16 вересня 2011 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Сегеди С.М.
Кононенко Н.А.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до громадської організації «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» (далі ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія»), ОСОБА_4, (третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5) про визнання рішення незаконним, усунення перешкод у користуванні майном за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року,
встановила :
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія», ОСОБА_4 (третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» № 21 від 14 грудня 2006 року, яким був переоформлений гараж НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4, просив зобов'язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкод у користуванні вказаним вище гаражем, звільнивши його.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 послався на те, що у жовтні 2003 року згідно заяви ОСОБА_6, на підставі рішення засідання ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» № 977 від 23 жовтня 2003 року він був прийнятий до членів кооперативу, на його ім'я був переоформлений гараж НОМЕР_1, а ним були сплачені вступні грошові кошти на благоустрій автостоянки. Після оформлення гаражу на його ім'я, за проханням ОСОБА_6 він залишив останньому гараж в користуванні, а ОСОБА_6 в рахунок сплати коштів за оренду гаражу зобов'язався вносити щомісячну плату до ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія». В листопаді 2009 року позивач дізнався, що гаражем НОМЕР_1 користується ОСОБА_4, на якого даний гараж був переоформлений в ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» ще в 2006 році без його відома. На думку позивача зазначені вище
Головуючий у першій інстанції - Малиновський О.М. Справа № 22 ц - 6595/2011 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 57
обставини порушують його права та охоронювані законом інтереси. Посилаючись на те, що він дізнався про порушення своїх прав в листопаді 2009 року просив поновити йому строк звернення до суду. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
У судовому засіданні:
- позивач заявлені позовні вимоги підтримав та пояснив, що про переоформлення гаражу НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 він дізнався від самого ОСОБА_6 в листопаді 2009 року. Після цього він його не бачив, а як йому пояснили в міліції, ОСОБА_6 на даний час перебуває в розшуку. Звернення до керівництва ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» та міліції проблемне питання не вирішило;
- голова ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» ОСОБА_7 пред'явлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі пославшись на те, що до 2005 року на ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» ведення документообігу велось несистематично;
- ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав в повному обсязі та зазначив, що саме він є належним користувачем гаражу НОМЕР_1.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.
Суд першої інстанції:
- визнав незаконним та скасував рішення ради ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» № 21 від 14 грудня 2006 року, яким було проведено переоформлення гаражу НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4;
- зобов'язав ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 в користуванні гаражем НОМЕР_1 розташованого в ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» (АДРЕСА_1), звільнивши гараж.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Задовольняючи вищевказаний позов суд першої інстанції виходив з того, що ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» є самостійною добровільною громадською організацією, створеною на підставі Закону України «Про об'єднання громадян», діяльність якої регулюється законодавством України та статутом організації.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами по справі, що ОСОБА_6 був членом ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» та користувався гаражем під НОМЕР_1, який йому належав згідно рішення Суворовського районного виконкому № 977 від 12 травня 1992 року (а.с. 06).
На підставі заяви ОСОБА_6 (а.с. 05), згідно рішення № 977 засідання засновників ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» від 23 жовтня 2003 року було проведено переоформлення гаражу НОМЕР_1, належного ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 06).
При прийнятті ОСОБА_3 до членів ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» ним було проведено сплату 100 грн. на благоустрій автостоянки в якості членського внеску, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 977 від 23 жовтня 2003 року (а.с. 07).
Згідно п. 5.5. Статуту ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» члени організації зобов'язані: виконувати статутні зобов'язання; вносити вступні та членські внески; активно сприяти діяльності організації.
Пунктом 5.6. Статуту передбачено, що за порушення статуту, заподіяння матеріальної та моральної шкоди до членів організації можуть бути застосовані такі дисциплінарні санкції: попередження; виключення з членів організації.
В наступному на підставі заяви ОСОБА_6 від 14 грудня 2006 року, не приймаючи до уваги раніше проведене переоформлення гаражу НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, в порушення вимог Статуту організації, за рішенням № 21 засідання Ради ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» було проведено переоформлення гаражу НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4, який з того часу і користується спірним гаражем.
При цьому, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про наступне.
Рада ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» не мала право проводити переоформлення спірного гаражу на ім'я ОСОБА_4 при наявності іншого члена ОСОБА_3, відносно якого у встановленому Статутом порядку не вирішувалось питання про його виключення з членів до 14 грудня 2006 року.
Рішення радою ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» про переоформлення гаражу НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 не приймалось.
ОСОБА_8, працюючи старшим диспетчером ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» за вимогою ОСОБА_6, витер данні в журналі про ОСОБА_3, провів переоформлення гаражу на ім'я ОСОБА_4 шляхом заповнення чистого бланку з печаткою організації, підписаного головою ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» ОСОБА_9
Виходячи з вищевказаного, районний суд вірно зазначив, що рішення ради № 21 від 14 грудня 2006 року не може вважатися законним та підлягає скасуванню, як таке, що порушує законні права ОСОБА_3
Відповідно до листа голови ГО «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія» № 30 від 21 листопада 2009 року на ім'я позивача, вказано, що в журналі обліку транспортних записів були проведені відповідні записи переоформлення гаражу на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 08).
Із всього вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно зі ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до громадської організації «Самоохоронна гаражна стоянка «Таврія», ОСОБА_4, (третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5) про визнання рішення незаконним, усунення перешкод у користуванні майном - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Судді С.П. Гайворонський
С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко