07 червня 2011 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Сегеди С.М.
Черевко П.М.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного казначейства України (третя особа на боці відповідачів без самостійних вимог ОСОБА_4) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_3) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року,
встановила :
17 вересня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного казначейства України (третя особа на боці відповідачів без самостійних вимог ОСОБА_4) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачем тривалий час не виконуються вимоги виконавчих листів № 2-575, № 2-616, № 2-376.
Згідно уточнених позовних вимог позивачка просила стягнути з Державного казначейства України матеріальну шкоду у розмірі 34 772,80 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного казначейства України (третя особа на боці відповідачів без самостійних вимог ОСОБА_4) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.
Головуючий у першій інстанції - Суворова О.В. Справа № 22 ц - 3463/2011 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 30
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_3) просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що невиконання відповідачем вимог виконавчих листів № 2-616, № 2-376, № 2-575 пов'язано з оскарженням стягувачем дій актів державного виконавця та тривалим судовим розглядом.
Суд першої інстанції вважав, що з боку відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.
Крім того, районний суд встановив, що ОСОБА_3 неодноразово зверталася до суду з позовом до ДВС про відшкодування матеріальної та моральної шкоди через невиконання вищевказаних виконавчих документів і відповідно до рішення суду на користь ОСОБА_3 вже була стягнута матеріальна та моральна шкода.
Отже, ОСОБА_3 повторно заявила вимоги про стягнення шкоди до червня 2006 року, хоча судом ці вимоги вже розглядалися і було винесено з цього приводу рішення.
Районний суд відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні моральної шкоди, виходив з того, що остання не навела жодних обґрунтувань та доказів, що підтверджують завдання позивачу моральних страждань та не довела самого факту спричинення моральної шкоди.
При цьому, судова колегія зазначає, що згідно з роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) ”Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, позивач повинен зазначити в своїй позовній заяві з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
У зв'язку з відсутністю зазначеного вище зі сторони позивача та її представника, суд першої інстанції був позбавлений можливості з'ясувати наявність самої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останньої в її заподіянні, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На підставі всього вищевикладеного, судова колегія вважає, що відповідно до засад змагальності процесу згідно зі ст. 10 ЦПК України позивач та її представник не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх вимог, хоча при цьому, районний суд створив сторонам всі умови для змагального процесу, а суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_3) - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного казначейства України (третя особа на боці відповідачів без самостійних вимог ОСОБА_4) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Судді С.П. Гайворонський
С.М. Сегеда
П.М. Черевко