07 червня 2011 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Вадовської Л.М.
Л.Є. Виноградова
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та приєднавшоїся до апеляційної скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2010 року,
встановила :
17 липня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, посилаючись на те, що рішенням Ізмаїльського міськрайоного суду Одеської області від 12 серпня 2005 року за позивачем визнано право власності на 1/10 частину будинку АДРЕСА_1 (а.с. 01).
Вказаною частиною будинку відповідачка користується в якості магазину без його згоди, не сплачуючи орендну плату з січня 2006 року, пояснюючи укладеним з ОСОБА_5 договором оренди від 23 грудня 2003 року до 23 грудня 2023 року.
На вимоги позивача про укладання договору оренди або звільнення приміщення, відповідачка не реагує.
ОСОБА_2 просив зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати йому в користуванні 1/10 частиною будинку АДРЕСА_1, а також, виселити ОСОБА_3 з належної йому 1/10 частини будинку АДРЕСА_1, розірвати договір оренди через те, що відповідачка не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, що є порушенням договору.
Головуючий у першій інстанції - Жигулін С.М. Справа № 22 ц - 4071/2011 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП: 20
ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право користування 1/10 частиною будинку АДРЕСА_1 у вигляді крамниці, мотивуючи наявністю у ОСОБА_2 в силу положень ст. 770 ЦК України, обов'язку надати їй приміщення в оренду та наявністю між нею та ОСОБА_5, яка є її матір'ю, укладеного 23 грудня 2003 року договору оренди на вказане приміщення строком на 20 років, тобто до 23 грудня 2023 року, за яким за розпискою від 31 грудня 2003 року орендна плата сплачена на весь період одноразово з розрахунку 17 грн. на місяць (а.с.148).
У судовому засіданні:
- ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав, проти зустрічних позовних вимог заперечував;
- представник відповідача проти позову ОСОБА_2 заперечувала, просила задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2010 року зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні належної йому 1/10 частини будинку АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_3 з належної ОСОБА_2 1/10 частини будинку АДРЕСА_1. Розірвано договір, укладений 23 грудня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено (а.с. 162-163).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вищевказане рішення суду першої інстанції від 18 травня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В заяві про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 просить вищевказане рішення суду першої інстанції від 18 травня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, заяви про приєднання до апеляційної скарги, вважає за необхідне їх задовольнити частково.
Ухвалюючи вищевказане рішення від 18 травня 2010 року, суд першої інстанції керувався тим, що позивач є власником 1/10 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 серпня 2005 року.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у зустрічному, міськрайонний суд виходив з того, що з часу укладання між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу та набуття законної сили рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 серпня 2005 року про визнання дійсним договору купівлі-продажу вказаної частини будинку, згідно зі ст. 770 ЦК України виникли обов'язки відповідачки сплачувати орендну плату та право позивача на її отримання.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_2 на підставі ст. 782 ЦК України.
Судова колегія вважає, що з вищевказаним рішенням суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до невірного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник з приводу наявності у відповідачки права на використання на підставі договору оренди від 23 грудня 2003 року 1/10 частини будинку АДРЕСА_1 (а.с. 16-24).
Відповідно до умов зазначеного вище договору, орендодавець передає, а орендар приймає в користування приміщення, загальною площею 45,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1, строком на 20 років із сплатою орендної плати в розмірі 17 грн. щомісяця.
Також, сторони дійшли згоди щодо наявності у орендаря переважного права викупу об'єкту оренди.
Отже, правовідносини, зміст яких становлять обов'язки однією сторони передати річ, а іншої - сплатити грошові кошти є відносинами купівлі-продажу.
В силу ст. 154 ЦК Української РСР (чинної на час укладення договору від 23 грудня 2003 року), договір вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, недотримання якої тягне недійсність такої угоди згідно зі ст. 45 цього Кодексу.
Згідно з рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року (яке набрало законної сили), по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання договору дійсним та визнання права власності, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 серпня 2005 року - скасоване.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу 1/10 частини будинку АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності - відмовлено (а.с. 279-280).
Таким чином, ОСОБА_2, з 17 листопада 2010 року не є власником 1/10 частини будинку АДРЕСА_1, а тому не має права вимагати від ОСОБА_3 виконання зазначених вище позовних вимог ОСОБА_2
В судовому засіданні встановлено, що сторони орендних правовідносин у даній справі не мають прав та обов'язків наймодавця та наймача, а тому вони не можуть виступати сторонами орендних правовідносин згідно з вищевказаним договором від 23 грудня 2003 року.
Оскільки, ОСОБА_2 не є власником вищевказаної частини будинку, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні орендні відносини, зустрічний позов останньої до ОСОБА_2 про визнання права на користування 1/10 частиною будинку АДРЕСА_1, також, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та приєднавшоїся до апеляційної скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Судді С.П. Гайворонський
Л.М. Вадовська
Л.Є. Виноградова