Справа № 2-3907/12
іменем України
"23" січня 2012 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарях Козін В.Є.,
Павлюку Д.Ю.,
Гурській М.А.,
Ярошинській І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ „ОТП Банк” про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення з жилого приміщення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення з жилого приміщення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, пояснивши, що до 10.10.2005 року він був власником квартири АДРЕСА_1. 10.10.2005 року невідомі особи шляхом підроблення його підпису та незаконного заволодіння його паспортом і правоустановчими документами на квартиру уклали договір купівлі-продажу його квартири з ОСОБА_6, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 26.09.2007 року ОСОБА_6 продав спірну квартиру покупцю ОСОБА_5 Однак в грудні 2007 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про визнання договору купівлі-продажу його квартири недійсним, але рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.07.2009 року в задоволенні позову позивача було відмовлено. Однак рішенням Апеляційного суду м. Києва від 8.12.2009 року було частково скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20.07.2009 року і визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10.10.2005 року. На даний час його квартирою незаконно володіє відповідачка ОСОБА_5, яка вибула з його володіння без волевиявлення позивача. Тому просить витребувати у відповідачки з її незаконного володіння дану квартиру і передати її йому, а ОСОБА_5 з іншими мешканцями квартири виселити з даного жилого приміщення, а також стягнути з неї на користь позивача всі судові витрати.
Представники відповідачки ОСОБА_5 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 позовні вимоги в судовому засіданні не визнали, пояснивши, що ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_6 спірну квартиру 26.09.2007 року, а рішення Апеляційного суду м. Києва відбулось тільки 8.12.2009 року, тобто через два роки після набуття нею права власності на вказане нерухоме майно, тому на момент укладення договору-купівлі продажу квартири вона була добросовісним набувачем. Крім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 8.12.2009 року було визнано недійсним тільки договір від 10.10.2005 року, а її договір купівлі-продажу від 26.09.2007 року залишається чинним. Також позивач не надав доказів відчуження його квартири ОСОБА_6 без його волі, а сам, знаючи про існування рішення суду про його виселення зі спірної квартири в лютому 2007 року, звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним тільки в грудні 2007 року. Крім того, відповідачка ОСОБА_5 24.10.2007 року уклала з ПАТ „ОТП Банк” кредитний договір на суму 20000 доларів США для здійснення ремонту в придбаній квартирі, а також договір іпотеки, де предметом іпотеки є спірна квартира. Виконавши в ній ремонт, вчинено поліпшення майна, яке суттєво підвищило вартість спірної квартири, і не може бути відокремлено від неї.
Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_12 в судовому засіданні позов також не визнав, пояснивши, що після продажу ОСОБА_7 своєї квартири ОСОБА_6 позивач та його родич ОСОБА_13 відмовились виселятись та знятись з реєстрації спірної квартири. Тому за позовом ОСОБА_6 рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.02.2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.06.2007 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 було виселено зі спірної квартири та знято їх з реєстраційного обліку. Даними судовими рішеннями було підтверджено факт правомірності придбання спірної квартири ОСОБА_6 у ОСОБА_7 Далі ОСОБА_7 було подано заяву до правоохоронних органів з приводу незаконного відчуження його квартири, але відносно ОСОБА_14 було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.6, п.2 КПК України. Крім того, на момент укладання договору купівлі-продажу спірної квартири 26.09.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідач мав законне право на її відчуження, поскільки його право власності ніким на той час не було оскаржене. Також рішення Апеляційного суду м. Києва від 8.12.2009 року ґрунтується на висновку почеркознавчої експертизи, яка була проведена в рамках провадження фактової кримінальної справи, порушеної Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві. Але в 2006 році слідчим було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_6, а потім винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і провадження було закрито. Однак цей факт позивач приховав від Апеляційного суду м. Києва, тому ОСОБА_6 має намір ініціювати перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 8.12.2009 року за нововиявленими обставинами.
Представник відповідача ПАТ „ОТП Банк” ОСОБА_15 вимоги позову також не визнав, пояснивши, що банк уклав з ОСОБА_5 кредитний договір та договір іпотеки як з законним власником спірної квартири. Її договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 не визнавався недійсним і є діючим на теперішній час.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
У відповідності до ч.1, ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Як наголошує ч.1, ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч.3, ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
В грудні 2007 року позивач ОСОБА_7 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про визнання договору купівлі-продажу його квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, недійсним, але рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.07.2009 року в задоволенні позову позивача було відмовлено (а.с.7-9). Однак рішенням Апеляційного суду м. Києва від 8.12.2009 року було частково скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20.07.2009 року і визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10.10.2005 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (а.с.10-11), тобто воно набрало законної сили.
Як встановлено судом, 26 вересня 2007 року, тобто до винесення вказаних судових рішень, ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 Дані обставини не заперечувались в судовому засіданні учасниками процесу.
Згідно п.п.2, 3, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6.11.2009 року №9 не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Ствердження представника відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_12 в суді про те, що позов не підлягає задоволення, так як судом не було визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_17 26.09.2007 року, суд не може покласти в основу рішення, поскільки у відповідності до вказаного пункту Постанови Пленуму ВСУ при визнанні недійсним судовим рішенням договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 10.10.2005 року, визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цієї ж квартири не потрібно.
Згідно ч.4, ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як зазначає ч.1, ст.321 ЖК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ч.1, ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
А ч.1, ст.388 ЦК України наголошує, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Поскільки судом достаменно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 вибула 10.10.2005 року з власності позивача ОСОБА_7 не за його волевиявленням, а іншим шляхом, що було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому позивач має законне право витребувати у ОСОБА_5, яка володіє даним майном, і передати йому спірну квартиру. За таких обставин позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню в повному обсязі, а ОСОБА_5 разом з іншими мешканцями необхідно виселити зі спірної квартири.
Суд також не може покласти в основу рішення показання представника відповідачки ОСОБА_5 ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_5, виконавши в спірній квартирі після її придбання ремонт, вчинила поліпшення майна, яке суттєво підвищило вартість спірної квартири, і не може бути відокремлено від неї, що є підставою для відмови у задоволенні позову, поскільки вони спростовуються описаними вище доказами по справі.
Згідно ст.79 та ст.88 ЦПК України при задоволенні позову позивача також підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_5 на його користь 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, сплачені ним при зверненні з позовом до суду.
Керуючись ст.10; 11; 60; 61; 79; 88; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.41 Конституції України, ст.319; 321; 355; 356 ЦК України, .п.2, 3, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6.11.2009 року №9, суд
Позов задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 та передати її ОСОБА_7.
Виселити ОСОБА_5 разом з усіма іншими мешканцями з квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 1820 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :