Справа № 2-241/2012
13 березня 2012 року
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Степаненка Ю.І.,
за участю секретаря Левицької І.П.,
представника позивача по довіреності ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,
Позивач Публічне акціонерне товариство “Кременчуцький сталеливарний завод” 31 жовтня 2011 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 61 364 гривень 47 копійок в порядку регресу та судових витрат у справі, пов'язаних з оплатою судового збору у сумі 613,64 гривень, витрат на ІТЗ в сумі 120 гривень, який уточнив 06 березня 2012 року.
В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що згідно наказу №53 від 30.01.1997 року відповідач ОСОБА_2 був прийнятий на роботу водієм до ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”. 16 листопада 2009 року на 295 км (+850 метрів) автомобільної дороги “Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя” сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” та автомобіля “Опель Вектра”, державний номер НОМЕР_2, що належить Державному підприємству “Придніпровський ЕТЦ”. За кермом автомобіля МАЗ, державний номер НОМЕР_1, перебував ОСОБА_2 Згідно постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 грудня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю “Опель Вектра”, державний номер НОМЕР_2 нанесено шкоду.
15 лютого 2011 року рішенням господарського суду Полтавської області зобов'язано стягнути з ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” на користь ДП “Придніпровський ЕТЦ” 60 348,90 гривень майнової шкоди, завданої внаслідок вказаної ДТП, 779,57 гривень витрат по сплаті держмита, 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” виконало рішення господарського суду Полтавської області та виплатило на користь ДП “Придніпровський ЕТЦ” суму 61 364,47 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 6457 від 7 червня 2011 року.
Тому, на думку позивача, відповідач, як працівник підприємства, повинен нести повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків. Оскільки відсутня можливість покриття шкоди ОСОБА_2 із своєї заробітної плати, ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” вимушений з підстав статей 1166,1172,1187,1191 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 136 Кодексу законів про працю України, статті 88 ЦПК України звернутися з вказаним позовом до суду про відшкодування шкоди в порядку регресу та стягнення судових витрат.
У судовому засіданні представник позивача по довіреності ОСОБА_1 позов підтримав, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в сумі 61 364,47 гривень та судові витрати в сумі 733,64 гривень, в обгрунтування позову пояснив так, як викладено вище в описовій частині рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав повністю, не заперечував проти стягнення з нього на користь позивача матеріальної шкоди в порядку регресу та судових витрат у вказаній позивачем сумі, яку він має намір поступово погашати.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що 16 листопада 2009 року на автомобільній дорозі “Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя”, на 295 км (+850 метрів), сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ-5334, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”, за кермом якого під час виконання трудових обов'язків перебував водій ОСОБА_2, з вини якого було допущено зіткнення з автомобілем “Опель Вектра”, державний номер НОМЕР_2, що належить Державному підприємству “Придніпровський ЕТЦ”, у зв'язку з чим цей автомобіль було механічно пошкоджено та нанесено матеріальну шкоду (а.с.7).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 лютого 2011 року, яке набрало законної сили 18 квітня 2011 року, за наслідками вказаної ДТП з підстав статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України та норм ГПК України стягнуто з ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” на користь ДП “Придніпровський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” 60 348,90 гривень майнової шкоди, 779,57 гривень витрат по сплаті держмита, 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.8-9,48-51). Правонаступником ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” є ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” (а.с.54-59,60-63).
Позивач ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” виконав рішення господарського суду Полтавської області та виплатив у відповідності з наказом суду (а.с.52) на користь ДП “Придніпровський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” матеріальну шкоду та судові витрати на загальну суму 61 364,47 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 6457 від 7 червня 2011 року (а.с.10).
Відповідач ОСОБА_2 згідно наказу № 53 від 30 січня 1997 року був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів автотранспортного цеху ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”, де працював до звільнення за власним бажанням 16 листопада 2011 року згідно наказу № 547 (а.с.53), розпорядженням по АТЦ за ним з 03 серпня 2009 року був закріплений автомобіль МАЗ-5334, державний номер НОМЕР_1 (а.с.11).
З вини відповідача ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків була заподіяна шкода підприємству ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”.
Середній місячний заробіток відповідача, виходячи з виплат за попередні повні два місяці роботи на підприємстві перед його звільненням, складав 2870,20 гривень (за вересень 2456,15 гривень + за жовтень 3284,24 гривень : 2), з чим повністю погодилися сторони в судовому засіданні (а.с.67 ).
У роз'ясненні п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” вказано, що за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством, з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що грунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
У відповідності з частинами 1,2,3 статті 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Згідно статті 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
За змістом статті 138 Кодексу законів про працю України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Вимоги позивача в суді доведені частково на суму 2870,20 гривень, що складає 4,68 %.
Відповідно до ч.4 статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Така ухвала у справі про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову була постановлена судом.
За таких обставин суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” матеріальну шкоду в порядку регресу в межах середнього заробітку відповідача.
Згідно ч.1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вимоги позивача про стягнення судових витрат підлягають задоволенню частково на суму 34,33 гривень (733,64 х 4,68%).
Керуючись статтями 10,11,60,88,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” матеріальну шкоду у сумі 2 870,20 гривень, судових витрат у сумі 34,33 гривень, а всього 2 904 (дві тисячі дев'ятсот чотири) гривень 53 копійки.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд.
Суддя Ю. І. Степаненко