(вступна та резолютивна частина)
«30» листопада 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.
суддів Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Граскової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління обласної ради з майнових відносин на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2011 року по цивільній справі за позовом Управління обласної ради з майнових відносин до ОСОБА_1, з участю 3-х осіб - виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та знесення,
Зважаючи на складність у викладанні повної ухвали суду, пов'язаної з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, апеляційний суд вважає на необхідне проголосити її вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління обласної ради з майнових відносин - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ О.О. Ткачук
______________________________________ Н.В. Ісаєва
«30» листопада 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.
суддів Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Граскової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління обласної ради з майнових відносин на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2011 року по цивільній справі за позовом Управління обласної ради з майнових відносин до ОСОБА_1, з участю 3-х осіб - виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та знесення,
У жовтні 2007 року Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради звернулося до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно заявлений до ОСОБА_1, з участю третіх осіб - виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та знесення, посилаючись на те, що згідно Положення про управління, затвердженого рішенням обласної ради від 10 листопада 2006 р. №109-У, з доповненнями від 6 червня 2008 року, управління обласної ради з майнових відносин є структурним підрозділом обласної ради з правом юридичної особи та в межах наданих повноважень захищає права та інтереси територіальних громад області з питань щодо майна спільної власності територіальних громад області. Відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради від 18 листопада 1964 року №759 «Про передачу приміщення школи №56 обласній дитячій екскурсійно-туристичній станції» всі приміщення школи №56 були передані на баланс обласної дитячої екскурсійно-туристичної станції (правонаступником якої є Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання), яка згідно з рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-ХХІ була включена до переліку майна спільної власності територіальних громад області. Також відповідно до рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006р. №73-У «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада» Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом спільної власності територіальних громад області. Управління обласної ради з майнових відносин, згідно з зазначеним рішенням, здійснює облік основних засобів та постійно аналізує ефективність використання та забезпечення збереження майна обласних підприємств, установ, організацій та закладів, бере участь у відповідних перевірках, що проводить обласна державна адміністрація у рамках делегованих їй повноважень, самостійно організовує та проводить відповідні перевірки. Так, на підставі розпорядження голови обласної ради від 07.07.2006р. №190/2006-ОР щодо перевірки ефективності використання, забезпечення збереження та достовірності обліку майна обласних підприємств, установ, організацій та закладів, обґрунтованості використання ними отриманих коштів фахівцями управління обласної ради з майнових відносин була проведена перевірка діяльності Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. У ході перевірки було встановлене, що ще у 1951 році керівництвом ЗОШ №56 (яка знаходилась за адресом: АДРЕСА_1 до 1964 року) для тимчасового проживання сім'ї працівників зазначеного закладу - ОСОБА_2 (батьки ОСОБА_1) було надано нежитлове приміщення загальною площею 30 кв.м. і в усному порядку дозволено проживати у зазначених приміщеннях. Того ж року ОСОБА_2 на нез'ясованих підставах була видана домова книга, відповідно до якої всі члени сім'ї були безпосередньо прописані у наданому приміщенні. Згодом за наявністю незаконної прописки, родина ОСОБА_1 самовільно, без будь-якого погодження з відповідними органами, у тому числі з гуманітарним центром та власником майна (обласною радою) зайняла 0,04 га земельної ділянки і збудувала будівлю загальною площею 72,8 кв.м. З метою отримання у власність самовільно збудовану будівлю та частини приміщень центру, ОСОБА_2 (ОСОБА_1) навмисно у всіх своїх зверненнях до різних інстанції називали дані приміщення житловими та вказували адресу: АДРЕСА_1, що дало їм можливість, присвоїти новобудовам літери «З» і «М» та надати їм статус житлових. Так, розпорядженням від 17.10.2003 р. №2548 Приморська районна адміністрація вирішила зберегти та вважати прийнятими в експлуатацію житлові будівлі літ. «З», «М», загальною площею 102,8 кв.м. по вул. Тіниста, в яких мешкає сім'я ОСОБА_1, та присвоїти зазначеним будівлям поштову адресу: м. Одеса, АДРЕСА_1. Згодом, ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності від 27.11.2003 р. № 028301 на два жилих будинки літ. «З», «М», загальною площею 102,8 кв.м., жилою площею 67,4 кв.м. З урахуванням зазначеного обласна рада звернулась до прокуратури Приморського району м. Одеси з проханням провести перевірку щодо незаконного привласнення об'єктів спільної власності територіальних громад області і вжити заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності за зазначені правопорушення. За результатами проведеної перевірки прокуратурою Приморського району м. Одеси винесено протест від 23.04.2007р. №1329вх07 на розпорядження Приморської районної адміністрації від 17 жовтня 2003р. №2548 «Про збереження житлових будівель літ. «З», «М» по АДРЕСА_1». Приморська райадміністрація, розглянувши протест прокуратури Приморського району від 23.04.2007р. №1329вх07 розпорядженням від 16.05.2007р. №956 скасувала розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 17 жовтня 2003р. №2548, яке було підставою для видачі свідоцтва про право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1. Таким чином, отримане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 на думку управління теж є незаконним та недійсним. Крім того, управління обласної ради з майнових відносин вважало також, що оскільки будівництво спірної будівлі здійснено без оформлення відповідних документів на земельну ділянку, без розроблення відповідної містобудівної документації, без погодження Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання як користувача земельної ділянки, на якій було здійснено будівництво, та обласної ради як власника Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання, то такі самовільно збудовані будівлі підлягають знесенню. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Судом в якості третіх осіб до участі у справі були залучені Одеській обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання, а також Приморська районна адміністрація Одеської міської ради.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідачка та її представник позов не визнали.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Одеської міської ради позов не визнав.
Представник третьої особи Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання позов визнав та просив його задовольнити.
Представник третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до суду не з'явився, про слухання справи був повідомлений належним чином.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2011 року у задоволені позову Управлінню обласної ради з майнових відносин до ОСОБА_1, третіх осіб виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання, Приморської райадміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та знесення було відмовлено.
На рішення суду Управлінням обласної ради з майнових відносин подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, а також не відповідає фактичним обставинам справи.
В судове засідання представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, а також представник виконавчого комітету Одеської міської ради не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що в справі є повідомлення про отримання судових повісток (а.с. 323-324).
Зі змістом ст.. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
У відповідності до ст.. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції встановлено, що в 1951 році керівництвом ЗОШ №56, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1, для проживання сім'ї працівників зазначеного закладу - ОСОБА_2 ( батьки ОСОБА_1) була надана житлова будівля, площею 30 кв.м. та видана домова книга, відповідно до якої всі члени сім'ї були безпосередньо прописані у наданому приміщенні. Правильність внесених записів у домову книгу неодноразово перевірялася посадовими особами органів внутрішніх справ, про що у книзі є відповідні відмітки. Тобто родина відповідачки постійно проживала та була прописана за вказаною адресою, починаючи з 1951 року. З цього ж року родина відповідачки ОСОБА_1 безперервно відкрито володіє спірними жилими будівлями. Протягом 50-ти років ОСОБА_1. та її родина здійснює заходи по утриманню та експлуатації будівель, підтримки їх в технічно полагодженому та санітарному вигляді, сплачує комунальні послуги. Таким чином, родина відповідачки ОСОБА_1 спірними жилими будівлями безперервно відкрито володіє на протязі 50-ти років.
Також судом було встановлено, що згідно з наказом управління освіти Одеської обласної державної адміністрації від 28 серпня 1992 року №95 Одеська обласна станція юних туристів була перетворена в Одеський обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді, на базі якого розпорядженням облдержадміністрації від 13 червня 1997 року № 4І7/А-97 був створений Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання. Як вбачається зі Свідоцтва про право власності від 28 жовтня 2004 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області, в особі Одеської обласної ради належать на праві комунальної власності тільки нежилі будівлі літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Ж» загальною площею 993,1 кв.м., бойлерна літ. «Л», вбиральня літ. «Е», розташованих в АДРЕСА_1., а згідно з рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №759 від 18 листопада 1964 року та свідоцтва про право власності від 28 жовтня 2004 року, спірні жилі будівлі літ. «З», «М» позивачеві ніколи не передавалися ні у власність, ні в користування.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги твердження управління обласної ради з майнових відносин про те, що спірні жилі будівлі літ. «З», «М» є складовими частинами будівлі, яка має назву «адміністративний корпус», оскільки це твердження позивача спростовується наявним у справі технічним паспортом від 28.12.2004 року. Згідно цього документу дані спірні жилі будівлі не є складовими частинами будівлі, яка має назву «адміністративного корпусу», а є окремими будівлями.
Не знайшло свого підтвердження також твердження позивача про те, що спірні жили будівлі літ. «З», «М» знаходяться на балансі Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання, оскільки, в матеріалах справи є довідка начальника управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації на ім'я начальника управління обласної ради у справах майна від 25.02.2003р. за № 02-22/158 відповідно до якої будівля за адресою АДРЕСА_1, з відповідністю до матеріалів щорічної інвентаризації на балансі Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання не знаходиться.
Також судом було встановлено, що з метою покращення житлових умов родина відповідачки ОСОБА_1 зі згодою всіх відповідних органів здійснила капітальний ремонт та реконструкцію житлових будівель літ. «З», «М» по АДРЕСА_1, та отримала свідоцтво про право власності на зазначені будівлі.
Відмовляючи у задоволені позову Управлінню обласної ради з майнових відносин про визнання недійсним свідоцтва про право власності та знесення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником та не є користувачем спірних жилих приміщень та земельної ділянки, тому не наділений правом ставити питання про знесення спірної будівлі, а також визнавати свідоцтво про право власності від 27.11.2003р. недійсним, оскільки свідоцтво про право власності є документ, який оформляється та яким підтверджується право, а відповідно за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що самочинно реконструйоване домоволодіння літ. «З», «М» створює перешкоду позивачу у здійсненні права користування та розпорядження належним йому майном.
В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволені позову, оскільки вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані та не доказані ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду, та не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги Управління обласної ради з майнових відносин про те, що спірні жилі будівлі літ. «З», «М» по АДРЕСА_1 є складовими частинами будівлі, яка має назву «адміністративний корпус», не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що в матеріалах справи є технічний паспорт від 28.12.2004 року, відповідно до якого, вказані жилі будівлі, не є складовими частинами будівлі, а є окремими будівлями.
Також не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що земельна ділянка, на який збудовано домоволодіння літ. «З», «М» належним чином надавалася йому, оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів, а також спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові будівлі територіальних громадам сіл, селищ, міст Одеської області, в особі Одеської обласної ради не надавалась позивачу ані в користування, ані у власність.
Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги Управління обласної ради з майнових відносин на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління обласної ради з майнових відносин - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ О.О. Ткачук
______________________________________ Н.В. Ісаєва