79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.02.12 Справа№ 5015/6311/11
За позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Західенерго», м. Львів
про: стягнення 36 375 353,68 грн.
Суддя Деркач Ю.Б.
Представники:
від позивача ОСОБА_1 -представник (довіреність № 30-12/127-Д від 29.12.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2. -провідний юрисконсульт (довіреність № 82-4196 від 19.12.2011 р.)
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 27.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Західенерго», м. Львів про стягнення 36 375 353,68 грн., з яких: 35 217 007,05 грн. -сума основного боргу, 1 123 129,63 грн. -3% річних, 35 217,00 грн. -інфляційних втрат та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем вугілля за договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року.
Ухвалою суду від 31.10.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.11.2011 р. Ухвалою суду від 15.11.2011 р. розгляд справи відкладався до 13.12.2011 р.
13.12.2011 р. відповідачем через канцелярію суду подано відзив № 82-4091 від 12.12.2011 р. на позовну заяву.
В судовому засіданні 13.12.2011 р. оголошувалась перерва до 27.12.2011 р.
20.12.2011 р. позивачем через канцелярію суду подано заперечення № 19-12/3-ю від 19.12.2011 р. на відзив № 82-4091 від 12.12.2011 р. відповідача на позовну заяву.
Ухвалою суду від 27.12.2011 р. провадження у справі зупинялося.
05.01.2012 р. позивачем через канцелярію суду подано доповнення б/н від 04.01.2012 р. до заперечення від 19.12.2011 р. № 19-12/3-ю на відзиві відповідача від 12.12.2011 р. № 82-4091 на позовну заяву.
Ухвалою суду від 01.02.2012 р. провадження у справі поновлено та її розгляд призначався в судовому засіданні на 21.02.2012 р.
21.02.2012 р. відповідачем через канцелярію суду подано доповнення № 82-909 від 20.02.2012 р. до відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 21.02.2012 р., за клопотанням сторін, продовжено строк розгляду спору. В судовому засіданні 21.02.2012 р. оголошувалась перерва до 27.02.2012 р.
27.02.2012 р. через канцелярію суду позивачем подано заперечення б/н на розрахунок індексу інфляції здійсненого відповідачем.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві та письмових заперечення на відзив відповідача.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 12.12.2011 р. та доповненні до відзиву від 20.02.2012 р. Зокрема зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. у справі № 5015/1630/11 встановлено, що на момент прийняття рішення суду у справі заборгованість ПАТ «Західенерго»перед ДП «Вугілля України» по договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. відсутня. Заперечує проти стягнення інфляційних нарахувань у зв'язку з наявністю в період нарахування від'ємного значення індексу інфляції. Відповідач вважає, що сума основного боргу у зв'язку з дефляцією повинна бути зменшена на підставі положень ст. 625 ЦК України. Крім того, відповідач просить розстрочити виконання рішення частинами кожного місяця строком на 20 років.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
01.02.2010 р. між сторонами укладено Договір поставки вугілля № 02-10/1-ЕН (далі по тексту -договір), відповідно до якого позивач постачає у власність відповідача вугільну продукцію, яку останній зобов'язаний прийняти та оплатити.
Згідно п. 2.4. договору право власності на вугілля від Постачальника (позивача) до Покупця (відповідача) переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.
Відповідачем, під час дії договору було змінено назву організаційно-правової форми, з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство.
Відповідно до п. 4.2. договору, вугледобувні підприємства, Вантажовідправники, ТЕС - Вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в Додатках до Договору.
Згідно п. 7.3. договору, Покупець (відповідач) оплачує Постачальнику (позивачу) вартість вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (позивача) кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у Додатку до Договору вартості поставки. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.
Відповідно до п. 7.4. договору щомісячно Постачальник (позивач) складає, підписує та надає покупцеві на підписання акт звіряння взаємних розрахунків за договором за минулий місяць поставки.
Як зазначає позивач, за час дії договору, він поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію загальною вартістю 3 097 248 683,63 грн. з ПДВ., що підтверджується підписаними актами приймання передачі вугільної продукції та актами звірки взаємних розрахунків. В свою чергу, відповідач здійснив оплату поставленого вугілля коштами у розмірі 3 062 031 676,58 грн. з ПДВ, що підтверджується довідками банків, актами звірки взаємних розрахунків та актами зарахування однорідних зустрічних вимог. Таким чином, на думку позивача, станом на день подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем, за договором, по оплаті вартості отриманого вугілля складає: 35 217 007,05 грн. з ПДВ.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Разом з тим, стаття 526 ЦК України наголошує, що зобов'язання (в даному випадку - оплата вартості вугілля) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Тому, відповідач, отримавши у власність вугілля та не оплативши його вартість у повному обсязі, порушив своє зобов'язання по оплаті товару відповідно до п. 7.3 договору та вимоги статей 692 і 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем, згідно розрахунку позовних вимог, нараховано відповідачу, за період лютий -жовтень 2011 р.) інфляційні втрати у розмірі 35 217,00 грн. та три проценти річних у розмірі 1 123 129,63 грн.
В ході розгляду справи відповідач частково виконав зобов'язання зі сплати суми основного боргу за договором поставки № 02-10/1-ЕН шляхом зарахування зустрічних вимог в сумі 15 529,82 грн. Відтак, сума основного боргу, що підлягає до стягнення склала суму у розмірі 35 201 477,23 грн., що підтверджується і актом звірки розрахунків станом на 01.01.2012 р. підписаним обома сторонами.
Судом самостійно перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних, у зв'язку з чим та враховуючи зауваження відповідача сума 3% річних, що підлягає до стягнення становить 453 577,57 грн.
Враховуючи наявність від'ємного рівня інфляції у періоді за який позивачем нараховано суму інфляційних нарахувань, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, вимога про стягнення 35 217,00 грн. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає.
Що стосується заперечень відповідача проти задоволення позову зазначених у відзиві на позовну заяву та доповненні до нього слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У ч. 2 зазначеної статті йдеться саме про необов'язковість доведення знову фактів, встановлених рішенням господарського суду, а не про їх обов'язковість для господарського суду, як це зокрема передбачено у ч. 3 та ч. 4 ст. 35 ГПК України стосовно обов'язковості для господарського суду вироку суду з кримінальної або рішення суду з цивільної справи, що набрали законної сили.
Оскільки, доведення обставин покладено лише на сторони, то і зміст ч. 2 ст. 35 ГПК України безпосередньо стосується сторін, яким законодавець дав право, посилаючись на встановлені факти в одному рішенні суду, не доводити ці ж факти знову.
Відповідно до вищенаведеного, висновок господарського суду Львівської області у справі № 5015/1630/11 не є обов'язковим для суду в справі № 5015/6311/11, а є лише підставою для відповідача у звільненні його від обов'язку у доведенні відсутності свого боргу перед позивачем.
Проте, зазначена обставина не позбавляє позивача можливості реалізації свого права та виконання обов'язку, наданих йому ст. 22 та ст. 33 ГПК України, у поданні суду своїх доказів та пояснень в доведення наявності у відповідача перед позивачем за Договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.10 боргу в розмірі 35 217 007,05 грн.
Надання суду позивачем доказів існування боргу відповідача в повній мірі відповідає засадам змагальності судочинства, закріпленим ст. 4-3 ГПК України, та обґрунтовування сторонами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами.
До того ж, господарський суд Львівської області зробивши у справі № 5015/6311/11 висновок про відсутність суми основного боргу (130,6 млн. грн. -за позовом) відповідача перед позивачем за Договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., посилався на акт звіряння взаємних розрахунків, складений станом на 01.04.2011 р. Проте, позивач у своїх позовних вимогах стверджує, що станом на дату подання позовної заяви (13.10.2011 р.) та по сьогоднішній день, відповідач має меншу заборгованість перед позивачем за Договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., а саме, як вбачається з Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала суму у розмірі 35 201 477,23 грн.
Існування боргу відповідача перед позивачем підтверджується самим відповідачем через підписання останнім актів звіряння взаємних розрахунків за Договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., складення яких є обов'язковим між сторонами в силу п. 7.4. договору. У підписаних сторонами актах звіряння підтверджується наявність боргу ПАТ «Західенерго»перед ДП «Вугілля України». Копії Актів містяться у матеріалах справи.
До того ж, відповідач у своєму відзиві від 12.12.2011 р. № 82-4091 на позовну заяву також підтверджує наявність у нього боргу перед позивачем за Договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. та просить розстрочити виконання майбутнього рішення суду у справі на 20 років.
У зв'язку з тим, що, під час прострочення відповідачем сплати суми боргу, середній коефіцієнт індексу інфляції був менше одиниці, встановлена математичним шляхом сума інфляційних нарахувань отримала від'ємне значення. Відповідач, у зв'язку із цим помилково стверджує, що його бог перед позивачем у сумі 35 201 477,23 грн. за Договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. повинен зменшитися на 141 263, 68 грн., та становитиме 35 060 213,55 грн. (35 201 477,23 грн. - 141 263, 68 грн.).
Проте, виходячи із змісту ст. 625 ЦК України, врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання є мірою відповідальності сторони, яка прострочила виконання свого грошового зобов'язання. Проте, неможливим і несправедливим є існування ситуації, коли відповідальністю сторони, яка прострочила виконання свого грошового зобов'язання, буде зменшення її боргу на індекс інфляції через дефляційні процеси в економіці. Нівелюється сама суть відповідальності за вчинені порушення у сфері господарювання.
Разом з тим, показник інфляційних процесів з коефіцієнтом менше одиниці не є по своєму змісту інфляцією, оскільки являється протилежним до інфляції поняттям -дефляцією, у зв'язку з чим, застосування відповідачем показників дефляції із посиланням на ст. 625 ЦК України, є необґрунтованим.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить розстрочити виконання рішення із сплатою рівними частинами кожного місяця строком на 20 років.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як зазначено у п.п. 1.2. п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Також у п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Як вбачається із відзиву відповідача, він обґрунтовує неможливість виконання судового рішення тим, що на сьогоднішній день товариство перебуває у вкрай важкому фінансовому стані. Споживання вугільної продукції є основою виробничого процесу товариства, так як основним видом діяльності підприємства є виробництво електричної енергії трьома тепловими електростанціями: Добротвірською ТЕС (Львівська область), Бурштинською ТЕС (Івано-Франківська область) та Ладижинською ТЕС (Вінницька область).
Відповідно до Закону України «Про електроенергетику»усю вироблену електроенергію ПАТ «Західенерго»реалізовує через оптовий ринок електроенергії, розпорядником коштів якого є Державне підприємство «Енергоринок», яке несе відповідальність перед ПАТ «Західенерго»лише в межах коштів, що знаходяться на розподільчому рахунку ДП «Енергоринок»з спеціальним режимом використання, і не забезпечує повного розрахунку за поставлену електричну енергію.
Крім цього, тариф на вироблену електричну енергію затверджується в нормативному порядку - постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, без врахування реальних витрат на виробництво електроенергії. У 2010-2011 роках рівень тарифу за відпущену ПАТ «Західенерго»електроенергію не покривав затрат на її виробництво та не дозволив забезпечити економічний процес відтворення діяльності. Про катастрофічний стан, пов'язаний з встановленням НКРЕ України тарифу на реалізовану електроенергію починаючи з 14.10.2011 року, зазначається в листі ПАТ «Західенерго»№ 53-F3099 від 21.10.2011 р. скерованому на адресу НАК «Енергетична компанія України»(копія листа міститься у матеріалах справи).
За такої ситуації фінансово-економічний стан ПАТ «Західенерго»залишається критичним.
За результатами діяльності за 2010 рік збитки ПАТ «Західенерго» становили 186,7 млн. гривень (копії звітів про фінансові результати за 2010 р. долучено до матеріалів справи). Податковий збиток по результатам діяльності ПАТ "Західенерго" за ІІІ квартали 2011 рік становить 280 670 829,00 грн.
Відповідач у відзиві вказує, що поточні зобов'язання товариства станом на 01.10.2011 року склали 2 412 446 тис. грн., в т. ч.: заборгованість ПАТ «Західенерго»по короткострокових кредитах банків становить 536 733 тис. грн., заборгованість ПАТ «Західенерго»по довгострокових кредитах становить 297 291 тис. грн., узгоджена заборгованість за паливо Держрезерву України становить 172 620 тис. грн., заборгованість товариства перед постачальниками за поставлені товари, надані послуги та виконані роботи становить 545 528 тис. грн.
Відповідач стверджує, що постійно погашає заборгованість за поставлене вугілля, не допускаючи зростання розміру простроченої заборгованості з урахуванням безперервно триваючих поточних поставок вугільної продукції.
Відповідач вважає, що розстрочка виконання рішення дозволить запобігти надзвичайній ситуації на ринку електроенергетики, зупинки енергоблоків, припинення постачання електроенергії споживачам, покращить матеріальне становище ПАТ «Західенерго», надасть можливість своєчасно здійснювати розрахунки по поточним зобов'язанням, в тому числі за вугілля, яке поставляється ДП “Вугілля України”.
Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку чи зміну способу та порядку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці країни та інші обставини.
З огляду на викладене, наведені відповідачем обставини свідчать про те, що негайне виконання рішення суду, без надання розстрочки може призвести по повного припинення роботи Публічного акціонерного товариства «Західенерго».
Отже, суд всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізувавши докази в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення, беручи до уваги матеріальні інтереси сторін та керуючись вимогами ст.ст. 83, 121 ГПК України, дійшов висновку, що розстрочка виконання рішення сприятиме як можливості продовження господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Західенерго», так і зробить реальною можливість отримання боргу Державним підприємством «Вугілля України».
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Західенерго»викладеної у відзиві на позовну про розстрочку виконання судового рішення строком 20 років рівними частинами.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західенерго», м. Львів, вул. Козельницька, 15 (р/р 20622321279, р/р 206243094509 у Львівському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Львів, МФО 325796, р/р 26048302509, р/р 26001305509, р/р 26002304509 у філії Львівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Львів, МФО 325796, код ЄДРПОУ 23269555) на користь Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4 (р/р 260093016513 в АК «Промінвестбанк», м. Київ, МФО 300012, код ЄДРПОУ 32709929) 35 655 054 грн. 80 коп., з яких: 35 201 477 грн. 23 коп. основного боргу, 453 577 грн. 57 коп. -3% річних з розстрочкою виконання рішення суду рівними частинами щомісячно строком на 20 років (240 місяців), а саме по 148 562 грн. 72 коп. перші 239 місяців та 148 564 грн. 72 коп. останній місяць.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західенерго», м. Львів, вул. Козельницька, 15 (р/р 20622321279, р/р 206243094509 у Львівському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Львів, МФО 325796, р/р 26048302509, р/р 26001305509, р/р 26002304509 у філії Львівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Львів, МФО 325796, код ЄДРПОУ 23269555) на користь Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4 (р/р 260093016513 в АК «Промінвестбанк», м. Київ, МФО 300012, код ЄДРПОУ 32709929) 25 005 грн. 94 коп. державного мита та 231 грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
6. У частині позовних вимог щодо стягнення 15 529,82 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
7. У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.
Суддя Деркач Ю.Б.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.03.2012 р.