржений.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію з доповненнями і просить вирок скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисника, які просять вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.275 КПК України розгляд справи проводиться тільки в межах пред'явленого підсудному обвинувачення.
В порушення зазначених вимог процесуального закону, яким забезпечується конституційне право підсудного на захист, суд вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, кваліфікуючи його дії за ч.2 ст.332 КК України як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон, в той час як у сформульованому в мотивувальній частині вироку обвинуваченні визнав засудженого винним тільки в сприянні вчиненню незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з приводу чого ОСОБА_6 і було пред'явлено обвинувачення досудовим слідством.
Недодержання судом вимог закону щодо меж судового розгляду є істотним порушенням права підсудного на захист, про що обґрунтовано зазначено в апеляції прокурора, яка з цих підстав підлягає до часткового задоволення.
Крім того, обсяг доказів, які підлягали дослідженню в судовому засіданні, суд, за згодою учасників судового розгляду, обмежив тільки допитом підсудного.
Відповідно до положень ч.3 ст.299 КПК України необхідною умовою недоцільності дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи є їх визнання учасниками судового розгляду.
Як убачається з протоколу судового засідання, показання ОСОБА_6, за своїм змістом ( т.2, а.с.-2), не давали суду підстави для однозначного висновку про те, що ця особа визнавала фактичні обставини вчиненого ним злочину щодо сприяння в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон шляхом надання порад і вказівок щодо найбільш зручного маршруту руху до державного кордону, визначення місця і часу його незаконного перетину, усунення перешкод під час руху до кордону та координації дій групи нелегальних мігрантів.
Неконкретні покази підсудного під час його поверхового допиту в судовому засіданні, щодо своєї ролі у вчиненому злочину, на думку колегії суддів, не свідчать про добровільність правової позиції підсудного та розуміння ним наслідків прийняття фактичних обставин справи як таких, що не потребують дослідження під час судового розгляду справи, що робить помилковим рішення суду про проведення скороченого слідства в справі.
Допущене судом порушення вимог кримінально-процесуального закону при визначенні обсягу доказів, які підлягали дослідженню в судовому засіданні, є істотним, так як перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити, законний і обґрунтований вирок.
Допущені судом порушення вимог закону обумовили порушення права засудженого на захист і є передбаченою п.3 ч.2 ст.370 та ч.2 ст.374 КПК України підставою для скасування вироку та повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно усунути зазначені порушення та постановити законний і обґрунтований вирок.
Враховуючи, що вирок підлягає скасуванню у зв»язку з допущеними судом істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а покарання ОСОБА_6, всупереч вимогам ст.65 КК України, судом призначено без дослідження у судовому засіданні даних про особу засудженого, колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляції щодо м»якості призначеного покарання, які підлягають перевірці при новому розгляді справи.
Керуючись ст.ст.365, 366 та 374 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6 скасувати, справу повернути на новий розгляд до цього ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід підсудному ОСОБА_6 залишити попереднім - підписку про невиїзд.
Судді: