21 грудня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Каранфілової В.М.
суддів - Фальчука В.П., Михайлова В.О.
при секретарі - Йовенко К.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Великомихайлівському районі Одеської області на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10.11.2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Великомихайлівському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
11.08.2009 року позивачка. звернулась до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в Великомихайлівському районі Одеської області в якому просила постановити рішення, яким визнати відмову відповідача щодо сплати їй соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком безпідставною та зобов'язати нарахувати і виплатити їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.
Постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10.11.2009 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано противоправною відмову управління пенсійного фонду у Великомихайлівському районі Одеської області по виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 10.11. 2009 року незаконною та зобов'язано управління пенсійного фонду України в Великомихайлівському районі Одеської області здійснити нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та зобов'язано управління здійснити перерахунок їй за період з 22.05.2008 року по 10.11.2009 року.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у позові, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухав суддю - доповідача, вивчив матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка являється пенсіонером і на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Відповідно до ст. 6 вказаного закону згідно до редакції статті, чинної на час розгляду і вирішення справи, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог щодо виплати вказаних надбавок за 2006 рік, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-1Ц «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік п. 17 ст. 77 виключено та статтею. 110 \викладеною цим законом у новій редакції \ встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року, а набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Таким чином з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти.
Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Такі умови не настали, тому підвищення до пенсій на 30 відсотків у 2006 році не могло бути здійснено.
Дії Пенсійного фонду в частині відмови про встановлення надбавки до пенсії за 2006 рік відповідають діючому законодавству і підстав для визнання цих дій неправомірними не вбачається. В цій частині суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці у позові.
Стосовно позовних вимог щодо виплати вказаних надбавок за 2007 рік.
Згідно з п.12 ч 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет» України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами \крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни», гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п.12 ч 1 ст.71 та ст.. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Таким чином позивачка мала право на виплату підвищення до пенсії з 09.07.2007 року і мала право на захист цього права.
Однак колегія не може погодитись з висновком суду, що строк її звернення до суду за захистом свого порушеного права не пропущений, оскільки порушення цього права носить триваючий характер.
За приписами ст.99 КАС України \редакція статті на час звернення до суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислювався з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач наполягає на відмові у позові і з цих підстав.
Належить враховувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивачки, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивачки на отримання підвищення до пенсії.
Оскільки позивачка звернулась за захистом своїх прав 11.08.09 року та поважних причин його пропущення у своїй заяві не навела, а доводи позивачки щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, колегія вважає, що у задоволені вимог позивачки за період з 09 липня 2007 року по 31.Х11.2007 року щодо проведення перерахунку пенсії за 2007 рік та визнання дій відповідача неправомірними і зобов'язання здійснити нарахування надбавки ОСОБА_1 за цей період необхідно залишити без розгляду.
За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що права позивачки за період з 09.07 2007 року не підлягають захисту у зв'язку з пропуском річного строку на звернення до адміністративного суду, а за період з 01.01.2007 р. до 09.07.2007 року їй слід відмовити у позові по суті у зв'язку з тим, що дія ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена.
Стосовно позовних вимог щодо виплати вказаних надбавок за 2008 рік.
Відповідно до п. 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України» на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що підвищення у такому розмірі виплачувалось позивачці з 01 січня 2008 року.
Положення п. 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими що не відповідають Конституції України, згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року.
Після прийняття Конституційним судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» в їх первинній редакції.
Таким чином колегія вважає, що встановлена неправомірна бездіяльність відповідача стосовно нарахування та підвищення до пенсії позивачці з 22 травня 2008 року, а позивачка мала право на виплату підвищення до пенсії з 22 травня 2008 року і мала право на захист цього права, з чого слідує, що у цьому році право позивачки на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" підлягало реалізації у період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Однак оскільки позивачка звернулася з позовом тільки 11.08.2009 року, то її вимоги підлягають задоволенню за період з 11.08.2008 року по 31.12.2008 року, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду на підставі вимог ст. 99 КАС України.
При цьому колегія вважає, що суми допомоги, виплачені у 2008 році позивачці у розмірі 10% прожиткового мінімуму підлягають зарахуванню при визначені підвищення до пенсії згідно з ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".
Судова колегія не приймає доводи апелянта щодо відсутності коштів на забезпечення виплати зазначеного підвищення до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справа "Кечко проти України" (заява №63134/00).
Керуючись ст.ст196, 198 ч 1 п 3 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
постановила:
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Великомихайлівському районі Одеської області задовольнити частково.
Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10.11.2009 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області по невиплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист війни» у розмірі 20% від мінімальної пенсії за період з 11.08.2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати управління пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист війни» за період з 11.08.2008 року до 31.12.2008 року. З урахуванням сум допомоги -10% прожиткового мінімуму виплачених у 2008 році.
У задоволенні вимог за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відмовити.
Позов ОСОБА_1. за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 11.08.2008 року залишити без розгляду.
В іншій частині постанову суду залишити без зміни.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом 20 днів з дня виготовлення її у повному обсязі.
Судді апеляційного суду Одеської області В.М.Каранфілова
В.О.Михайлов
В.П.Фальчук