17 жовтня 2011 року Колегія суддів апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Черевка П.М.
суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.
за участю секретаря: Корби Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Управління Південного оперативного командування - ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Південного оперативного командування про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,
ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до Управління Південного оперативного командування про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, посилаючись на те, що він перебував на військовій службі та знаходився на продовольчому та фінансовому забезпечені в штабі Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування. Наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 лютою 2007 року № 70 був звільнений у запас за пунктом 67 підпункт «в» (у зв'язку зі скороченням штатів), з правом носіння військової форми одягу. Наказом начальника штабу ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування (по стройовій частині) від 23.03.2007 року № 62 був виключений зі списків особового складу управління з 23.03.2007 р.
Частиною 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, позивачу, як військовослужбовцю, державою було передбачено і гарантовано право па одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за його бажанням грошової компенсації замість них. Кабінетом Міністрів України від 12 березня 1996 року №316 були встановлені та затверджені норми забезпечення продовольчими пайками. До 10.03.2000 року, позивач забезпечувався продовольчим пайком за нормою №7 вищезазначеної постанови, яка передбачала пайок із дев'яті найменованій продуктів для видачі на руки на одну людину на добу. У порушення вимог статті 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, яка забороняє обмежувати військовослужбовців у правах, визначених законодавством України, дія ч. 2 ст. 9 Закону, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них була призупинена Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів” від 17.02.2000 року. У зв'язку з обмеженням Законом від 17.02.2000 року №1459, позивач продовжуючи виконувати сумлінно свої службові обов'язки за займаною посадою, після 11.03.2000 року не отримував продовольчого пайка або грошової компенсації замість нього, гарантованих ст. 9 ч. 1. Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”; ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України” у редакції від 05.10. 2000 року, а також ст.17 Конституції України.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений повністю.
Не погоджуючись з постановою суду представник Управління Південного оперативного командування - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував на військовій службі в штабі Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування і не отримував пі пайка ні компенсацію за продовольчий пайок з 11.03.2000 року, по день звільненим, тобто по 22.03.2007 року. Законодавством України позивачу було надано право на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за його бажанням грошової компенсації замість них. Потім це право, всупереч законодавству та Конституції України, Основного Закону України було призупинено Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів” віл 17.02.2000 року без встановлення строку дії цих обмежень. На сьогодні Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” у редакції із змінами, які набрали чинності з 01.01.2007 року, ст. 9-1 передбачено продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, яке також гарантовано ч.1. ст.9 вищезазначеного Закону, а права на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або грошової компенсації замість них з 01.01.2007 року вже не передбачені у частині 2 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, тому не можливо з 01.01.2007 року призупиняти ці права військовослужбовців Законом від 17.02.2000 року, який в цієї частині втратив фактично свою юридичну силу.
Наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 лютою 2007 року № 70 ОСОБА_2 був звільнений у запас за пунктом 67 підпункт «в» (у зв'язку зі скороченням штатів), з правом носіння військової форми одягу. Наказом начальника штабу ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування (по стройовій частині) від 23.03.2007 року № 62 був виключений зі списків особового складу управління з 23.03.2007 р. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Також судом першої інстанції, виходячи з положень ст. 17 Конституції України, ст. 18 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зроблено висновок, що дії відповідача у зв'язку з відмовою сплатити компенсацію за не отримане продовольче забезпечення є неправомірними.
Проте на думку суду апеляційної інстанції, вказані висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки зроблені без належного системного аналізу норм матеріального права відносно правових підстав виникнення права на отримання військовослужбовцями речового забезпечення передбаченого ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на це колегія суддів зазначає наступне.
Починаючи з 2001 року в Державному бюджеті України, кошти на придбання продуктів харчування за нормою №7 або на компенсацію замість них Міністерству оборони України не виділялось.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави речового забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.
Право на отримання військовослужбовцями речового забезпечення передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У ч.4 цієї статті також вказано, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань» не передбачає можливість отримання продовольчого пайка на руки офіцерами або отримання грошової компенсацію замість нього.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року № 1459/3 (який набрав чинності 11.03.2000 року), була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу при стажі служби понад 20 років в розмірі до 70 відсотків грошового забезпечення, а при стажі служби понад 25 років - в розмірі до 90 відсотків грошового забезпечення. При цьому порядок та умови виплати зазначених надбавок, як прямо зазначено в Указі, визначаються Міністром оборони України.
На підставі названого Указу Президента України, Міністром оборони України 26 травня 2003 року було видано наказ № 149 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за № 411/7732), яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України. Крім того, відповідно до п. 2 зазначеного наказу розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до п 1.2 зазначеної вище Інструкції, особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять військову службу за контрактом і які мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у таких розмірах: понад 5 років -до 10; понад 10 років -до 30; понад 15 років -до 50; понад 20 років -до 70; понад 25 років -до 90.
Міністром оборони України були встановлені розміри щомісячної надбавки в межах граничних розмірів, передбачених Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу", виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, збільшення якого можливе лише шляхом внесення змін до Законів України про Державний бюджет на відповідний рік.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Управління Південного оперативного командування - ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року - скасувати.
Постановити нову, якою у задоволені позову ОСОБА_2 до Управління Південного оперативного командування про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий ______________________________________ П.М. Черевко
Судді ______________________________________ І.А. Артеменко
______________________________________ В.О. Суворов